Home / Наші інтервю / А у нас за все, як завжди, платять найбідніші

А у нас за все, як завжди, платять найбідніші

Народний депутат України, член фракції "БЮТ-"Батьківщина" у Верховній Раді Степан КУРПІЛЬ часто буває в територіальному виборчому округу №118, зустрічається з виборцями, проводить особистий прийом. Ось і цього разу він приймав виборців у Червонограді та Сокалі. Опісля на пресконференції відповів на запитання журналістів "Голосу з-над Бугу" та ТРК "Сокаль" Василя Сорочука та Олександра Новацького.

– З якими проблемами приходили до Вас мешканці Прибузького краю?

– В основному люди приходили через свої негаразди, біди, бідність. Є різні питання: земельні, майнові, але найбільше про те, як зводять кінці з кінцями, адже бракує зарплати, грошей на лікування, і, взагалі, на життя. Трошки допоміг декому з них, скільки зміг. Хоча розумію: це все крапля в морі від того, що потрібно. Але є якісь межі й можливості. На жаль, один депутат не може вирішити проблеми всіх людей, які потребують фінансової допомоги. Їх й держава не в стані вирішити. Але якби вона ставилась з однаковим принципом до їх вирішення, то може менше було б бідних, ображених. Якщо є якась справедливість, коли зле, біда, немає грошей, то всі повинні однаково відчути це. А не так як у нас  постійно збільшуються витрати на Адміністрацію Президента, Кабмін, Верховну Раду (хоча цього разу, слава Богу, на парламент не збільшили), правоохоронні структури: прокуратуру, міліцію, суди, Службу безпеки. Причому, збільшено в декілька мільярдів. Мені здається, що це абсолютний "перебор", оскільки лише жахи від тих правоохоронних структур. І чую від людей, що саме ці структури дуже часто породжують злочинність і дахують її. Люди шукають у них захисту і правди. А хіба там можна їх знайти? Коли вони захищають неправду і того, у кого товстіший гаманець. Оце біда. І якщо так буде, то, звичайно, люди в ніякі реформи, в ніяку можливість щось змінити і бажання влади зробити добро  не повірять і не вірять. Тому, що це не той принцип і не ті підходи, які є. От одна жіночка в Червонограді зателефонувала (не приходила, бо хвора) у приймальню  були в неї вдома, біда чорна, трохи наші місцеві депутати допомогли і я також, робитимемо це й надалі. Але ще раз кажу: на жаль, це крапля в морі того, що мало би бути.

Приходили люди з проханням допомогти у будівництві церков, відремонтувати Народний дім у селі. Різні клопоти. Десь, звичайно, люди й самі могли б дати раду, адже іноді стикаємося з дрібними питаннями, коли б, наприклад, сільська громада знайшла гроші, щоб полатати дах в Народному домі  це не великі кошти, скинулися б по двадцять гривень і залатали дах. Таке бувало, що під час минулої кампанії багато їздив по Сокальщині, Радехівщині, інших районах. Часом доходить до того, що люди говорять про поламані двері в Народному домі. Але ж хіба немає в селі столяра, щоб їх відремонтував, просто за дякую? Хіба з таким питанням треба звертатися до депутата? Це ж не його вина. Напевно, неправильно так робити. Адже є люди, які дають собі раду і можуть допомогти іншим. Просто потрібна краща організація роботи.

Було багато нарікань на несправедливий розподіл земельних паїв, є свідома тяганина, справи "з бородою" по десять років. Тяжко все це вирішувати, але треба. Чим можу допомагаю людям.

– Чи є питання, які Ви взяли під особистий контроль?

– Так, кілька судових справ. Але річ у тім, що ми не маємо права втручатися у судову гілку влади. Звертаємося до прокуратури, щоби вона контролювала цей процес. На жаль, зауважу, що за останні кілька років ситуація погіршується, і з розглядом скарг громадян багато відписок.

