Home / Фестивалі та концерти / До Угнова на транскордонні українсько-польські дні добросусідства

До Угнова на транскордонні українсько-польські дні добросусідства

У першій половині червня у місто Угнів з’їжджаються та приходять мешканці прикордоння на українсько-польському кордоні. Ось уже дев'ять років поспіль, у рамках транскордонних українсько-польських днів добросусідства, колишні вихідці з цих місць мають змогу зустрічатися зі знайомими, колишніми угнівчанами з різних місць України та Польщі, з якими їх розлучили під час виселення…

Ще було багато часу до зустрічі, а біля каплички, яка стоїть із давніх-давен біля ріки Солокія, вже молилися віруючі різного віку. На шляху, який веде до кордону, зібралися пішоходи, велосипедисти, водії – люди поспішали до найменшого містечка в Україні – Угнова, аби спільно помолитися в костелі, побудованому у ХVІІ столітті за проектом архітектора В. Ленартовича. Костел Успіння Пресвятої Богородиці належить до творів барокової архітектури.

Коли поляки переселились з Угнова на захід до Польщі, костел спорожнів. А тепер біля нього знову єднаються родини, які багато ро-ків тому розділили колючі дроти.

Люди поспішали до цього благодатного місця під звуки українських, польських народних пісень, які з таким натхненням виконував духовий оркестр з Томашова Любельського.

Францішек Новак – переселенець, активний громадський діяч на теренах Польщі, нині проживає в Устинках Дольних, пам’ятає:

– Прийшов 1951 рік, а з ним і виселення з Угнова. Поблизу містечка були дві середні школи: в Белзі та Томашові Любельскім. Тож, як учень сьомого класу, вибір я мав невеликий. Мій батько був кравцем, а мама – домогосподаркою, виховувала дітей, а навчання потребувало коштів. Допоміг батьків брат, який посприяв у навчанні в гімназії в Здуньскей Волі під Пшеворскем.

У виселенні я участі не брав. В Устинках Дольних, а точніше, в Брегах Дольних, опинилась вся моя родина та багато переселенців, які не мали уявлення, як далеко перебувають від рідних місць. Було це в квітні-травні. Першу зиму після виселення угнівчани пережили ще, завдяки урожаю, який привезли із собою, а пізніше прийшла правдива біда.

Більшість людей з Угнова займалися торгівлею і не мали нічого спільного із землеробством. А тим часом єдиним шляхом вижити була важка праця на землі. Моїй родині призначили двадцять п’ять гектарів землі найнижчого класу, яка здебільшого була розташована в низинах і ярах. Батьки мої не мали вправності до господарювання у таких ситуаціях.

Біда була докучлива, а кравецтво у таких умовах не давало прибутку, можливості утримання сім'ї. Як тільки люди відійшли від самого виселення і змирились з новим місцем проживання, багатьох огорнув чорний розпач.

Угнів – то було містечко з розвинутою інфраструктурою, яка збереглася частково й досі. Як я розпо-відав, у часи виселення перебував у гімназії. Тож нову адресу батьків отримав письмово, і вперше вирушив на відвідини в грудні 1951-ого.

Куди їду, не мав найменшого уявлення і, так направду, хотілось тільки плакати, дивлячись в темноту і на поїзд, який рушив у невідомий мені світ. На станції Устинкі знову темно і нічого не вид-но.

– Честь, Франю, – раптом почув я крик. Це була пані Янка, наша сусідка з Угнова…

– Не бійся, ми все тобі покажемо…

Навкруги величезні завії снігу, вузенька дорога, розгорнута кінним плугом для відгортання снігу. Та дорога видавалась мені нескінченною.

Нарешті Янка показала мені ціль нескінченної подорожі. Дивлюсь донизу і бачу якусь будівлю, засипану снігом. Я запитую: – А де ж дім? Тут немає нікого! – Та ж є! A ти пригнись і побачиш світло, – відповіла знайома. Я увійшов у дім. Привітав мене батько. Від почуттів я не міг стримати сльози. Так разом і розплакались усією сім'єю над нашою долею. Куди нас занесло.

