Літературна спадщина Тараса Шевченка геніального українського поета, художника, мислителя, одного з найвизначніших поетів серед усіх слов`янських поетів увійшла до скарбниці найцінніших надбань світової культури. Більшість останніх Шевченкових творів за його життя не були опубліковані. Тому вже після його смерті в царській Росії та за кордоном світ побачили його поетичні перлини.
Першу згадку про Тараса Шевченка опубліковано у дев`ятому виданні “Британської Енциклопедії”, Едінбург. (18751889), у 21 томі, який вийшов у 1886 році. У розділі "Російська література" знаходимо статтю "Малоросійський діалект", де йдеться про Шевченка як основоположника малоросійської літератури, яку написав В. Морфіль, котрий цікавився літературою східних слов`ян, особисто був знайомий з Іваном Франком. У цій публікації описано нелегкий життєвий шлях Великого Кобзаря. Зокрема, автор статті писав, що ніхто інший не описав так сильно страждань України як Шевченко, котрий з дитячих літ наслухався розповідей про козачі часи. Тому його нариси завжди реалістичні, як і в Бернса з його шотландськими піснями, так і Шевченко відтворює героїчний дух українських козаків. Його похорони перетворились у всенаціональну процесію, а на великій висипаній могилі, на його честь, поставлено хрест біля Канева над Дніпром. "Його могила стала Меккою південноросійських революціонерів".
Наступну статтю у скороченому вигляді подає ця ж сама енциклопедія (американське видання), НьюЙорк, 1878 р. У 21му томі, який побачив світ у 1886 р., опубліковані відомості знову ж таки про Росію, де у розділі "Малоросія", у статті, присвяченій українській літературі, є така цитата: "Справжній національний поет… Ніхто з більшою силою не змалював старі часи України, як Шевченко…". В іншому виданні англомовної “Британської енциклопедії”, Чікаго, 1947 р., у публікації про українську літературу у 22 томі є такі рядки: "Шевченко став символом національності". А вже у 1959 році у цьому ж виданні написано: " В 1846 році біля 30 українських патріотів заснували у Києві таємне товариство св. Кирила і Мефодія. Це підтверджує відродження українського націоналізму. Визначними членами цього товариства були два історики Микола Костомаров (18171885) і Пантелеймон Куліш (18191897), а також Тарас Шевченко (18141861), поет, який у своїй поемі "Сон" звинувачує Петра I за "розп’яття України", а Катерину II за "довершення його жертви".
Інша "Енциклопедія Колієрса", видана 1949 року, де у 17 томі написано про життя і творчість Шевченка. Зокрема, "…В 1841 р. він видав поему "Гайдамаки", з описом бунту українських селян проти поляків в 1768 р. Після того звернув увагу на терпіння свого народу від Росії в поемах "Сон", "Великий льох", "Кавказ"… Він був визнаний речником терпінь України, борцем за її право на незалежність і найбільшим її поетом" (Кларенс А. Маннінг, професор Колумбійського університету). У 19 томі цієї ж енциклопедії, виданої в 1950 р., в статті "Українська література" читаємо "…В поезії Т. Шевченко виявив саму істоту українського генія. Його трагічне життя, й таке життя його народу, яскраво висвітлені у його віршах, переповнені справжнім пророчим натхненням" (автор статті Константин Генрі Андрусишин).
В "Енциклопедії літератури" (НьюЙорк), у розділі "Філософічної бібліотеки", 1946 р. є стаття "Українська література" з дуже влучною характеристикою української дійсності: "Українська проблема це одна з найбільш заплутаних проблем серед усіх слов`янських націй". Її автор Кларенс А. Меннінг, згадавши про відродження української літератури, вважає Т. Шевченка тим об`єднуючим чинником нових напрямків, найвизначнішим поетом того часу серед слов`янських митців. "Важко сказати, щоб міг осягнути Шевченко, якщо б його талант розвивався на волі: він залишається найправди•вішим поетичним духом, якого досі дала поезія".
У "Слов`янській Енциклопедії", яка видана у НьюЙорку, професор Олівер Дж. Фредеріксен так висловився про Великого Кобзаря: "Велич Шевченка як поета… в його широкій прихильності й пристрасній любові до земляківукраїнців і в його непохитній вірі у вільну демократичну Україну".
Про Тараса Шевченка як про найвизначнішого поета написано в "Словнику модерної європейської літератури", "Словнику світової літератури " (НьюЙорк). В "Енциклопедії суспільних наук" (НьюЙорк), виданої у 1937 році, написано про Тараса Шевченка так: "Його поетичні твори •стали найважливішим чинником українського національного руху, пригадуючи напівзабуті національні традиції українських козаків, він став натхненним пророком нового суспільного і політичного ладу. Святкування його пам`яті стало суспільним культом серед українців по всьому світі, а його могила стала українською національною святістю."
Згадка про Тараса, його поезія допомагала українцям у понад столітніх діаспорах холодної Канади, тропічної Бразилії, піскової Австралії, степової Аргентини не втратити українську мову і культуру. І ту Шевченкову мову як скарб передавали нащадкам. І його слово сильне і актуальне як і колись. Його слово "Борітеся! Поборете!" виразно вказує шлях для осягнення мети: "В своїй хаті своя правда і сила і воля…".
Василь ВОЛОШИН.
м. Сокаль.
Література: Збірник матеріалів наукових конференцій НТШ, ч. 6, 100111 стор., Канада.
Газета "Гомін України", 1962 р., ч. 32, 38 Канада, Торонто.