Володимир Сенюк з Великих Мостів приїхав із зони АТО у відпустку на 10 днів, аби повести кохану до шлюбу. Його наречена великомостівчанка Наталія Затхей (Лірко) без вагань погодилась. Вони знають одне одного з дитинства, бо їхні батьки товаришували. Проте зустрічаються від Великодніх свят, коли до Володі у гості прийшли друзі. З ними була й світловолоса красуня Наталя. Хлопець закохався і почав залицятися до неї. Та відповіла йому взаємністю. Володимир працював на шахті, а також їздив на заробітки. Наталія після закінчення історичного факультету Дрогобицького педагогічного університету працювала вчителем у Соснівській школі. Справжнім випробуванням для їхнього кохання стала розлука: 6 вересня Володимира Сенюка призвали до війська, а вже через шістнадцять днів відправили в зону АТО. Ще перед призовом він запропонував Наталі руку та серце. Вони планували одружитися на різдвяні свята. Та не так сталося, як гадалося. Нареченому дали відпустку дещо пізніше.
І ось вони в Сокальському РАЦСі. Прийшли лише вдвох, міцно тримаючись за руки, ніжно дивлячись одне одному у вічі. Він у військовій формі, вона у святковій сукні. Молодята вирішили, що нині не до пишного весілля, проте хочуть стати законним чоловіком та дружиною.
Начальник відділу РАЦСу Віра Шавалюк розпочала церемонію шлюбу. Вона перепитала наречених, чи згодні поєднати свої долі навік. І почула у відповідь ствердне "Так!" Молодята під звуки вальсу Мендельсона підійшли до столу.
"Нині у Вашому житті неповторний день. Сьогодні Ви вирішили об'єднати дві долі в одну. І підвердженням цього є ці дві золоті обручки. Нехай для Вас вони будуть не просто окрасою, а стануть добрим символом вірності, єдності, любові та поваги у Вашій сім'ї", сказала Віра Шавалюк.
Опісля наречені обручилися та підписами скріпили сімейний союз.
Пані Віра оголосила їх законними чоловіком та дружиною та привітала з днем народження нової сім'ї. "Бажаю Вам розуміти одне одного з півслова та пронести своє кохання через усе життя. Пам'ятайте, що кришталь б'ється від удару, а кохання від єдиного необдуманого слова. Тож кохайтеся на радість своїм батькам, рідним, друзям і знайомим. Хай щастить вам на щастя, на здоров'я, на многії літа". І додала, дивлячись на Володимира: "Повертайтеся додому живим і здоровим".
Молодята привітали одне одного поцілунком.
Такі шлюби, каже пані Віра Шавалюк, зворушують до сліз. Хлопці, які повертаються з передової, все частіше ведуть дівчат під вінець. Щоправда, багатьом із них доводиться одразу ж після весілля знову їхати воювати на Схід. За цей тиждень одружилося троє вояків учасників антитерористичної операції.
…Молодята щасливі, нарешті, наперекір обставинам та війні, яка допомогла переосмислити життєві цінності, поєднали свої долі. Але за декілька днів закінчиться час ротації, і Володимир знову поїде в зону АТО. Він служить у Великомостівській державній прикордонній службі (4 комендантура, частина 2418). Стояв на блокпостах неподалік с. Волноваха та Велика Новосілка в Донецькій області. Боєць каже, що серед його побратимів ще є декілька хлопців, які хочуть повести своїх коханих під вінець. Та він зробив це першим. Адже легше служити, коли знаєш, що тебе вдома чекає кохана дружина, мама, десятирічна донька Наталії (від першого шлюбу) Альбіна, яка сприйняла Володю, як рідного батька. Усвідомлення того допомагає легше пройти всі труднощі військових дій.
27 січня Володимир поїхав знову в зону АТО, тож Наталію замість медового місяця чекають тривоги за коханого. Вона сподівається, що невдовзі воєнні дії в Україні завершаться, і її чоловік повернеться додому. Молоде подружжя бажає всім хлопцям, які беруть участь в антитерористичній операції, повернутись додому живими і здоровими. І навіть в час війни знаходити своє кохання, як це зробили вони. Їхня романтична історія доказ того, що війна не зупиняє кохання.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
