Home / АТО / Війна забрала знову нашого земляка – Ярослава Слободюка

Війна забрала знову нашого земляка – Ярослава Слободюка

6-7 вересня Сокальщина була в жалобі: сокальчани та жителі Забужжя зустрічали тіло героя  молодшого сержанта 93ї окремої механізованої бригади Ярослава Слободюка. Він був одним із тих, хто не може всидіти, склавши руки, в мирний час, а тим більше під час війни… Сокальчани пам'ятають його як підприємця та щирого мецената, який завжди був готовим допомогти у проведенні просвітницького заходу чи будівництві храму. Рік тому він добровільно прийшов у військкомат, і пішов в зону АТО захищати територіальну цілісність нашої держави. Я. Слободюк був справжнім воїном, патріотом та надійним другом, ніколи не ховався за плечі побратимів.

Натомість оберігав їх, наче батько, бо був вдвічі старшим за них, і просив не ризикувати своїм життям намарне. Йому в серпні виповнилося 53 роки. Мріяв видати заміж доньок, дочекатись онуків. Та не судилося… Під час проходження служби в зоні АТО, Ярослав отримав поранення і лікувався в Харківському військовому госпіталі. Він до останнього боровся за життя, та вранці, 3 вересня, у нього зупинилося серце… 6 вересня тіло військовослужбовця привезли додому, а наступного дня у Сокалі відбулася церемонія прощання з Ярославом. На похорон прийшли не тільки рідні та друзі, однокласники, колеги по роботі, а й просто знайомі, та небайдужі мешканці району, які прийшли віддати шану своєму землякові, який став на захист територіальної цілісності Україну, своїх рідних та нас з вами, щоб усі ми могли жити під мирним небом. Серед присутніх були військовий комісар, представники влади місцевого та районного рівня, різних громадських організацій.

Молодшого сержанта Я. Слободюка хоронили з усіма почестями: біля труни стояла почесна варта, грав оркестр Національної Академії Сухопутних військ зі Львова. У кожного в душі стояла печаль, а серце огортала туга. Війна, яка, здавалось, так далеко, знову нагадала про себе: у домовині повернувся додому боєць із зони АТО. Важко передати словами біль втрати сина, батька, чоловіка.

…Спочатку відбулася панахида за покійним у його власному домі, яку відслужили канцлер СокальськоЖовківської єпархії Роман Синицький, митрофорний протоієрей, настоятель катедрального храму св. ап. Петра і Павла м. Сокаль о. Ярослав Кащук, декан Сокальський, о. Петро Звір разом зі священнослужителями різних конфесій зі Сокаля та навколишніх сіл.

Звертаючись до присутніх, о. Я. Кащук сказав, що сьогодні ми зібралися тут, щоб віддати шану блаженної пам'яті воїну Ярославу і на крилах християнських молитов відпровадити його в останню путь, похристиянськи висловити співчуття родині та підтримати її у цю важку хвилину. Він наголосив, що, на жаль, війна забирає нові жертви. І українським військовим доводиться платити дуже дорогою ціною за наш мир і спокій  ціною власного життя. Він нагадав усім Біблійний вислів, що "немає вищої любові понад ту, коли хтось життя віддає за друзів своїх". Та хотілося, щоб якнайскоріше настав мир, і більше ніколи матері, дружини та діти не хоронили своїх синів, чоловіків та батьків, які загинули в АТО.

Згодом багаточисельна колона з тілом загиблого під похоронні мелодії духового оркестру, які чергувалися зі співом хористів Забузького церковного хору, повільно попрямувала від його рідної домівки до церкви архістратига Михаїла в с. Забужжя. Люди, котрі в цей час були вдома чи їхали в авто, виходили, зупинялися, і також не могли стримати сліз розпачу. Адже це наша спільна біда. На початку Забужжя похоронну процесію з хоругвами, квітами та українським і бандерівським стягами зустрічали учні 711 класів Забузької школи та жителі села. Позаду хлопці та дівчата несли український стяг шириною 5 на 6 метрів, який пошили учні та батьки.
Біля церкви було багатолюдно. Чин панахиди виконали священики Йосип Скоробогатько, Петро Звір, Ярослав Кащук, Василь Партика, Павло Пащук, Орест Рубель, Володимир Августовський та митрофорний протоієрей Української Автокефальної Церкви о. Володимир Жарський.
Ярослава Слободюка поховали на цвинтарі в с. Забужжя під звуки духового оркестру, який виконав Гімн України, та залпи військового салюту. Військовий комісар Сокальського військкомату Микола Лисак вклонився матері військовослужбовця, подякував за сина та сказав: "Сьогодні ми провели в останню путь нашого земляка, який добровільно став на захист нашої Батьківщини і мужньо захищав її. Честь і слава Герою! Слава Україні!".

Вічна пам'ять Герою… Герої не вмирають… Вони повертаються Ангелами і оберігають своїх рідних і друзів.

Любов ПУЗИЧ.

Фото автора

About Адміністрація порталу

x

Check Also

6 листопада в Сокалі відбудеться зустріч з першим українським політв’язнем, який звільнився російської неволі – Юрієм ЯЦЕНКОМ

У неділю, 6 листопада 2016 року, ...