В кінці навчального року, уже на канікулах, в Устишках Дольних зі школи в Здуньскей Волі я отримав листа, що за рішенням уряду школа припиняє навчання учнів. Так розпочиналося моє нове життя в Устинках Дольних…

А тим часом на свято приїхали почесні гості, серед них – Володимир Чуб, заступник голови Сокальської районної ради та керівники установ міста.

Ведуча святкового заходу Ганна Горяча розповіла історію Угнова, познайомила присутніх з гостями. Це були: війт гміни Ульхувек Лукаш Клебек, голова ради гміни Тереза Сенетра, заступник старости Томашівського повіту Роберт Куснеш, пробощ парафії, ініціатор польсько-українських зустрічей, священик Вєслав Мокшицький, представники місцевого самоврядування. Угнівські дівчата вітали польських гостей хлібом-сіллю.

Невдовзі відбулось спільне Богослужіння в костелі польською та українською мовами, які відслужили отці Богдан Гринда – парох з Карова та Вєслав Мокшицький – парох гміни Ульхувек. Того дня усі мали нагоду у спільній молитві просити Господа благословення на життя в мирі та любові до ближнього.

– Але ця любов буде тоді, коли ми будемо її сильно прагнути. Її потрібно бажати з усіх сил. Потрібно будувати відносини, які будуть нас єднати, – про це говорив Лукаш Клебек, війт гміни Ульхувек. – Пресвята Богородиця Своїм життям дала нам приклад. Тож де б ми не були, маймо слова Христові в серці. Війт побажав присутнім, аби вони могли спільно молитися не лише один раз на рік, а значно частіше.

Заступник голови районної ради Володимир Чуб привітав польську та українську громади зі спільним святом та подякував за участь, яка зміцнює стосунки між двома народами, історія і життя яких тісно переплелися. Ознайомив присутніх з діями та планами районної ради і райдержадміністрації в галузі міжнародного співробітництва.

Присутні приймали щирі вітання від заступника голови міста Угнів Ігоря Мороза, який, зокрема, сказав:

– Ми зустрічаємося уже вдев’яте, аби згадати наше минуле та вибудувати спільне бачення майбутнього. Тут спілкуються, зустрічають-ся жителі прикордоння з обох боків кордону, яким такі зустрічі вкрай необхідні. Сподіваємось, що незабаром такі зустрічі – дні добросусідства – відзначатимуться масштабніше, та будуть вагомим аргумен-том для відкриття саме місцевого пішого переходу Угнів-Старі Дениска. Ми з радістю зустрічаємось в Угнові з нашими партнерами, обговорюємо та координуємо свої дії щодо відкриття місцевого пішого переходу Угнів-Старі Дениска, вирішення спільних проблем в галузі екології та розвитку інфраструктури, культури, спорту, розвитку туризму, бо у нас спільне майбутнє в Європі. Пункт пропуску нам потрібен для того, щоб вільно могли спілкуватися, пізнавати, наводити контакти в культурній сфері і залучати інвестиції для розвитку місцевості, спільно покращувати інфраструктуру міста та території. На урочистостях, приурочених польсько-українській культурам «Угнівські фестини-2013», між м. Угнів Сокальського району та гміною Ульхувек, особливістю було й те, що під час проведення спільних транскордонних заходів найменше місто України відвідала делега-ція дитячого футбольного клубу «Gaudium» м. Замость, на запрошення місцевого ДЮФК «Арсенал».

Юні футболісти з Польщі вперше прийшли на святкування через піший перехід в Угнові. Міжнародний турнір польсько-українського прикордоння, учасниками якого були діти 2000-2002 р. н., міст Замость, Угнів, Белз, села Хлівчани. Усього – вісім команд.

Відкрив турнір голова Сокальської районної організації партії «УДАР» Юрій Лукашевський. Він наголосив на важливості проведення таких заходів для зміцнення співпраці та дружби поляків та українців, які проживають на прикор-донні, висловив сподівання, що вони стануть доброю ініціативою знизу, яка змусить керівництво обох держав відкрити постійнодіючий перехід поблизу Угнова.

Поєдинки турніру були емоційні і захоплюючі настільки, що глядачі забували, що на полі діти. Копуни демонстрували хороше володіння м’ячем та запал до гри. Фантастичні м’ячі, «красиві сейви» воротарів і розпач виконавців ударів. За підтримки партії «УДАР» усі учасники турніру отримали призи, які принесли дітям радість.

