Коли з екранів телевізорів говорять про те, що хтось забирає землю біля багатоквартирного будинку в центрі міста, це дивує, але переймаєшся цим лише частково. Гірше, коли зіштовхуєшся з цією проблемою наяву. У цьому ми переконалися нещодавно. Та про все по порядку. Наш одноповерховий десятиквартирний будинок знаходиться у Сокалі по вулиці Тартаківській, 38. Мабуть, якийсь злий фатум переслідує нас: у 2010-ому, взимку, від снігу завалився дах будинку. З ласки Бога всі його жителі залишилися живими, але просто неба. Ви тільки уявіть себе у нашому становищі. Півроку хтось із нас жив у гуртожитку чи в рідних та знайомих. Будинок перебував на балансі КП "Сокальжитлокомунсервіс", тож він і ремонтував його. Дякуємо обласній, районній, міській владі, які не залишили нас наодинці з бідою, і виділили кошти на демонтаж даху. Однак його зробили лише через півроку. І то не цілком якісно. На демонтаж даху пішло півмільйона гривень державних коштів. Проте ми вселилися. Власними зусиллями і коштами доробляли квартири: шпаклювали, провели воду, каналізацію, вставили вікна та двері, підлоги, опалення… (Можемо це підтвердити документально). До того ж, згідно з законом, наш будинок мав би бути визнаний таким, що опинився в екстремальних умовах. Тоді його мешканцям мали б виплатити по 5 тисяч гривень матеріальної компенсації. Проте наші чиновники цього не зробили, а нам виплатили лише по 1500 гривень. Ми чекали два роки, поки нам виплатять решту. Однак з'ясувалося, що в пакеті документів, зібраних на матеріальну допомогу, не виявилося документа, який би засвідчував, чому заявник опинився в екстремальних умовах. Хоча цей документ вони могли взяти будь-де: в міській раді, РДА, КП "Сокальжитлокомунсервіс". Та вони зневажливо проігнорували нас.
Нам було складно, але ми якось впоралися зі складною життєвою ситуацією, в яку потрапили. Трохи оговталися і знову маємо проблему: у нас хочуть забрати землю з боку будинку №42, по вулиці Тартаківській. Хоча за санітарними нормами від нашого будинку до цієї земельної ділянки має бути 11 метрів, а є лише 8 м, а на початку будинку – 4 м. До того ж тут, дякуючи підприємцю, який є власником продуктового кіоску, зробили під вікнами туалет. Але і та земля комусь припала до вподоби. На ній ще один підприємець хоче поставити кіоск, який стоятиме навпроти вікон квартир №№ 3, 4, 5. Це 96 квадратних метрів землі. Це явно нас обурило. І ми звернулися з письмовою заявою-протестом до міської ради. Сокальський міський голова Богдан Зарічний вислухав нас і призначив консультаційну комісію, яка, оглянувши територію, твердо залишилася на своєму: кіоск все одно буде, бо земля належить КП "Сокальжитлокомунсервіс". І його попередні керівники без згоди на те жителів будинку підписали всі документи. Але поясніть, чому? Невже ніхто не дослухається до думки людей, які живуть у будинку. Для чого забирати землю, щоб відкрити ще один кіоск? Їх і так навколо достатньо. Навіщо тулити будинок до будиночка? А де дотримання відповідних санітарних норм та збереження архітектурно-будівельних норм? До того ж у будинку проживають багатодітна сім'я, діти-інваліди. Їхні сім'ї багато років перебувають на квартирному обліку, щоб покращити умови проживання. Оскільки міська влада не має змоги надати додаткове житло, то вони хотіли б добудувати на цьому місці свої квартири. Ми хотіли би знати, куди поділися півмільйона грошей, чому місцеві чиновники вважають нас за людей другого сорту і не дотримують своїх обіцянок? Ми на них уже чекаємо два роки. Скільки ще мають терпіти наші діти такі житлово-побутові умови? Наш будинок стоїть обдертий у центрі Сокаля і нема до того нікому ніякого діла.
Чому ж ніхто не дослухається до нашої думки, не враховує наших побажань? Як нам бути, де шукати правди і справедливості?
Надія БЕЛЬМЕГА (кв. 2), Ірина ТКАЧИК
(кв. 9), Леся КОВАЛЬЧУК (кв. 3), Ірина НЕЦЬКАР (кв. 1), Надія ЧЕРНЮХ (кв. 4), Лілія ФЕДЯЧКО (кв. 6), Надія ПРОКОПИШИН (кв. 7), Марія ЗБОЖНЮК (кв. 5), Зіновій ВИБРАНЕЦЬ (кв. 10).