Home / Духовне життя / Великий піст – духовний скарб нашої церкви

Великий піст – духовний скарб нашої церкви

Разом з весною до нас прийшов Великий піст. За прадавнім християнським звичаєм, сорок дев'ять днів ми очищатимемо свої душі, прощати провини одне одному, будемо сповідатись, причащатись, щоб з чистим сумлінням зустріти славне Воскресіння Христове. Великий піст нагадує нам, що після свого Хрещення Ісус Христос пішов в пустиню, щоб провести там в пості і молитві сорок днів і підготуватись до проповідування Євангелії, до побудови Царства Божого. І цих сорок днів разом з страсним тижнем, де роздумуємо про терпіння і страсті Спасителя, входимо до Великого посту, ціль якого  покаяння, прощення, духовне оновлення людини.

Святий Великий піст, званий також Чотиридесятниця,  це одна з найстарших і найбільш священних установ християнської релігії. Історія Великого посту сягає ще апостольських часів. Св. Василій Великий (329379) про старанність установи посту каже: "Великий піст дуже давній, всі святі берегли його, як спадщину по батьках, що її переказував батько синові. І так цей скарб через безперервне передання дійшов до нас" (Про піст I).

Нові часи принесли багато змін в проведенні Великого посту. Настало велике злагіднення всіх постів. У зв'язку з екологічними проблемами, із здоров'ям людей, вірні не в силі так строго постити, як постили наші предки. Та все ж таки і сьогодні ми стараємось дотримуватись духовного посту  часу боротьби з нашими гріхами і злими звичками, обов'язком молитви, часу творіння милосердя та добрих діл. Якраз ця наша духовна обнова є найважливішою ціллю Великого посту. І тому ми, християни, з великою покорою, покаянням, поклонами засилаємо свої молитви до Всевишнього.

Великий піст багатий християнськими звичаями. Третя неділя посту  Хрестопоклонна. Вона пригадує нам, що ми маємо в житті великий захист  святий Хрест. Цієї неділі Хрест постає перед нами, як знамено сили, знамено спасіння, перемоги, духовної радості. В четвер п'ятого тижня Великого посту по всіх церквах служиться відправа "поклони". "Поклони"  символ духа покути нашої Церкви. В перші дні посту і на "поклони" читається канон преподобного Святителя Андрея Критського, де Архієпископ закликає душу людську до пробудження, до покаяння. Віками несеться з уст народу великопісна покутна молитва св. Єфрема Сирина (+373 р.) з поклонами, молитви на Літургії Напередосвячених Дарів.

Після Лазаревої суботи настає Вербна неділя. Свою Божу місію на землі завершив Христос воскресенням Лазаря і тріумфальним в'їздом в Єрусалим, де радо народ вітав Його, як Царя миру, з пальмовим віттям в руках. Ці дві події засвідчили про Христове місіянське післанництво та Його божество. Та тріумф цих подій отворив браму для останніх днів Христового життя  Його мук і смерті. Христове  возвеличення було коротким, бо за ним, наче тінь, йшла зрада Юди, зрада народу, йшла тінь засуду, мук хресної дороги і розп'яття. Ті самі, що кликали: "Осанна!" (слава), за кілька днів кликатимуть: "Розпни". Квітна неділя вказує нам на нестійкість людської слави та марніть земного щастя. Радість і смуток тут, на землі,  дві нерозлучні сестри. В наших сторонах у Вербну неділю ми йдемо назустріч Христові з вербовими галузками, бо верба в нас найскоріше пробуджується до життя. Від малого до старого йдемо до церкви з вербою. Освячені гілочки зберігаємо за образом, як оберіг від всього недоброго.
У Великий четвер у всіх церквах читаються страсті Євангелії від чотирьох євангелістів, де ми, християни, ще раз проходимо через засуд Ісуса, Його терпіння і смерть. Церковні дзвони лунають то в одній церкві, то в другій.

