Як не прикро, але на кожному засіданні комісії з питань захисту прав дитини Сокальської райдержадміністрації розглядають питання про доцільність позбавлення батьківських прав як батьків, так і матерів. І на останньому таких з п’ятнадцяти питань було аж вісім.
ДИТИНА НЕ МОЯ
Ця історія характерна для нашого часу. Двоє молодих людей створили сім’ю. Доки все було добре, чоловік не мав претензій. А потім дружина завагітніла, пологи були важкими, дитина народилась слабенькою. Саме тоді жінці якнайбільше була потрібна любов і підтримка чоловіка. Натомість він, злякавшись труднощів, покинув сім’ю, повернувшись до своїх батьків, в іншу область. А на прощання цинічно кинув дружині в обличчя: це не моя дитина і не збираюсь працювати на інвалідів. Можна тільки здогадуватись, що відчувала тоді молода матір. Добре, що мала підтримку з боку своїх батьків.
Разом вони виходили дитину і тепер виховують. Гірко, що так званий батько не признає дитину, не платить аліментів на неї, матеріально не допомагає сім’ї. Чомусь не робить аналіз ДНК, щоб розвіяти сумніви його дитина чи ні. Причому за фахом він лікар. І це дивує найдужче. Як може такий лікар співчувати хворим, якщо власну дитину кинув у найважчий момент?
На засідання комісії чоловік не приїхав, у телефонній розмові з начальником служби у справах дітей Галиною Федаш сказав, що у нього свої проблеми. А ця не своя?! Ось так вже вкотре відмовився від дитини. Тож члени комісії, не вагаючись, проголосували за доцільність позбавлення його батьківських прав.
ОЙ, ГОРІЛОЧКАГОРІЛКА…
Подружня пара цих сокальців геть пустилася берега. Начальник служби у справах дітей Галина Федаш коротко розповіла про цю сім’ю: чоловік і дружина п’ють, не працюють, приводять додому сумнівні компанії, гроші, які отримують на дітей, пропивають. Чотирьох малих дітей утримують тітка і бабуся. Працівники міліції не могли потрапити в квартиру, щоб побачити як живуть діти. В дитсадку кажуть, що їм приносили одяг, щоб мали в що переодягнутися, що діти злякані, нервові. Мати часто не приводила їх в дитсадок або "забувала" забрати з нього.
Вихователі, які приводили їх додому, заставали матір п’яну і агресивну. Зараз вона знову не здала документи на звільнення від оплати в дитсадку. Коли ж її намагаються присоромити, то заявляє, що всеодно дітей з дитсадку не виженуть. За п’янками батьки не знайшли часу, щоб зібрати необхідні документи на отримання і матеріальної допомоги. Їх неодноразово попереджали, щоб кинули пити і зайнялись дітьми. Але, на жаль, нічого не змінилось. Навпаки, тепер вони погрожують родичам, сусіди також їх бояться. І є чого. В п’яному стані жінка стає ще агресивнішою. Якось після чергової п’янки чоловік потрапив в лікарню з ножовим пораненням. Тепер він пояснює, що "невдало впав на ніж, коли дружина чистила картоплю" (!).
На засіданні комісії жінка не визнавала своєї вини, казала неправду, що дбає про дітей, забезпечує їх всім необхідним. Щоправда, подружжя тимчасово влаштувалось на сезонну роботу. Та чи надовго? Алкоголь їм дорожчий за власних дітей. Ніхто з них так і не пообіцяв, що кине пити, буде лікуватись і дбати про дітей. Тож і цю пару вирішили за доцільне позбавити батьківських прав. Добре, що дітей вирішила взяти під свою опіку тітка.
"ХОЧУ БАЧИТИ СИНА"
В житті буває порізному: хтось живе в парі довго і щасливо, а в декого сімейне життя не складається відразу. Так сталося і в цієї пари, яка вже три роки розлучена.
Обидвоє створили нові сім’ї. Та мають спільного сина, в цьому році хлопчик пішов в школу. Жінка вирішила позбавити батьківських прав свого колишнього чоловіка. На засіданні комісії пояснювала, що він живе на Волині, матеріально не допомагає їй, а син називає батьком вітчима…
Чоловік, який приїхав на засідання комісії, справедливо запитував: чому, якщо я маю другу сім’ю, то повинен відмовитися від сина? Пояснив, що їздить на заробітки за кордон, вдома буває рідко, а з сином не бачиться, бо його до нього не впускають і навіть подарунки не беруть. Наприклад, привіз йому портфель до школи, але його викинули, мовляв, дешева річ. Пообіцяв сплачувати аліменти. Чоловік говорив схвильовано і прямо: хочу бачити сина. І його в цьому підтримали, бо згідно з сімейним Кодексом має на це право.
З ОПІКУНАМИ ЇМ КРАЩЕ
Ця молода жінка приїхала на засідання комісії з чотиримісячним немовлям на руках. Вирішувалось питання про доцільність поновлення батьківських прав подружжя відносно їх чотирьох маленьких дітей 20042010 років народження. Нині ці дівчатка живуть в сім’ї опікунів. Як повідомила юрист служби у справах дітей Оксана Шклянка, вони відвідують школу, дитячий садок, змінилися на очах, віджили в новій сім’ї.
Оксана Шклянка розповіла, що в цій сім’ї практично нічого не змінилося: немовля жінка годує коров’ячим молоком, не відвідувала з ним фельдшерськоакушерський пункт, де б дитину зважили, оглянули. Після того, як дітей забрали, свою корову подружжя продало, щоб, як сказала жінка, мати гроші на адвоката. На запитання, куди витратила одержані на дитину гроші, вона сказала: купили холодильник, який був у користуванні, постіль, а ще пару памперсів та сорочечок. Тобто, витратила гроші не на дитину. Знову повторюється стара історія: немовля потрібно нормально годувати, а нема чим. Коли їй сказали, що, зібравши потрібні довідки, може брати суміші на молочній кухні у Сокальській ЦРЛ, пообіцяла це зробити. Хоча повірити в це важко, бо живе далеко від райцентру.
Її чоловік нещодавно поїхав з сусідомпияком на заробітки у Київ. Представник кримінальної міліції у справах дітей згадала, як він колись самовільно забирав з лікарні дитину і кидався на правоохоронців з сокирою. Їм довелось застосувати газовий балончик.
Жінка хоче повернути дітей додому, каже, що з матір’ю їм буде добре, але в такій ситуації це неможливо. Вона не хоче зрозуміти, що в сім’ї опікунів їм набагато краще, ніж в рідній хаті з батькомпияком, де на них знову чекають холод, голод, побої. Тож на звернення Сокальського районного суду про доцільність поновлення батьківських прав цього подружжя повідомлять: недоцільно.
…Ось такі печальні історії: при живих батьках діти ростуть сиротами. Тож чи пробачать їм за своє скалічене дитинство?…
Валентина БЛУДОВА.