Якщо на початку 2006ого значно адекватніше реагували різні урядові, правоохоронні структури і органи самоврядування, то нині все частіше зустрічаєшся з відписками. Просто відфутболюють, ніби чимось займаються, щось вирішують, і це по кілька разів доводиться одне і те саме товкти, поки десь щось зрушиться з місця.

– Кажете, що багато коштів витрачає Адміністрація Президента, але ж остання новина: Верховна Рада закупила дорогі ноутбуки для кожного депутата. Як Ви це сприймаєте?

– Вважаю, що керівництво Верховної Ради "здуріло". Тому що мене, як депутата, ніхто не питав чи купувати мені ноутбук. Він мені не потрібен. За зарплату здатний сам купити комп"ютер, ноутбук і ще, як звертаються бідні люди, їм допомогти. На мою думку, це є компрометація Верховної Ради. Скажуть, депутату купили ноутбука і тим самим кинуть на нього тінь, що от вони там собі… А натомість, наприклад, голова Верховної Ради двадцять мільйонів кидає на один свій район виборчого округу, двадцять  на інший… Закуповують надзвичайно дорогі автомобілі, якісь такі витрати, що є абсолютно корупційними. Чи виділяють шалені гроші на лікувальні заклади, санаторії. Я, як депутат, не брав жодної путівки за державний рахунок в Крим, ніколи туди не їздив, хоча належиться туди поїхати раз на рік з сім"єю. Спеціально цього не робив. Це неетично. Адже є бідні люди, яким потрібні гроші на лікування. Але багато депутатів їздять, пільгами користуються, а це вже на їх совісті. Для мене важливо бути чистим перед своєю совістю. Деякі народні обранці брали квартири, або компенсації за них, хоча вже їх мали. Серед них були й олігархи. Просто жах, коли читаєш відомі прізвища на всю країну, люди заробляють по кілька мільярдів і ще беруть по триста-чотириста чи п"ятсот тисяч гривень, залежно кому скільки компенсації, на проживання. Це вершина цинізму, людського жлобства, не знаю ще як назвати. Тому кожен підходить як знає.

Але наша фракція в цілому написала листа голові Верховної Ради про відмову від тих ноутбуків, вони нам не потрібні, бо це марнотратство, окозамилювання. Під закупівлею ноутбуків можна списати якісь великі гроші чи щось інше. А тут народу повідомили новину: дивіться які депутати погані, бо купили собі ноутбуки.

– Степане Володимировичу, у 2012 році вибори до Верховної Ради, чи будете балотуватися і як: по мажоритарному округу чи за партійним списком?

– Я би обрав систему за відкритими партійними списками. Але оскільки такого не має, то не знаю: буду у списку чи ні. Все залежатиме від того, як визначиться керівництво партії, і куди воно мене скерує, туди і піду. Скаже, що треба йти на мажоритарку  буду, дасть можливість бути у списку  добре. Зараз є можливість бути і тут, і тут. Якщо ж людина проходить по мажоритарному округу, то звільняє місце у списку. Це може і непогано, бо дає можливість підсилити політичні позиції своєї партії. Але як воно буде, знаєте, за депутатське крісло не тримаюся. Коли потрібно було у 2007 році скласти свої повноваження, щоб зупинити антиконституційний переворот, то я це зробив, як і багато моїх колег, і нічого  все нормально. Нині така система вже не проходить, але подивимося  життя покаже.

– Щоразу говоримо про митний перехід "Угринів-Долгобичів". З цього приводу Ви, як заступник голови Комітету, голова підкомітету з питань політичного діалогу, міжлюдських контактів та співробітництва між Україною та ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ, координації технічної допомоги ЄС Верховній Раді України, неодноразово зустрічалися з багатьма європейськими лідерами. Вже польська сторона "тисне" на наш уряд. Чи є все ж таки можливість відкрити цей перехід до "Євро2012"?

– Поляки "тиснуть" на наш уряд вже давно. І тут, в Угринові, і в Нижанковичах. Більше того, в Старосамбірському районі вже три роки тому був готовий перехід, вся інфраструктура. Все залежало тільки від української сторони. Польська ж навіть дала ноту про відкриття цього переходу, але український уряд нічого у цьому плані так і не зробив.

