Home / Життєві історії / Роксолана – то історична постать

Роксолана – то історична постать

Перебуваючи в гостях у рідних, у США (штат Флорида), мені випала нагода відвідати декілька історичних музеїв. Особливо вразив мене Музей художнього та циркового мистецтва братів Рінглінгів, що у м. Сарасота, у якому зібрані унікальні твори живопису та скульптури часів середньовіччя Західної Європи. Почесне місце тут посідає галерея італійського мистецтва, де представлені полотна відомих майстрів венеціанської школи: Рубенса, Тиціана, Мікеланджело та інших всесвітньовідомих європейських митців.

Як опинилися ці коштовні перлини із Західної Європи у США?

 На той час відома у світі циркова трупа братів Рінглінгів, заробивши та нагромадивши багатомільйонний капітал, значну його частину вклала в історичні цінності. В період всесвітньої кризи 2030 років минулого століття вони в Італії, Франції, Греції та Іспанії придбали визначні твори мистецтва.

Збудували розкішні палаци в італійському стилі, де й донині експонуються ці перлини світового мистецтва. Серед них – шедевр італійського живописця Тиціана, який вважається одним з найвпливовіших митців епохи Ренесансу, портрет Роксолани – Насті Лісовської. Ось його опис: Тиціан (14881576) творив у Венеції. Ла Султанша Росса, 1550 р. Олія. За заповітом Джона Рінглінга, 1936 р., сер. номер 58.

Джорджіо Вазарі, критик ХVI ст., назвав особу, написану на полотні, Роксоланою – дружиною султана Сулеймана Пишного, правителя Османської імперії, який відомий тим, що правив нею найдовше – впродовж свого життя. Ось як він описав Роксолану на портреті Тиціана. Головний убір із загостреним кінцем, прикрашений сапфірами, діамантами, перлами та рубінами із найбільшим сапфіром над лобом – традиційний для головного убору дружини султана. Султанша тримає куницю на повідку із дорогоцінним намистом, приєднаним до браслету, який зроблений із такого ж коштовного каміння, як і головний убір. Художник досконало вмів відображати також і жіночі форми.

А щодо Роксолани, Насті Лісовської, то нагадаю коротко її біографічні дані. Народилася вона приблизно 1506 року у родині священика Гаврила Лісовського з Рогатина, що на ІваноФранківщині. Назвали її Настею, проте в польських історичних джерелах знаходимо ім`я Олександра, і що походить вона з містечка Чемерівці, що на Поділлі. В період частих набігів на українські землі, приблизно 1520 року кримські татари полонили Настю Лісовську і продали в гарем турецького султана. В наложницю Настю закохався Сулейман Пишний, згодом вона стала його дружиною. Вдача у Насті була весела та жартівлива, за що її нарекли турецьким іменем Хурем, яке означає «та, що приносить радість», а через слов`янське походження – Роксолана. Будучи при султанському дворі, Роксолана спостерігала за всім, що там діялося. Вона досконало вивчила перську і арабську мови, добре знала східну літературу, Коран та закони Османської імперії. З Роксолани розпочався період, який історики називали «правлінням привілейованих жінок» або правління султанш, тобто період впливу дружин султанів на своїх чоловіків. Султанша Хурем також добре вивчила італійську, французьку та інші мови європейських держав, мала неабиякий дипломатичний хист. В її присутності султан приймав різних послів, доручав їй вести дипломатичні бесіди. Роксолана листувалася з польським королем Зігмунтом Августином та королевою Боною, а також угорською королевою Ізабеллою. Про неї говорила вся Європа. Султанша заставила Сулеймана знести невільничий ринок, збудувати на його місці мечеть, лікарню. З її ініціативи збудували громадську лазню, прибутки від якої використовували на підтримку Софіївського собору у Константинополі (з часом турки із собору зробили мечеть Айя Софія). Коли султан був у походах, то Роксолана керувала державою. Проте протягом сорокалітнього перебування на чужині, завжди тужила за своїм рідним краєм і народом. Померла 15 березня 1561 року у віці 56 років. Про життєвий шлях Насті Лісовської написано різними мовами чимало художніх творів, десятки дослідницьких історичних праць. На екранах навіть з’явився художній телесеріал «Роксолана».

