Home / Життєві історії / Шкода дітей, їм найбільше дісталося

Шкода дітей, їм найбільше дісталося

Наймолодшому – Сергійкові – лише рік. Він нині єдина мамина розрада. Жінка не розуміє, за що у неї забрали дітей: жили собі як знали, нікому зла не бажали і на чуже не зазіхали.

– Іноді до нас приїжджала служба у справах дітей, – розповідає жінка. – Цікавилася як ми живемо, чи маємо чим нагодувати та в що одягнути дітей. Вони говорили, що у нас погані побутові умови, хотіли мене з чоловіком позбавити батьківських прав, бо діти часто хворіли, мовляв, дівчатка недоглянуті, не ходять до школи та в садочок. Але це неправда.

Запитую: «Чому вже тоді пані Леся не відстоювала права бути матір’ю в суді, адже було аж три засідання?». Жінка каже, що на той час була в пологовому будинку, а чоловік не мав на кого залишити старших дітей. А де ж були рідні, знайомі?! На жаль, у нас поки грім не вдарить, мужик не перехреститься.

– 3 червня я народила п’яту дитину, – продовжує пані Леся. – А 29 червня приїхали й забрали дітей. Ми одразу звернулись у службу у справах дітей Сокальської РДА, аби дізнатися куди їх повезли. Там нам сказали, щоб ми їх не шукали, бо вони у Львівському притулку для дітей. І їм там добре. Ми декілька разів просили, аби нам дали побачення з ними. Проте нам відмовляли, аргументуючи тим, що ми позбавлені батьківських прав. Лише коли найняли іншого адвоката, той нам пояснив, що ми маємо таке право. В інтернаті нам тільки раз дозволили побачення з дітьми, навіть цукерки і фрукти не взяли для них…

Але нині надворі XXI століття, тож ніхто дітей просто так не забирає. Мабуть, була на те якась вагома причина, бо ще на опікунських радах, які відбулися 6 липня 2007, 7 серпня та 29 серпня 2008 року, говорили, що Сергій Струсь полюбляє прикладатися до оковитої, а у стані алкогольного сп’яніння б’є жінку. Пані Леся категорично заперечувала, що чоловік зловживає алкоголем, пропиває гроші. Каже, такого не було ніколи. Він може випити, але знає міру. Зараз він на роботі, допомагає односельцям. Він не дебоширить. Замолоду міг підняти руку на дружину, в сім’ї ж буває всяке, а зараз уже ні. Правду в народі кажуть: чужа сім’я – темний ліс…

Леся Струсь запевняє, що їй на серці нині спокійніше, бо знає, що діти тепер поруч неї. Віднедавна ними опікується їхня родичка – Євгенія Плетінка, яка дбатиме про них, наче про своїх. Вона їх не зобидить. Пані Леся вірить, що суд поновить їхні батьківські права і вони зможуть забрати дітей додому. Сім“я все робить для цього. Зокрема, у хаті зробили косметичний ремонт та підтримують порядок. Почали добудовувати веранду. Спершу у відчаї хотіли кудись виїхати звідси, а потім передумали, бо вони народилися у цьому селі, тут для них все близьке та знайоме. Діти теж не хочуть залишати Княже.

ДІТИ РОСЛИ, НАЧЕ ГОРОХ ПРИ ДОРОЗІ…

– Княже – село невелике, тут всі, як на долоні, – каже Княжівський сільський голова Галина Левусь. – У цій родині не все було гаразд, як це нині дехто хоче показати. Інакше сільській раді не довелося б звертатися до служби у справах дітей Сокальської РДА, аби та взяла дітей на облік. Думали, що це змусить батьків замислитись над своїм майбутнім. Соціальні служби допомагали чим могли: виділяли їм продукти, порошки та миючі засоби. Аби ті «не пішли» кудись деінде, видавали поштучно. Багатодітна родина – малозабезпечена, потребувала сторонньої допомоги та доброї поради. Усі їх шкодували, бо нема кому їм допомогти, підказати чи навчити. Бо ні з його, ні з її боку не було путніх батьків, які б це зробили, бо теж зловживали спиртним. Молодим завжди важко, а тут ще «посипались» діти одне за одним. Я кожен раз просила: звари, не лінуйся, посади городину, заведи курей. Все тобі буде легше, бо ні в кого не проситимеш, і не купуватимеш, бо матимеш своє. Батько дітей вміє штукатурити і мурувати. Він охоче йде допомагати чужим людям, а собі зробити нічого не хоче. Взимку їздив до лісу заготовляти дрова, які потім продавав, а вдома – ні поліна. Діти у хаті мерзнуть. Хіба це нормально? Хто має дбати про родину, як не батько? Ще раніше брала цю сім’ю на поруки, просила суддів, аби їх не позбавляли батьківських прав. Їм дали час взятися за розум. Але де там! Ще Леся якось намагалася, а Сергій до того ставився байдуже. А відколи у них, внаслідок недогляду, задушилася горошиною друга дитина, перебували під наглядом соціальних служб та правоохоронних органів. На суді довели, що дитина померла через недбальство батьків…

