Цікаво знати

Дорогами Сокальщини транспорт рухається “черепашачою” ходою

Кількість автомобільного транспорту на Сокаль­щині, напевно, зростає з року в рік. Проте дороги в нас украй погані. До 2011 року всі автомобільні транспортники (крім пільговиків) були зобов'язані сплачувати податок за експлуатацію доріг. Нині податок за дороги відмінили і кошти за їх експлуатацію закладені у вартість палива. Ціна пально-мастильних матеріалів зросла, але водіям від цього не легше. Дороги геть розбиті, яма на ямі, транспорт рухається "черепашачою" ходою. Маленька ямка стає великою, автомобілі руйнуються, потрібно багато пального, втрачається дорогоцінний час на проїзд. У передових країнах світу вважають, що ямка на дорозі коштує стільки, скільки золото, яким її заповнюють. Тож задумайтесь, скільки втрачаємо внаслідок поганих доріг.

Простий люд змушений витрачати все більше грошей за проїзд у загальному транспорті, який весь час дорожчає. Матеріально зазнають збитків і власники індивідуального транспорту, бо змушені витрачати більше коштів на пальне і запчастини. В цей час державні чиновники, високопосадові особи їздять на державному транспорті, дорогими, високо-амортиза­ційними лімузинами, не відчуваючи таких незручностей і не зазнаючи матеріальних витрат з власних кишень. Тому їм байдуже, що дороги в такому стані. Натомість тільки думають, як обдурити народ своєю агітацією, щоб набрати більше голосів на виборах. Однак, ставши народним обранцем, забувають про людей, котрі їх обрали, думають про свої мільйонні блага. Недарма кажуть, що багатий бідного не розуміє. Вони не хочуть розуміти і слухати простих людей. Натомість одержують зарплати і пенсію в десятки, а то й у сотні разів більші. Тому в нинішній державі не буде ніякого зрушення доти, доки не буде справедливої оплати праці та пенсій. А це можливо тільки тоді, коли на чолі держави стане людина, яка скаже: "буду жити так, як простий народ нашої держави". І тоді почнеться покращення життя в Україні, бо наші керманичі будуть водити нас 40 років, як Мойсей водив народ по пустелі.

Дороги – це обличчя держави, влади, народу. Отже дороги Сокальщини – наше обличчя. Всі ми користуємося ними. Тому вважаю, що всім нам, гуртом, потрібно взятися за дороги. За словами товариша, колись наші батьки, діди, виходили на ремонти доріг. Цим займалася місцева влада. В кінці 40-х на початку 50-х років минулого століття в будівництві дороги, яка веде через Бендюзький ліс, брали участь господарства. Тоді було ще мало дорожньої техніки, тому колгоспники приїжджали кіньми, вручну вантажили на підводи лісовий пісок і відвозили його на насип проїжджої частини дороги. З часом у Сокалі була створена автобаза, і її транспорт возив гравій, щебінь, потім поклали асфальт. Ближче до Бендюги дорогу проклали військові, які обслуговували ракетні установки.

Будівництво і ремонт доріг потребують великих коштів. У Сокалі майже щоліта латають ямки, але так як цей ремонт неякісний, то до наступної весни вони з"являються знову. До прикладу – вулиця Ярослава Мудрого. Минулої осені її ремонтували, а навесні тут знову були вибоїни на вибоїнах. Просто ніхто чомусь не контролював, як ремонтують дорогу, тож шляховики все робили “тяп-ляп”. Ніхто спершу не почистив і не облив смолою ями, як належить. А на це пішли кошти. Крім того асфальт втрамбовували катком малої ваги і це також вплинуло на якість дороги.

Але скажіть, за понад двадцять років існування нашої держави чи вкладали кошти в дороги, що ведуть зі Сокаля до сіл району і чи знають автомобілісти, куди "зникли" сплачені ними за ці два десятиліття податки?

Пропоную такий вихід щодо ремонту доріг. І в Сокалі, і в селах району майже в кожному дворі є по одному-два автомобілі. Якщо людина придбала авто за тисячі гривень, то хіба неспроможна зробити ямковий ремонт навпроти свого будинку? Для цього значних коштів не потрібно. В господарстві завжди знайдуться якісь будівельні відходи, а ще додати відро цементу – і вулиця стане рівніша, і по ній проїде навіть "швидка допомога".

А що робиться на вуличках мікрорайону Сокаля! Там важко не тільки проїхати, а навіть пройти. Хіба в багатоповерхівках живе мало автомобілістів? Але вони, зрозуміло, більше дбають про під'їзди до своїх гаражів. Звичайно, моя пропозиція – це тільки тимчасовий вихід із становища. Мушу згадати і про вулицю Петрушевича у Сокалі. Майже на її початку, на проїжджій частині встановлено так званого "лежачого поліцейського". По вулиці заборонений проїзд вантажівок. Попереджу­вальних знаків перед цими пагорбами нема, тому автомобілі гальмують, проскакуючи через трампліни, вдаряють по проїжджій частині, що аж здригаються і поступово руйнуються будинки. Згідно з "Правилами дорожнього руху" ці пагорби повинні застосовуватися перед небезпечними виїздами з прилеглих територій, в місцях з інтенсивним рухом дітей через дороги тощо.

Таку забаганку може дозволити собі кожен мешканець Сокаля і зробити подібний трамплінчик навпроти свого будинку, на проїжджій частині вулиці, щоб ламалися в автомобілів ресори, амортизатори, а водії вибивали зуби. Проте ніхто із жителів Сокаля й навколишніх сіл навпроти будинку на проїжджій частині дороги не латає ям, бо вважає, що за них це хтось має зробити.

У Сокалі, по вул. Петрушевича, щоденно проїж­джають сотні машин і ці вище згадані трампліни виводять з ладу ходові частини автомобілів, а також призводить до нещасних випадків, бо на дорозі не встановлені попереджувальні знаки. На вулиці Петрушевича і на її бічних вулицях проживають водії, які по декілька разів  на день їздять на своїх автах, і ніхто з них не жалівся місцевій владі, що ці трампліни незаконно встановлені, бо поставлені в місцях, які суперечать "Правилам дорожнього руху". Та й думаю, що і влада, і автоінспекція роками їздить по вулиці Петрушевича, і ніхто на це не звертає уваги. От такі ми байдужі.

Тому всі водії вул. Петрушевича і вулиць району біля нової лікарні вимагають від місцевої влади і автоінспекції вжити заходів, щоб ліквідувати пагорби по вулиці Петрушевича. Адже нічого, крім шкоди, вони не приносять. Просимо виконати наші вимоги.

Володимир СЕМЕНЮК.

м. Сокаль.

Голос Сокальщини на GoogleNews