Щось подібне і в Угринові. Тут можна було б дуже швидко зробити, треба не так багато грошей  п"ятдесят мільйонів гривень. У масштабах підготовки до "Євро", то смішні кошти, адже витрачаються мільярди. Неодноразово зверталися до уряду. Конкретно сказати, чи зроблять до чемпіонату Європи з футболу, важко. Боюся, що не зроблять. Більше того, під час останньої зустрічі Януковича і Мєдвєдєва в Донецьку, було оголошено про те, що Росія і Україна домовились про відкриття на російськоукраїнському кордоні одинадцяти нових переходів. А за три останні роки не домовлено про відкриття жодного на кордоні України з Європейським Союзом. Тому виникає сумнів щодо щирості євроінтеграційних прагнень української влади. Бо є такий факт: чому там 11 переходів, а якщо ми не інтегруємося до Росії, а до Європи, то чому тут не можна відкрити майже готові переходи. Це змушує серйозно задуматися: який наш вектор, куди рухаємося? Зрештою, побачимо, що буде 19 грудня, коли має відбутися саміт Україна  Європейський Союз, фактично угода про асоціацію. Про зону вільної торгівлі вже готова, там Україна чіпляється щодо запису в цю угоду пункту про асоціацію майбутнього членства України в ЄС. Європейський Союз не погоджується на такий запис, тому що він не робив подібного в графах з іншими країнами, наприклад з Польщею. Але сусіди за десять років вступили в ЄС, головне ж не запис, а зміст угоди, її виконання. А зміст полягає в тому, щоб був справедливий судоустрій, щоб поважали права людей, щоб була демократія, а також вільні вибори, вільна преса і так далі. Ось це основні цінності. Потім вже розвиток прикордонної інфрастуктури, інші моменти, візовий режим, це було б також надзвичайно корисно для українців, щоб годинами не вистоювали в чергах під посольствами і не принижувалися. Але це залежатиме вже абсолютно від української сторони. Тому оця зачіпка, мовляв, якщо ви не хочете записувати пункт про перспективу членства, то ми можемо не підписувати  спроба перекласти своє небажання укласти угоду про асоціацію на європейську сторону.
Знаєте, кілька років тому проголошена заява НАТО, що Україна і Грузія обов"язково стануть членами альянсу. Ну і що після? Грузія дуже посилено просувається до цієї мети, а Україна, навпаки, віддаляється. Так що від цього запису? Це так само, як вимагати нині запис про те, щоб ми мали європейську перспективу. От маємо перспективу вступу до НАТО. Хіба українська влада хоче кудись вступати? Тому це питання відкрите і, звичайно, що на порядку денному стоїть справа Юлії Тимошенко. І річ тут не тільки в її особі, бо Тимошенко  лише символ, це є, так би мовити, айсберг тих проблем, які існують в Україні з правами людини, з справедливим судом і т. д. І європейці на це звертають увагу. Крім Тимошенко, є Юрій Луценко, інші опозиціонери. А, зрештою, є звичайні люди, які не можуть в суді добитися правди, бо там часто перемагає не той, хто має рацію, а той, у кого більше грошей. Ось з цим потрібно боротися.

– Чи бачили Ви угоди підписані прем"єрміністром України Азаровим в СанктПетербурзі? Президент говорить про якісь паузи, прем"єр не показує документ. В той же час Росія укладає під себе угоду про створення Євроазійського союзу. Успішно "прихватизована" газотранспортна система Білорусі. Чи не говорить про те, що нас якимось чином десь просто купують й ціною на газ, і іншим з боку північносхідного сусіда?