Хочеться вірити, що теперішня ситуація змусить Струсів задуматися і ставитись відповідальніше до своїх батьківських обов’язків. Задуматись, як жити далі. А у селі кожен має господарку, город, поле, бо з цього живе. Адже за дитячі гроші не проживеш. Народити дітей – нелегко, але в стократ важче виховати їх, дати їм любов та ласку. А нею діти були обділені, хто б там, що не говорив. Струсям треба думати, як жити далі, як повернути дітей та забезпечити їм належні умови для проживання. До того ж скоро буде ще одна дитина…

Своя позиція у справі Струсів й у завідувача Княжівської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Мар’яни Климців:

– Струсів позбавили батьківських прав, бо нічого не робили для того, аби довести, що вони справді добрі батьки, які дбають про дітей. Я знайома з цим подружжям уже три роки. Медичні працівники, коли йдуть на виклик чи на патронаж, обов’язково заходять до них, аби дізнатися про самопочуття дітей. Напочатку Леся Струсь вороже ставилася до нас, навіть не хотіла показувати дітей. Вражало те, що в їхньому помешканні ніколи не було порядку в хаті. Дах просто валився, стіни затікали, коридор та пічка розвалювалися. Завжди їх просила: не тримайте хворих дітей вдома, приходьте, будемо лікувати. Багатодітна матір все нарікала, що нема грошей. Але на дітей держава виплачує гроші. Питаємо, чим годує, у відповідь чуємо: молочною сумішшю. Просимо показати. Леся неохоче показує порожню пачку. У пляшечці, як потім з“ясувалося, була вода розбовтана з ложкою суміші. Мама просто солодила воду і цим годувала немовля, через що воно від голоду плакало. Сім“я живе у селі, де кожен з сусідів дав би раз у день півлітра молока для дитини. У Сокальській ЦРЛ працює молочна кухня. І для того, щоб отримувати безкоштовні суміші, потрібно зібрати довідки. Але чомусь у Лесі не було на це часу! Шкода, бо дитина голодна. Хлопчика, який в 10 місяців втрачав вагу, скерували у стаціонар. Але батько не погоджується з висновками лікарів. Жінка знову вагітна, але на облік не стає.

Нині такий час, що платять гроші за народження дитини. І це чималі гроші. Тож люди спекулюють тим, не думають, як її виростити, як дати їй тепло, ласку та вивчити. Вони ті гроші використовують на казна що, лише не на дітей. А тут ці гроші йдуть в нікуди. У родині тато зловживає алкоголем, б’є маму. І при тім не зважає ні на що. Зі слів сусідів, чоловік так її побив, що вона вдома лежала три дні, бо не могла встати. А чоловік, якого ледь не ставлять за приклад в «Експресі», не давав вагітній жінці їсти. Коли Леся прийшла в амбулаторію через декілька днів, то у неї були сильні синяки на ногах, знизився гемоглобін у крові. Але жінка не призналася. Сказала, що вдарила кобила.

Думаю, що справа не в дітях, а у грошах. Бо їм заплатили за останню дитину, як за першу, а не як за п’яту. А це велика різниця…

Завідувач дитячим садочком Оксана Масляк каже, що діти систематично відвідували заклад, батьки платили за нього справно. Дівчатка, хоч і виглядали дещо бідніше, нічим не відрізнялися від своїх ровесників. Ніхто у селі не бачив на підпитку Лесю, вона піклувалася про дітей. Я не беруся нікого судити, але дітям без батьків – ще гірше. Не завжди в опікунів дітям живеться краще, бо не кожен може дати чужій дитині батьківську любов та ласку.

