Зранку в туберкульозному, як і в інших відділах Сокальської ЦРЛ, лікарі роблять обхід хворих. Тож Володимира Кішовара застала у двомісній палаті, де він оглядав хворого П. У відділенні він лікується з 12 листопада минулого року. Як розповів лікар, у пацієнта запущена форма туберкульозу легенів. Одинокий, живе в селі, постійно п'є, має серйозні проблеми з печінкою, набряки ніг, живота. Лікувати його важко і шансів на одужання мало. А все через те, що запустив хворобу, зловживав алкоголем.
– Таких хворих у нас багато, зазначив Володимир Кішовар. Ось його сусід по палаті. Знаю його десять років. Також п'є, "посадив" алкоголем печінку. Каверни в легенях не загоювались, його прооперували, став поправлятись, але не долікувався і знову рецидив. Нічого не їсть, схуд. Ще один приклад. Поступив до нас хворий К. Наркоман, відсидів у тюрмі за наркотики. Лікувався у нас ще в 2005 році. Побув двадцять чотири дні і виписали його за пиятику. Лікувався у Львові, потім був у санаторії в Немирові. І звідти його виписували за порушення режиму. 5 лютого, вночі, із легеневою кровотечею його привезли в реанімацію, потім до нас. А де він був усі ці сім років? І як маємо тепер його лікувати? Це державна проблема, давно потрібно зробити закриті стаціонари, щоб такі хворі не втікали додому. А то лікарі стали заручниками: хворий не хоче лікуватися, а ми маємо через суд вимагати його госпіталізації.
Був і такий випадок. Лежав у відділенні чоловік, але його частіше бачили на березі Західного Бугу, ніж у лікарні. Постійно пив, крав. Якось поцупив у відділенні 40літрову каструлю і здав на металобрухт. Його засудили, з тюрми вийшов добре підлікованим, бо лікували примусово. Кажуть, ще б рік додали і зовсім би вилікувався. А так знову почав пити, стався рецидив і пішов зі світу.
Справді, із хворими на туберкульоз багато проблем. Наприклад, зараз тут лікують чоловіка, який кожного разу називає інше місце проживання: то Лопатин, то Львів, то каже, що з Криму приїхав, а останній раз заявив він з Острова, тому зі Львова його відправили лікуватися за місцем проживання. Лікування має бути контрольованим, а як такого проконтролюєш? З кожним роком стає все більше хворих, на яких не діють ліки. П'ять років тому запровадили ДОТСпрограму, згідно з якою хворого лікували, спостерігали два роки. Тепер лише вісім місяців і це при тому, що Україна займає одне з перших місць по захворюванні на туберкульоз. Як констатують фтизіатри, це призвело до рецидивів. Тільки за два місяці цього року їх було 17. Напередодні мого приходу, у відділі помер 56річний чоловік із запущеною формою туберкульозу легень.
У відділі створені хороші умови для лікування хворих. Вони забезпечені медикаментами першого ряду, кваліфікованим доглядом. Для багатьох із них харчування тут набагато краще, ніж вдома: в меню входить молоко, м'ясо, риба, пельмені…
Та є і проблеми. Більше трьох років тому обласна санепідстанція заборонила користуватися рентгенапаратом, хоча він ще працював, і тепер хворих, навіть з відкритою формою туберкульозу, возять на рентген у поліклініку. А це додатковий ризик захворіти здоровим людям. Про новий апарат тепер лише мріють. Немає і лабораторії, що також створює додаткові труднощі, працює одна, а не дві, як потрібно, медсестри, мали би бути ще два фтизіатри, один з яких дитячий…
– У минулому році із 74 хворих було 19 молодих, 19901991 р. н., зазначив завідувач відділу Михайло Омеляш. Хвороба не щадить нікого ні заможних людей, ні бомжів. Зараз маємо п'ятеро хворих дітей. Лікуються в нас і жінки. Нещодавно поступила жінка, у якої туберкульоз виявили після народження третьої дитини. Їй потрібно серйозно лікуватися, але вона зловживає алкоголем.
Медикаментів першого ряду у нас вистачає, інші мають купувати самі хворі. А це від сотень до декількох тисяч гривень на курс лікування і в нинішній ситуації мало хто має такі кошти, бо, як бачите, в нас в основному лікуються люди незаможні, пенсіонери, селяни.
Часто лікарям доводиться розганяти п'яні компанії, неохоче беруть в цьому участь міліціонери. Пробували достукатись до сердець хворих і священики: у відділі обладнали куточок, де проводили богослужіння. Але хворі просто не приходили.
– Легковажити з туберкульозом не можна, сказав Михайло Омеляш. Що швидше виявимо недугу, то легше з нею боротися. Тож нагадаю: якщо у вас з'явився кашель, рясне потовиділення вночі, слабкість, безпричинна втрата ваги, температура вища 37 градусів без видимої причини, яка тримається більше тижня, обов'язково зверніться до лікаря.
…Поки ми розмовляли, під дверима кабінету з'явились нові пацієнти. Тож попрощалася з лікарями, побажавши їм здоров'я, терпіння і успіхів у боротьбі з цією важкою недугою.
Валентина БЛУДОВА.
Фото автора.