Цікаво знати

Чорна хустина – жалобна акція галичанок

26 лютого 2014 р. Б.: дев’ятий день з початку чисельної героїчної загибелі захисників Майдану… До Києва прибули галичанки: активістки жіночих громадських організацій, які виступають проти насильства і новітнього терору. Очолила спільноту жіночого спротиву Лідія Бойчишин. Акцію розпочали з Михайлівського храму, де молились, ставили свічки, спілкувалися з священнослужителями.

Територію Михайлівського Золотоверхого повністю віддано на потреби майданівців. Тут є все: опера-ційна, кухня, інфо-центр, пункт видачі одягу та інші важливі місця. Всюди чисто, спокійно, організовано. У самому Храмі є територія, відділена від прихожан, яка служить місцем відпочинку. Правиться Служба Божа, священики сповідають всіх бажаючих, підтримують дух кожного бій-ця, кожного, хто приходить в храм…

Далі жінки в чорних хустинах на знак жалоби пройшли кривавим маршрутом, на якому гинули наші хлопці. У руках несли портрети Небесної сотні. Кожен портрет був у терновому вінку на знак мученицької смерті Героя. Довга процесія – більше 50-ти жінок – пройшла місцями боїв, співаючи сумні пісні, промовляючи молитви і скандуючи «Ге-рої не вмирають!» Зупинялись… молились… продовжували сумну ходу… Всі ці трагічні місця, де гинули наші захисники, вкриті безліччю квітів, лампадок, свічок. Сльози рясно котились з очей усіх, хто бачив ходу… І жінки, і чоловіки не стримували сліз…

На сцені Майдану галицькі активістки виступили зі зверненням до людей, до влади, до захисників Майдану. Далі перед сценою встановили стовп гніву, на якому розмістили фото тих жінок, які були при владі, але не дослухались до прохань зупинити криваву розправу над українцями… Коли процесія прийшла до стін Верховної Ради, її зустріли деякі народні обранці. Вийшов і Олександр Турчинов. Портрети Героїв поставили перед стінами ВР. Після короткої бесіди жінки зайшли у приміщення ВР. Там їх зустрів Арсеній Яценюк, інші урядовці. На другому поверсі всі портрети Героїв поставили під великою картиною на стіні… Вони мають стояти до 40-ка днів, як нагадування можновладцям про необхідність повернутися на служіння народу України, який за свою державу віддає життя. Молились і співали Гімн України… Великим поминальним хлібом галичанки пригостили народних обранців, а тоді вийшли на вулицю і пригощали всіх навколо, і киян, і наших захисників… Вічная пам’ять Небесній Сотні! Слава Україні! Героям слава!

* * *

– Мамо, чому Ви вдягнулись у чорну хустину?

– То за тобою в жалобі я, сину…

– Мамо, я прагнув вернутись додому…

– Сину, тебе ми зустріли по тому…

По тому, як впав ти на землю холодну,

Як світ обірвався твій в чорну безодню…

Твої побратими несли тебе, сину,

І падали сльози мої в домовину…

І плакало небо! І я помирала!

І руки холодні твої цілувала!..

Та куля летіла крізь серце, крізь долю,

І світ наш розбила бідою страшною!..

…Тепер я, синочку, у чорній хустині,

Бо все, чим жила я, навік в домовині…

25.02.2014 р. Б.

* * *

Плач, серце! Виплакуй жалі!

Виплакуй усі свої біди!

Плач, серце! Змивай із душі

Тягар до найменшого сліду!

Плач, серце! А то й голоси!

Бо скільки ти можеш мовчати!?

Ти бачиш, як вперто ідуть вороги

До нашої рідної хати!

Плач, серце! Признайся собі,

Що інколи в хмарах літало…

Що інколи вірило сліпо усім

І часто чужим довіряло…

Плач, серце! І думку гостри,

Бо плакати все ж перестанеш!

За слізьми побачиш початок пори,

Коли полетиш на майдани!

Плач, серце… пошану віддай

Героям Небесної Сотні…

Вони – не померли! Ти це пам’ятай!

І зрадити Їх нам не можна!

Плач, серце… Не бійся сльози.

Зникають ворожі кордони!

До бою готуйся – за правду іди!

Ти бачиш: з тобою – мільйони!

Віра ОЛЕШ.

Голос Сокальщини на GoogleNews