БАТЬКІВ ПОПЕРЕДЖАЛИ, А ТІ НЕ ВИПРАВИЛИСЯ

Які ж були вагомі причини позбавити подружжя Струсів батьківських прав і забрати дітей в інтернат, попросила пояснити начальника служби у справах дітей Сокальської РДА Галину Федаш. Ось що вона розповіла:

– В службу у справах дітей Сокальської районної державної адміністрації звернулася голова Княжівської сільської ради, яка повідомила, що у с. Княже проживає сім’я Сергія (24 червня 1981 р. н.) та Лесі Струсів (1 липня 1984 •р. н.), яку взяли 25 червня 2007 року на облік неблагополучних сімей. На той час у подружжя виховувалось двоє малолітніх дітей – Вікторія та Анастасія, а згодом у 2008ому, народилась Лариса та у 2010 р. – Віта.

Працівники служби у справах дітей Сокальської РДА постійно відвідували сім’ю Струсів з метою контролю за умовами проживання, виховання дітей, забезпечення батьками належних житловопобутових умов, повноцінного харчування дітей. Про це свідчать акти від 2007-2011 років. Працівники служби неодноразово проводили індивідуальні бесіди з батьками про належний догляд дітей. Однак і надалі діти проживали без належних побутових умов, не мали родинної опіки та повноцінного харчування. Через що питання про виховання дітей у сім’ї Струсів з села Княже неодноразово слухалось на опікунських радах та на комісії з питань захисту прав дитини Сокальської РДА (24 березня 2011 року). Про це свідчать відповідні протоколи. Батьків попереджали про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов’язків. Однак ті не реагували на зауваження, ухилялись від добросовісного утримання дітей, зокрема не забезпечували їх повноцінним харчуванням, одягом та речами першої необхідності, хоча отримували соціальні виплати на дітей (за період з 1 січня 2007 року до 1 червня 2011 року – 109789,54 грн.). Це практично було основним джерелом доходів сім’ї. Сергій Струсь обмежувався разовими заробітками у господарствах односельців, вживав алкогольні напої.

5 листопада 2008 року Сокальський районний суд Львівської області (справа №1211) під головуванням судді А. В. Ніткевича, оцінивши докази в сукупності, дійшов висновку, що Сергій та Леся Струсі винні у злісному ухиленні від батьківських обов’язків щодо утримання неповнолітніх дітей. У період з жовтня 2004 по серпень 2008 року не виконували встановлені законом обов’язки по догляду за неповнолітніми дітьми, а саме, не забезпечили сину Михайлові Струсю безпечні умови для перебування за місцем проживання, який 17 березня 2007 року у річному віці помер через механічну асфіксію, в результаті закриття дихальних шляхів чужорідним тілом. Відповідно до вироку суду від 5 листопада 2008 року, батька С. Ф. Струся та матір Л. М. Струсь притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 164 ч.1, ст. 166 КК України. При винесенні вироку суд взяв до уваги наступні обставини: допитані в судовому засіданні батьки вину у злісному невиконанні встановлених законом обов’язків по догляду за своїми неповнолітніми дітьми та їх утриманні визнали частково. Вони також зізналися, що кошти, отримані на дітей, витрачали на власні потреби: купували продукти харчування, господарські товари. Крім того Сергій Струсь витрачав їх на алкогольні напої, які вони часто вживали разом.

Нині родина Струсів гарно розповідає, як доглядала дітей, проте чомусь не кажуть, що ніхто з них не намагався допомогти власним дітям – Вікторії, Анастасії та Ларисі, котрі часто хворіли в травні 2008 року. І навіть не показали їх медичним працівникам. Лише за втручання медичної сестри діти були скеровані до Сокальської ЦРЛ, де пройшли неповний курс лікування, тому що батьки самовільно забрали дітей додому. Ніхто не звернувся до медиків і тоді, коли у червні 2008 року Анастасія Струсь обпекла ногу кип’ятком… Зате, коли дитину з матір’ю скерували в травматологічне відділення Сокальської ЦРЛ, батько в цей же день самовільно забрав їх з лікарні. Хіба це не байдуже ставлення до здоров“я своїх дітей?! А з 2007 по 2011 роки діти хворіли на гострі респіраторні вірусні інфекції, а також бронхіт, педикульоз, стрептодермію, аскаридоз, коросту, – що засвідчують довідки Сокальської ЦРЛ. Крім того, житловопобутові умови були в незадовільному стані. Враховуючи вищевикладені факти, комісія з питань захисту та прав дитини Сокальської РДА, 24 березня 2011 року розглянула питання про доцільність позбавлення батьківських прав Лесі та Сергія Струсів щодо їхніх малолітніх дітей. З чотирнадцяти присутніх членів комісії 13 проголосували «за», утримався – один. Оскільки діти обмежені в засобах для нормального проживання, батьки ухиляються від належного утримання своїх дітей, не забезпечують повноцінним харчуванням та одягом.

