Ганнуся, тільки закінчивши школу, зустріла Василя. Симпатичний, розумний, веселий, він одразу заволодів її серцем, що й чотирнадцятирічна різниця у віці не стала перешкодою для кохання. Проблема була лише в тому, що юна неосвічена школярка була не до пари успішному лікарю.
Одного літнього дня Василь сказав, що не любить її і хоче розстатися. Кохання для Ганнусі з легкого безневинного метелика перетворилося в тяжку холодну грудку у серці. У відповідь лише сказала: «Любити треба людину, а не її становище в суспільстві. Якщо ти так не вмієш, то нам справді краще розійтися». Із сльозами на очах дівчина прибігла додому. Вона не знала як жити далі і, головне, як забути коханого.
П’ять років Ганнуся навчалась у вузі, далі влаштувалась на роботу. Там познайомилась із Максимом. Квіти, цукерки, компліменти… і її очі знову засяяли. Із неосвіченої школярки стала авторитетною бізнеследі. Життя почало налагоджуватись, а у Василя – навпаки. Його почуття до Ганнусі виникло вже під час їхньої розлуки. Хоч і одружився, але сімейне життя не склалося. Дружина підходила за статусом, але була зовсім не схожа на кохану. В щоденних сварках він все більше переконувався, що зробив помилку, яка коштувала йому щастя. Не витримавши такого сімейного життя, подав заяву на розлучення. Через випивку статус успішного лікаря потерпів фіаско, в результаті і роботи не стало.
…Того літнього дня Ганнуся і Максим святкували своє весілля. Заходячи до РАЦСу, дівчина помітила знайому постать. Це був Василь. Сама не розуміючи чому, вона підійшла до нього. І почула: «Повернися, я тебе сильно кохаю». Ганнуся так довго чекала на ці слова, але тепер вони втратили своє значення. Дівчина зрозуміла, що минулого повертати вже не хоче, а майбутнє бачить лише з Максимом. Василь, не дочекавшись відповіді, сказав: «Значить, не судилось». На що дівчина відповіла: «Одного разу ти зруйнував моє щастя, вдруге я тобі це зробити не дам». І попрямувала до Максима.
Василь ще довго дивився їй вслід…
ГАЛИНА, м. Сокаль.