Усі поєдинки міжнародного турніру польсько-українського прикордоння відбулись завдяки торговим маркам «Umbro»-Україна та «Select», виробникам спортивного екіпірування та найкращих футбольних м’ячів для любителів та професіоналів.

Розповідь про священика Томаша Віногродскі з Замостя (Польща) заслуговує окремої уваги, і вона для читачів газети прекрасна, як прекрасний світ великого спорту.

Футболом майбутній священик займався, як сам розповів, на шкільному стадіоні, однак не професійно. Причиною тому, було проживання в дитинстві недалеко від Томашова Любельського, в невеликому селі. В 2001 р., на першій парафії на Подкарпатті, Віногрод-скі створює футбольний клуб «Rotunda Krzeszow», який успішно виступає в лізі Воєвудства. У ті часи Томаш був головним нападником «Rotunda»! Найбільші його спортивні успіхи приходять у м. За-мость. – «Надія польського футболу», «Кращий нападник», «Кращий бомбардир», – завдяки таким відзнакам, священика викликають до збірної Польщі з футзалу.

У Португалії 2010 р. збірна виборює перший свій титул чемпіона Європи. 2011 р. – перше місце у Польщі. 2013 р.– Угорщина, а
2013 р. – Словенія – чотири нагороди найвищої проби! Сьогодні Томаш Віногродскі – засновник дитя-чого футбольного клубу «Gaudium» у Замості. «Gaudium» у перекладі з латині – це світло! Священик у розповіді про життя футбольного клубу зазначає: «Футбол трактую як засіб донесення усього того, що краще та потрібне у культурному та духовному житті, для дітей та сучасної молоді».

 Угнівчани 15 червня 2013 р. мали незабутнє видовище, адже хлопчики 2000 р. н. у дитячій лізі Воєвудства Замость займають третю сходинку турнірної таблиці, а «Gaudium» 2001 р. н. – перші у своїй віковій групі.

А як справи у ДЮФК «Арсенал» Угнова? Наставник місцевих копунів Віктор Турій говорить: «У турнірі польсько-українського прикордоння взяли участь вісім дитячих команд, зокрема з Хлівчан, Белза. Найкраще проявили себе місцеві «каноніри» Віталій Гнатишин, Віталій Гевич, Олександр Цеух, Михайло Лис, Остап Турій, Ігор Теглівець, Наталія та Віта Садовські, Назар Стельмах, Юлія Брошко, Артур Ліс, Максим Грещук, Василь Жук, з Хлівчан – Ігор Клех, з Белза – Назар Кожушко. Турнір проводили з метою популяризації здорового способу життя, піднесення рівня майстерності місцевих команд, тих, які створені у найвіддаленіших куточках – далеко від обласних, районних міст. Суперник такого рівня, як «Gaudium» заслуговує найкращих похвал! Та попри все «городяни», незважаючи на титулованого суперника, зуміли перекрити усі підступи до угнівського «Арсеналу» і самі шукали нагоди на-нести влучні удари у ворота суперника. Турнір команд польсько-українського прикордоння матиме своє майбутнє. Він видався видовищним та надзвичайно цікавим!»

Цього ж дня відбувся концерт українських та польських фоль-клорних колективів. Розпочинала програму Василина Горяча з піс-нею «Україно моя». Присутнім дарували пісні ансамбль «Ясмін» з Ульгівку, сімейний народний колектив Брезовських, чоловічий ансамбль «Хлопці з Угнова», вокальний ансамбль «Юність», дитячі ансамблі «Мальви», «Дивосвіт». Приємно було відзначити, що всі діти, учасники художньої самодіяльності, отримали прекрасні подарунки від виробника солодощів фірми «Світоч» та напою «Квас Тарас». Прощаючись, жителі сіл прикордоння говорили:

– До зустрічі в Угнові у наступному році!

Уляна ТЕРЕХ.

Віктор ТУРІЙ.

 

About Адміністрація порталу

x

Check Also

В Сокалі відбувся гала-концерт районного фестивалю мистецтв “Сурми звитяги”

Вже традиційно у свято Покрови Пресвятої ...