28 березня 2011 року орган опіки та піклування Сокальської РДА надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав Лесі та Сергія Струсів, щодо чотирьох малолітніх дітей. А 1 червня 2011 року відбулося судове засідання Сокальського районного суду під головуванням судді О. А. Веремчука, справа №2614/11, яке винесло заочне рішення про позбавлення батьківських прав Л. М. Струсь та С. Ф. Струся щодо дітей у зв’язку з вищенаведеними обставинами. На судове засідання батьки не з’явилися, мотивуючи тим, що мати в цей час перебувала в пологовому відділенні, а батько змушений був дивитися за дітьми. Однак, відповідно до довідки наданої Сокальською ЦРЛ, Леся Струсь перебувала у пологовому відділенні з 2 червня. Тож причина неявки батька на судове засідання залишається невідомою. 18 серпня 2011 року позивачі звернулися до Сокальського районного суду із позовною заявою про поновлення їх в батьківських правах, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування фактичних обставин справи та належної оцінки доказів. 21 вересня 2011 року комісія з питань захисту прав дитини розглянула звернення Сокальського районного суду від 5 вересня 2011 року (вх. №937/0223 від 9 вересня 2011 року) про надання висновку органу опіки та піклування  з приводу доцільності поновлення батьківських прав подружжя Струсів щодо малолітніх дітей. На комісії Леся Струсь пояснила, що після того, як забрали від них дітей, вони продали корову, щоб оплатити послуги адвоката, і підтвердила, що її чоловік неодноразово бив її, навіть тоді, коли вона була на дев’ятому місяці вагітності, також бив дітей. Чоловік зловживав алкогольними напоями. На підставі зібраних документів комісія прийняла рішення, вважати за недоцільне поновлення батьківських прав Лесі та Сергія Струсів. Відповідно до рішення Сокальського районного суду від 2 грудня 2011 року під головуванням судді Л. Ю. Фарини, Л. М. Струсь та С. Ф. Струсю відмовлено в задоволенні позову про поновлення батьківських прав за безпідставністю позовних вимог. Суд, оцінивши всі докази зібрані по справі, заслухавши свідків, дійшов висновку, що позов Сергія та Лесі Струсів про поновлення батьківських прав є безпідставним та передчасним. Разом з тим позивачі не надали суду жодних переконливих доказів свого виправлення. Зокрема, в рішенні зазначений факт фальсифікації медичних документів на дітей, а саме, надані батьками довідки про стан здоров’я дітей – не завірені.

Родина Струсів подала апеляційну скаргу на рішення Сокальського районного суду від 2 грудня 2011 року. Відповідно до ухвали Апеляційного суду Львівської області від 29 лютого 2012 року справа №22 ц1803/12, під головуванням судді В. І. Берези, суддів: О. Ф. Павлишин, Ю. Р. Мікуш, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 2 грудня 2011 року залишено без змін, оскільки останнє відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає. 29 червня 2011 року дітей, які залишилися без батьківського піклування (в зв’язку з набранням законної сили рішення Сокальського районного суду від 1 червня 2011 року про позбавлення батьківських прав Струсів щодо їх малолітніх дітей – Вікторії, Анастасії, Лариси, Віти), до вирішення питання про постійне влаштування, скеровано в дитяче відділення Сокальської ЦРЛ та в притулок для дітей ССД ЛОДА.

