Home / Цікаво знати / А ми ще є. І то найбільше диво, що цей народ іще раз воскреса

А ми ще є. І то найбільше диво, що цей народ іще раз воскреса

Признаюсь щиро, дуже подивляла з того, що дві тендітні жінки, вже немолодого віку, взяли на свої плечі непросту ношу, відповідальну і, тоді мені здавалось, непосильну – втілити у реальність задум своїх батьків і свідомих сокальчан тридцятих років минулого століття – спорудити Народний дім, де мав бути і музей "Сокальщина". А Марія Гринюк та Ольга Кусень, не шкодуючи сил, часу, здоров`я та й, зрештою, власних заощаджень, взялися за справу відновлення музею "Сокальщина". Спочатку виготовили меморіальну дошку, на якій нагадали імена подвижників, які у 30-их роках минулого століття були ініціаторами побудови у Сокалі Народного дому, що споруджувався силами громади. А потім приміщення "Просвіти", яке на той час пустувало, вирішили використати під музей "Сокальщина". Адже наш край багатий історією, культурою, архітектурою, археологією та, врешті, постатями у науковому, національно-патріотичному напрямах, то чому ж для наших нащадків не врятувати того, що ще зовсім не втрачено, аби знали, любили і пишалися історією, природою, людьми. Залучившись підтримкою від голови районного товариства "Просвіта" Ігоря Дацюка, створили ініціативну групу. І коли до них долучився чоловік енергійної вдачі з душею українського патріота Василь Волошин, то приміщення почало змінюватися на очах. Ці троє людей своїм ентузіазмом "заразили" приятелів, родину, учасників національно-патріотичних організацій Спілки політв`язнів, "Холмщина", "Союзу українок", пенсіонерів. Василь Волошин і Марія Гринюк у той час були і прорабами, і майстрами, і постачальниками, і… прибиральниками. Але вже не самі, а допомагали і районна рада, сокальські школи №№ 2,3, підприємці і небайдужі люди. Учні професійного ліцею безкоштовно зробили у приміщеннях ремонт. Сокальські підприємці надали знижки на вікна, а деякі матеріали просто привозили безкоштовно. Вимивали, вичищали приміщення жінки-пенсіонерки і трохи молодшого віку. Колишня вчителька Марія Покальчук з гуманітарної допомоги з Голландії передала меблі, а Сокальська третя школа – стенди і крісла, окремі люди – шафи, крісла, бамбетлі й інші старовинні побутові речі, вишиванки, запаски, сердаки, свитки своїх дідусів і бабусь, вишиті обруси, документи, старі фотографії… І так докупки, докупки – і вийшла експозиція, яку ретельно описали активісти. Згодом в організаторів з`явився задум: до 200-ліття Тараса Шевченка організувати виставку з речей сокальчан, книг, вишиванок, присвячених Кобзарю… І ось, коли я переступила поріг відновленого музею "Сокальщина", то знову була подивована: колись занедбане приміщення ожило, наповнилося глибоким національно-патріотичним змістом, заграло веселковими барвами вишиванок, дивилось на нас зі старовинних світлин очима наших пращурів… Ці ентузіасти зробили перший крок в глибини нашого минулого і в той же час сучасного і майбутнього. У залах наче витав дух наших предків, які, очевидно, були горді, що їхні нащадки зуміли у такий непростий час підняти цей пласт історії, доробити те, що влада і війна не дали зробити їм. Бо, як писала Ліна Костенко, "а ми ще є. І то найбільше диво, що цей народ іще раз воскреса". В музеї "Сокальщина" воскресло минуле і сучасне українського народу. Тому його відкриття – то спротив тим, хто хоче загарбати, принизити, зганьбити нашу Україну.

І багатоголосе "Реве та стогне Дніпр широкий" нашого Великого Українця у виконанні хору гімназистів Сокальської гімназії імені Олега Романіва під керівництвом Світлани Яреми так гідно зазвучало у стінах музею, а наймолодша учасниця свята Вікторія Федаш прочитала Шевченків "Заповіт".

Урочистості з нагоди цієї події розпочав голова Сокальської районної ради, голова районної організації Товариства "Просвіта" Ігор Дацюк. А згодом митрофорний протоієрей о. Ярослав Кащук освятив приміщення і звернувся до присутніх:

– Ми переживаємо важкі часи, важкий період нашої історії. В Євангелії Ісус Христос дав відповідь учням, коли вони його запитали:    "Які часи настали?" І Господь казав: "Повстане народ на народ, будуть війни, розрухи, землетруси, ненависть, будуть один одного зраджувати і продавати, але не спокушайтеся, хто витерпить до кінця, той спасеться". І як це подібно до нинішнього становища, коли ми лягаємо і встаємо з думкою, що буде завтра, коли запах війни витає у повітрі, коли весь світ благає і просить, а сатанізм наступає. Звертаймося до Бога, бо на все Його воля.

Оксана ПРОЦЬ

Фото Василя СОРОЧУКА. 

Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Крадіжки з автомобілів: злочини, які простіше попередити

Поліція вживає заходи для встановлення осіб ...