У Велику п'ятницю навіть у природі видно, що настав найсумніший день в християнському світі. Мовчать церковні дзвони, лиш діти вистукують спеціальними деркачами, коли найпочесніші господарі обносять Святу Плащаницю довкола церкви. Нині в гробі лежить Той, Хто навчав, воскрешав померлих, годував голодних, оздоровлював недужих, Хто небо прикрасив облаками. Вдень поклоніння Св. Плащаниці всі спішать до Христа, на колінах, натще, вустами припадають до Христових ран. В душі переживаємо глибокий душевний жаль за часті зневаження Господа, за непослух, за невдячність. В пам'ять залягають слова із надгробного співу: "Як же не похороню Тебе, мій Боже? Якою плащаницею обвину Тебе? Якими руками діткнуся Твого нетлінного Тіла? Яку пісню заспіваю при Твоїй смерті, Щедрий?" У Велику п'ятницю всі створіння змовкають в покорі, в жалю. Дуже тяжко на душі, коли в цей день чути в якомусь барі, магазині чи в машині молодих людей музику. Душа християнська і сама природа противиться цьому.

7 квітня святкували Благовіщення Пресвятої Богородиці. На благу вість Архангела Гавриїла про воплочення Божого Сина чекало людство довгі тисячоліття, чекало небо, земля, чекали душі праведних. В цей день Архангел Гавриїл возвістив Діві Марії, що Дух Святий зійде на Неї і вона породить Сина Божого. Ці слова привітання Архангела Гавриїла: "Богородице Діво, радуйся…" промовляє людство до цих пір. В християнських родинах так заведено, коли дитина промовить перші слова, вчити її молитву "Богородице Діво…", "Отче наш…". Здавна в цей день люди не працюють, бо із передання дійшло до нас, що на Благовіщення птиця гнізда не в'є, а зозуля тому й несе яйця в чуже гніздо, що колись вила кубло на Благовіщення.

Великий піст і страсний тиждень пробіжить дуже швидко. Сьогодні споглядаймо на Христа розп'ятого і задумаймось. Дуже правдиво сказав Блаженніший Святослав про слабкість людської природи: "Коли хтось шукає слави, нехай подивиться на терновий вінець, бо це є правда про ту славу, яку дає кожна людина. Коли хтось простягає руки до гріха, подивиться на руки, пробиті цвяхами  руки Христові. Коли хтось надмірно дбає про владу, подивись на тростину в руках Христа  це є людська сила, яка тонша від тростини".

Поки ще живемо в часі Великого посту, ідімо за Ісусом по хресній дорозі, помагаймо Йому хрест нести, молімося за живих і померлих. Змалку ведімо дітей до Христа, щоб серця їхні не обросли терном.

Невдовзі, на Великдень рановранці, поспішимо до храму, де під супровід дзвонів здійснимо воскреслий обхід довкола церкви. Священик відкриє двері храму хрестом  на знак того, що саме Христова смерть відкриє нам двері Неба. 

Благовісним дзвоном розіллється по всій вселенній великодна радість, залунають воскреслі піснеспіви: "Христос Воскрес!.." "Пасха красна, Пасха Господня, Пасха  радісно друг друга обійми!" Радіймо і веселімося в цей день гуртом, а в вічність будемо відходити поодинці.

Пам'ятаймо, що кожна неділя  Воскресіння, кожна середа  зрада Спасителя Юдою, кожна п'ятниця  дені смерті Ісуса Христа. Живімо похристиянськи, ведімо дітей до Христа страждаючого, воскреслого, вознесенного.

Проминуть роки, століття і все буде так само  наступні покоління переймуть від нас великопісні звичаї, молитви, будуть випікати смачні пасочки, розмальовувати писанки, вишитими рушничками прикриють ще красивіші кошики. Будуть сумувати у Велику п'ятницю і радіти Христовому Воскресінню.

Марія КАЛЮГА-КАЩУК, с. Скоморохи.

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Богоматір із Зарваниці

Богоматір із Зарваниці – у шахтарському Червонограді

У греко-католицькому храмі Пресвятої Богородиці — ...