Наймолодша з дітей – Віта, залишилася в дитячому відділенні Сокальської ЦРЛ, де проходила курс лікування до 12 липня 2011ого. 4 липня 2011 р. комісія з питань захисту прав дитини призначила опікунами Ірину та Михайла Мельників, згідно їх заяви. Це подружжя рекомендувала ССД ЛОДА. З шістнадцяти членів комісії за призначення опіки проголосувало 15, один –  утримався. Родичі, близькі та знайомі не зверталися у службу у справах дітей Сокальської РДА про призначення опіки над дітьми. Тепер, коли до нас звернулася їхня родичка – Євгенія Плетінка, ми охоче віддали їй дітей. Прикро, що доки не надрукували статтю у газеті, ніхто не поцікавився долею дівчаток. Комусь вигідно кинути тінь на роботу служби у справах дітей, яка відстоює права дітей та захищає їхні інтереси, аби вони були нагодовані, взуті й одягнуті, мали затишну обстановку, налагоджений побут. А щоб ніхто не мав сумнівів, варто ознайомитися з опитуванням дітей. Ось що розповіла Вікторія Струсь психологу у дитячому притулку.

«– Чому вас забрали з дому?
– Бо мама з татом пили горілку.
– Чи справді батьки пили горілку?
– Так, і мама, і тато. Приходили в хату друзі, які також пили.
 Чи часто пили?
– Пили кожного дня. Але в останній період мама пила тільки трошки…
– Коли батьки пили, вони годували вас?
– Ні.
– А що Ви їли?
– Я вже вміла варити їсти. Не кожного дня, але мені часто доводилося варити їсти.
– Хто доглядав дітей?
– Я і дід Ростик, наш сусід…».
 Із опитування Анастасії:
«– …Коли батьки пили, вони годували вас?
– Ні, нас годувала Віка. Віка ходила на город, бульбу викопувала, чистила, варила, і годувала нас. Коли батьки були п’яні, Віка робила молоко молодшому братику Сергійкові, брала і годувала його з пляшечки.
– Чи завжди було їсти?
– Не завжди, іноді ми ходили до сусідів і просили їсти, а Сергійка лишали самого в хаті. Батьки спали. Ми не хотіли їх будити, бо вони не дозволили б нам просити їсти…»

«Прикро те, що хтось намагається спекулювати на цій історії та викривляти факти у власних інтересах», – з сумом констатує пані Федаш.

«МИ РАДІ, ЩО МАЄМО РОДИНУ»

Нині діти живуть у селі Княже в родині опікуна Євгенії Плетінки. Тож невдовзі вже крокувала до її обійстя. Ще здалеку було чути веселий дитячий сміх. Четверо дітей Струсів бавились у садку. Лариса –  на гойдалці, а інші чекали своєї черги. Господині вдома не було, вона поїхала до Сокаля, а з дітьми залишились названі старші братики. До дітей лащився собачка Тузик. Неподалік, на сонечку, паслися маленькі індичата.
Дівчатка привіталися до мене і охоче спілкувалися. Найстарша Вікторія повідомила, що їй у мами Євгенії найкраще. Восьмирічна дівчинка каже, що знає чому забрали їх від рідних батьків, – бо тато пив… Вона розповіла, що в попередній родині до них спершу, коли була мама Ірина, також добре ставилися. Потім жінка пішла… До того дівчинка часто билася з рідним сином названих батьків, бо він не давав бавитись іграшками. А тут у них є багато іграшок, мама Євгенія смачно годує…

– Але тут у Княжому нам найкраще, бо ми всі разом, бачимо рідних маму і тата. До того ж, у нас є чотири братики, старші доглядають за нами. Нам весело. І ми раді, що маємо таку родину.

Рідні діти пані Євгенії – Михайло та Ярослав, схвалили рішення батьків. Кажуть: нам тепер веселіше, а мама завжди хотіла ще доньку. А тепер має аж чотирьох.

Хлопці люблять дітей і охоче з ними бавляться. Вкупі всім їм весело. Лише наймолодший Сергійко ревнує братика до названих сестричок. І взявши Славіка за руку, дівчатам каже: «Це мій братик». А ті тягнуть його до себе і кричать: «Ні, наш!».

Слава Богу, що нині всі митарства дітей позаду. Вони знайшли нову родину, де їх люблять та опікуються ними. Вікторія, Анастасія, Лариса та Віта Струсі щасливі. І дай Боже, щоб більше ніколи, навіть уві сні, не наснилися дівчаткам страхіття, які довелося їм пережити за ці роки.

Любов ПУЗИЧ.

Фото автора.

Это код вашего информера. Просто скопируйте и вставьте его в место на странице, где должен отображаться рекламный блок.
Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Спогади колишнього жителя с.Скоморохи учасника другої світової війни Івана Карпюка

Село Скоморохи за народними переказами засноване ...