Home / Фестивалі та концерти / На страдницькій іваньківській землі вшанували пам’ять про загиблих героїв УПА

На страдницькій іваньківській землі вшанували пам’ять про загиблих героїв УПА

Погідний, але доволі таки холодний осінній день 11 жовтня знову покликав нас на страдницьку іваньківську землю, щоб вшанувати пам'ять про загиблих героїв УПА і поділитися спогадами про спалене село Іваньки. Ми приходимо у цю місцевість щороку, сюди з’їжджаються люди з навколишніх сіл: Карова, Діброви, Домашева, Стаївки, Бутин, Двірців, міст Великі Мости і Угнова, а також люди сіл Гійче, Волиця, Забіря Жовківського району, міста Львова.

Урочистості відбуваються біля меморіального комплексу збудованого в пам`ять про спалене село. Цього року до згаданого комплексу Степан Івасейко, виходець із села Іваньки, додав ще й скульптурний образ Матері Божої – Покрови України, над яким викарбувані слова: «Від неволі, війни, вогню і голоду хорони нас, Господи». Обряд освячення відслужив о. Степан – cвященик церкви, що у селі Дібровa. Він освятив фігуру, а потім відслужив Святу Літургію і панахиду по загиблих героях на братській могилі. Під час Служби Божої співали два церковні хори: з храмів Косми і Дем’яна села Гійче, та св. Михаїла с. Бутини. Як і кожного року після панахиди кілька мисливців із села Двірці залпами із мисливської зброї віддали честь полеглим героям.

Концерт патріотичної пісні розпочався з козацького маршу, який виконав чоловічий ансамбль з села Гійче. У їхньому виконанні також прозвучали пісні «Де ж та слава впала кривава», «Ішов колись я іншим шляхом». У виконанні жіночого ансамблю «Калинове намисто» Народного дому села Діброва прозвучали пісні «Грай бандуро», «Там у лісі під сосною», а пісню «Дібровська земля» вони присвятили людям, котрі народилися в селі Іваньки. Коли звучала пісня, то на їхніх очах були сльози, сльози болю і образи за знищене рідне село і сплюндровану батьківську землю. Біль огортає серце коли ці люди ступають на рідну іваньківську землю, а це родини, яких насильно переселили. Це Сидір Савуляк, Олена Козак, Марія Жук, Ганна Кутрань і родини Гайда та Івасейків з Карова, Меланія Стельмах з Діброви. У своїй книзі «З вогню і крові» С. Івасейко написав: «Як хочеться тут бути; набутися у тому всьому рідному, а також все те якимось зафіксувати, оживити і передати майбутнім поколінням». І це направду так, бо тільки тут вони мають можливість зріднитися духом з прабатьківською землею, а Степан Івасейко щороку скликає нас сюди і своїм полум’яним словом справжнього патріота надихає нас на добрі справи задля кращого майбутнього підростаючого покоління.

Час стирає могильні кургани, але жива священна пам'ять, яку не може стерти з людського життя. Тому сьогодні як ніколи ми повинні зрозуміти і оцінити тих людей, які загинули, захищаючи наше майбутнє, майбутнє наших поколінь. Ми пам’ятаємо, відроджуємо і передаємо правду про спалене село Іваньки своїм дітям і онукам.

Над іваньківською землею насувалися перші сутінки, а люди не розходилися. Над лісом ще довго було чути патріотичних пісень, які звучали тужливо, але бадьоро, надихаючи нас на нові подвиги і перемоги.

Надія БІЛОЦЕРКОВИЧ, завідуюча філії бібліотеки, с. Карів.

 

Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Сокальчан та гостей міста запрошують на «Етнофестиваль гостинності»

В рамках першого Етнофестивалю гостинності, на ...