Духовне життя

Богослужба на празник Введення в Теляжі на Сокальщині

День був прохолодним, але ясним. По дорозі до Єрусалимського храму йшли Йоаким і Анна. «Туптуптуп, туптуптуп» – весело дріботіли поряд з ними ноженята маленької Марійки…

Як і годиться справжній сім’ї, йшли, ніжно тримаючись за руки та час від часу з любов’ю та усмішкою, поглядаючи одне одному у вічі – поспішали віддати борг Господу Богу нашому, як і належить добрим християнам.
Бо довго і ревно просили вони Господа подарувати їм можливість стати батьками, обіцяючи дитину свою віддати на службу Богові у Єрусалимський храм. І рівно три роки тому Господь зглянувся на їхні молитви та подарував їм, бездітним, найдорожче щастя – кохану Марійку…

«Туптуптуп, туптуптуп» – Марійка скорше за батьків здолала сходи Храму – а вже тут її радісними обіймами зустрічав первосвященик Захарій, батько св. Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час – аж до заручин зі св. Йосифом…

Празник Введення належить до дванадцяти великих празників. Він має один день перед – і чотири дні посвяття. Про нього маємо згадки від V ст., але аж через кількасот років, поки він став загально поширеним по цілому Сході. З проповідей на цей день Константинопольських патріархів, Германа (715730) і Тарасія (784806), випливає, що празник Введення був установлений у VIII столітті. Синайське Євангеліє з VIII століття, котре подарував до синайського монастиря імператор Теодосій ІІІ (715717), між дванадцятьма празниками згадує і празник Введення. Цей празник мають і грецькі богослужбові книги з IX століття. Із ІХ ст. його починає святкувати вся східна Церква. Синайський Канонар (збірник церковних законів) з IXX ст. подає празник Введення під такою назвою: «Празник Пресвятої Богородиці, коли була приведена в храм Божий, маючи три роки». Типіконом Великої Константинопольської Церкви (IXX ст.), день 4 грудня поданий як: «Собор Святої Богородиці, коли була передана своїми батьками і приведена у храм Господній від трьох літ». Евергетицький Типікон з XI ст. має службу Введення з перед – і посвяттям. Службу на цей празник склали Григорій Нікомидійський (IX ст.), Василій Паґаріот і Сергій Святогорець.

«Пречистий храм Спасів, прецінна світлиця і Діва; священний скарб Божої слави, днесь вводиться в дім Господній». (Кондак празника).

ДУХ БОГОСЛУЖIННЯ ПРАЗНИКА

Богослужба цього дня в радісних і веселих тонах оспівує подію входу в храм, прославляє гідність Божої Матері та звеличує велику жертву її батьків. Ця поезія у гарних порівняннях і символах оспівує богоматеринство, дівицтво, святість і заступництво Пречистої Діви Марії. Найчастіше славиться вона тут як Божий храм. Це алюзія до храму, в який її батьки приводять. Ось деякі вислови зі стихир і канона празника: «Ти храм Божий», «храм освященний», «храм, що має вмістити Сина Божого», «храм усіх Царя і престол», «храм живий святої слави Христа Бога нашого», «найсвятіший храм святого Бога нашого», «боговмістимий храм», «храм і палата», «храм, і палата, і живе небо».

Пресвята Богородиця, входячи в храм, хоча роками молоденька, але була зріла духом: «Трилітня тілом, – сказано у третій пісні канона, – багатолітня духом, ширша від небес і вища понад небесні сили, хай прославиться піснями Богоневіста». Вона є сповненням пророцтв Старого Завіту і слава Нового Завіту: «Ти пророків проповідь, апостолів слава й мучеників похвала, і всіх земних обновлення. Діво Мати Божа. Ми Тобою примирилися. Тому празнуємо Твій у храм Господній вхід, і всі з ангелами Тобі, Пречиста, співаючи кличемо: радуйся. Твоїми молитвами спасаємося» (Стихира вечірні). Через її входження радіє храм Господній, радіють ангели й люди: «Днесь Боговмістимий храм Богородиця у храм Господній приводиться і Захарія її приймає. Днесь святая святих радується, і хор ангельський таїнственно торжествує. З ними і ми днесь празнуючи, з Гавриїлом закличмо: радуйся, благодатна. Господь з Тобою, ти маєш велику милість» (Стихира вечірні). З нагоди небуденного торжества на честь Богоматері і свята Церква взиває всіх вірних до участі у празничній радості: «Прийдіть, усі вірні, – співаємо на стихирах литії, – єдину непорочну звеличаймо, пророками проповідану і в храм приведену, перед віками вибрану Матір, що в останньому часі сталась Богородицею. Господи, її молитвами, подай нам Твій мир і велику милість».

День 4 грудня в Теляжі теж можливо буде ясним та прохолодним…

Одне я знаю напевно: по дорозі до Телязького храму зустрінемося ми зі своїми односельчанами. Доєднаються до нас і гості – наші колеги та родичі з інших сіл та міст України. І маю також надію, що поряд з нами усіма будуть тупотіти і ноженята наших малих дітей – як колись тупотіли по дорозі до Храму ноженята малої Марійки. Бо як навчимо змалку – так будемо мати і на старість. І якщо хочемо добра для нашої Держави – вчимо наших дітей добру вже зараз. Через Віру і Церкву вчимо. Час віддавати борг Господу Богу нашому, час!

І ще одне я знаю, напевно, як колись зустрічав Марійку первосвященик Захарій – так і всіх нас знову і знову радо зустрінуть у нашому Храмі сам Господь Бог – у своїй не зримій присутності, любов нашої Божої Матері та наш славний отець Орест Рубель. З празником усіх Вас, дорога моя громадо! Слава Ісусу Христу! Слава Україні!

Ярослав КРАВЧЕНКО, Телязький сільський голова.

Голос Сокальщини на GoogleNews