Вперше в Україні в 1869 р. драматург Гнат Якимович написав п`єсу про Роксолану. Серед українських істориків про султаншу описав у своїй історичній праці «Історія Туреччини» один з організаторів Академії наук Української Народної Республіки історик Агатангел Кримський. А у тридцятих роках минулого століття вийшла у світ історична повість визначного галицького публіциста, письменника, громадського діяча Осипа Назарука «Роксоляна», в якій він створив образ української бранки Насті Лісовської. Вона була однією з найбільш визначних жіночих постатей у світовій історії тієї епохи – жінкою падишаха Сулеймана Пишного, завойовника і законодавця Османської держави.

На відміну від роману «Роксолана», написаного П. Загребельним у радянські часи, у повісті О. Назарука більш правдиво розкрито історичні факти з життєвого шляху великої султанші, яка своїм гріхом розпочала розвал могутньої Османської імперії.

Відтворити образ Роксолани намагалися різні художники. Її портрети з уяви намальовані декількома невідомими майстрами пензля протягом ХVIXVIII ст. На одних картинах вона – мучениця, на інших – грізна повелителька з кинджалом у руці і навіть у тюрбані на голові, що є ознакою того, що вона прийняла мусульманство, але всюди – в очах туга за втраченим рідним краєм. Є декілька полотен відомих митців: «Роксоляна і султан» художника Карла Антона Хакеля, 1780 р., експонувався у місцевому музеї Майнца в Німеччині.

Єдиний живописець, котрий малював Роксолану з натури – це Тиціан. Хоча деякі дослідникиісторики заперечують це, бо згідно із законами мусульман того часу малювати жіночі портрети було заборонено. Є й інші відомості, котрі стверджують, що в картинній галереї в палаці султана поруч з портретами султанів красувався і жіночий. Тим паче, що султанша любила живопис, спілкувалася з відомим художниками, філософами, що й підтверджує зображення на полотні її правдивого образу.

На жаль, ми ще дотепер достовірно не знаємо, де і в чиїй колекції зберігалася картина до викупу її братами Рінглінгами. Є версія, що портрет «Роксолани» як один з 80 тисяч експонатів зберігався у Національному музеї Львова у 19051930 рр. Письменник Осип Назарук у післямові своєї історичної повісті розповідав, що бачив портрети Роксолани в музеї А. Шептицького, один – пензля італійського майстра, другий – німецького артистахудожника. Споглядаючи портрет, письменник писав, що «Роксоляна була дуже гарна, скромна, делікатна, дуже спокійного вигляду, так спокійно, що заспокоює навіть погляд на її портрет, крім цього прегарного портрету, бачив ще один, роботи німецького артиста, на котрім крісло її й буквально весь одяг висаджені великими перлами».

У Львівській національній художній галереї є портрет Роксолани, який вважають оригіналом. Але щодо того, чи це той самий портрет, який бачив Осип Назарук, то тут виникають сумніви, бо письменник описав зовсім інший образ Роксолани, який бачив на тих портретах. Він швидше співпадає з образом на картині Джорджіо Вазарі.

«Надзвичайно драматичний, тяжкий і трагічний життєвий шлях пройшла, всупереч звичаям народу турецької держави Анастасія Лісовська, вона проявила переконливу перемогу українського інтелекту над цілим східним світом», – так висловилася голова Ліги українських жінок м. Львова Л. Купчик.

Велична особистість жінкиукраїнки Анастасії Лісовської, яку знали як Роксолану, століттями привертала до себе увагу. А вона – історична постать!

Василь ВОЛОШИН, м. Сокаль.

Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Степан Бандера – символ нації

«Для того, щоб вміти бачити справжнє ...