– Така небезпека є. І може бути, що розмова про євроінтеграцію  лише прикриття справжньої політики, яку має намір проводити теперішня українська влада: можливість приєднання до Євроазійського союзу, до митного союзу, а за це платою може бути, так званий, дешевий газ. А він буває, як відомо, у мишолапці. Тому країни, які хочуть добитися кращої ціни на блакитне паливо, ведуть успішні переговори з Газпромом. І добиваються результатів. А там, де не добиваються, то йдуть і судяться, і в судах добиваються. Наприклад, одна німецька і одна італійська кампанії уже добилися через суд поступок Газпрому щодо ціни. Зараз польська кампанія також судиться з Газпромом, тому що вартість газу висока. Практично всі країни, які отримують газ з Росії, ведуть переговори про знижку ціни. І якщо на них не добиваються, то в суді.
Але там ніхто не сидить в тюрмі за попередні угоди. Бо тоді були такі умови і підписувалися на таких засадах, а зараз ситуація змінилася, на ринку, зокрема, ціна на нафту, тому є абсолютні підстави переглядати умови. Тільки в нас політичного опонента саджають в тюрму, аби позбутися конкурента, а обгрунтовують це невдалими угодами за газ. От вже два роки при владі, покажіть, доведіть, що здатні краще домовитися з Росією. Уже так догоджаєте їй і тим, що українську мову далі переслідують, українську пісню не пускають в ефір, переписують угоди, історію на догоду Кремлю, здаєте Севастополь для російського Чорноморського флоту, будь які забаганки. Даєте скуповувати російським олігархам українські підприємства за безцінь. Тоді виникає питання: чого ж не можете за газ домовитися? А тому, що Росія хоче не просто поступок, вона хоче всю Україну через те, щоб забрати газотранспортну систему. І Тимошенко всіляко впиралась, це їй не дозволяло робити й законодавство. Ми були ініціаторами прийняття закону, що газотранспортна система не підлягає відчуженню, не може входити в ніякі спільні підприємства з іншими країнами. Це наш форпост, наш важіль боротьби за незалежність. Якщо ж ми це втратимо, то про незалежність важко говорити, яка б ціна на газ не була  низька чи висока. Просто не буде незалежної держави. От про це і Росії йдеться.

Теперішня українська влада уже два роки нарікає на попередню, яка вона погана, а сама не може нічого зробити. Це при тому, що сконцентровано всю силу влади в одних руках. Більше того, всі ключові посади в державі займають донецькі, макиєвські, єнакієвські. Підбір за принципом мафії. Що їм бракує? Яких повноважень ще не вистачає, щоб поліпшити життя, якщо не сьогодні, то хоча б завтра?

– Чому суди забороняють мітинги афганцям, чорнобильцям?..

– Якщо так буде, то будемо подібні на Білорусь, а Янукович  на Лукашенка. Дуже багато вже є тенденцій до ознак того, що держава все більше скочується до авторитарного режиму. Тому в таких умовах говорити про інтеграцію з Європейським Союзом просто не доводиться. Було б дуже прикро і боляче, якби зараз цю угоду не парафували і зірвали. Україна обернулася б на сто вісімдесят градусів, тому що абсолютна більшість українців (сімдесят відсотків згідно з соціологічним опитуванням) хотіли б інтеграції з Європою.

Всі ми розуміємо, що зараз криза в усьому світі, в тому числі в ЄС, але все ж таки як вона розв"язується у них і у нас  це різні підходи. Там біда ділиться на всіх, у нас за все, як завжди, платять найбідніші. Оце не можна ні зрозуміти, ні простити, ні вибачати. Тому люди хочуть до Євросоюзу, щоб мати хоч якусь причетність до справедливості.

– Як може цьому активніше протидіяти опозиція, адже люди, як бачимо, готові йти задля виборювання своїх прав на достойну пенсію, зарплату, та життя в цілому?

– Опозиція в цілому координує свої дії, а окремі непорозуміння не впливають на її генеральні засади. В опозиції розуміють, що обов"язково потрібно об"єднатися, скоординувати список на мажоритарні округи і тоді можна виграти вибори і сформувати демократичну українську більшість у парламенті. В цілому є порозуміння опозиційних лідерів, що треба діяти спільно…

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Прийде час, і своєю історією займатиметься українська держава

До редакції газети "Голос з-над Бугу" ...