У Волсвинській сільській раді відбулася зустріч жителів села з односельчанином Василем Сірантом, який був у зоні АТО, приїжджав у десятиденну відпустку до рідних і 19 вересня знову поїхав на схід України, захищати Батьківщину.
Волсвинський сільський голова Віктор Притулко подякував п. Василеві за те, що завдяки таким, як він, люди можуть спокійно жити, працювати. Це небезпечна місія, але така важлива, – бути захисником. Сільський голова звернувся до Василя Сіранта з такими словами: «Кожна твоя думка, кожне твоє діло на обороні нашого кордону – це ще одна наша вільна хвилина від агресора, принаймні тут, на Західній Україні. Твоя служба – це героїзм, це подвиг. Колись героїв України ми знали з книжок історії, а тепер ці новітні герої живуть серед нас. Василю, хай тебе береже Господь і якнайскоріше повертайся живим і здоровим додому».
Для односельчанина патріотичні пісні заспівали дівчата з вокального тріо – Світлана Притулко, Надія Ткачик та Наталія Миколайчук. Наймолодші вихованці дитячої дошкільної установи намалювали для вояка і його побратимів малюнки.
Отець Василь Дубецький зазначив, що Василь Сірант – один з героїв, які виборюють нашу свободу, незалежність і те безхмарне небо нам над головою: «Дивлячись новини зі сходу по телебаченню, нам здається, що війна так далеко, ми відчуваємо біль тих людей, які там. А нині говоримо з людиною, яка уже побувала на війні і знову туди повертається. Богу дякувати, що немає війни тут, на заході, у цьому і є заслуга таких хлопців, як Василь. Хай їх усіх береже Господь Бог і з їхніх плечей не злітає ангелхоронитель. Уся волсвинська громада молиться за вас, за ваше здоров’я, щоб кулі вас минали і всі швидко повернулися додому».
Від імені громади слова вдячності герою висловила завідувач бібліотеки Ярослава Глушко. Вона також подякувала батькам, які виховали синапатріота.
Василь Сірант був розчулений такою увагою, він згадував ті страшні дні на сході України і плакав. Нелегко там і йому, і його побратимам, але вони захищають нашу Батьківщину, виборюють краще життя для наших дітей і внуків. Він розповів, що у тяжкі моменти за хвилину часу переосмислював усе життя. Сидів у окопі, над головою свистіли кулі, і лише одна думка: залишитися живим.
Василеві Сіранту важко було покидати рідну домівку, адже тут у нього залишилися кохана дружина, дві донечки, батьки літнього віку.
Ольга ДИЛИН.
Фото Марії Пелих.