Захворювання на туберкульоз в Україні викликає велике занепокоєння як нашого уряду, так і різних міжнародних громадських організацій. Одна з них – «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» – запровадила у нас проект «Покращення діагностики та лікування туберкульозу серед груп високого ризику у сільській місцевості та у малих містах України». Як втілюється він у життя на Сокальщині – про це наш кореспондент веде мову із районним фтізіатром Михайлом ОМЕЛЯШЕМ.
– Михайле Івановичу, розкажіть, будь ласка, як втілюється цей проект у життя?
– Проект мав би розпочатися з жовтня 2011 і тривати до жовтня 2012 року, але фактично розпочався у грудні минулого року. Якщо на початку він трохи «пробуксовував», то тепер іде повним ходом. Нам виділили комп’ютер із спеціальною програмою, на якому працюю. Якщо спочатку було обмаль контейнерів для збирання мокротиння (його обстеження дає можливість виявити інфекцію на ранніх етапах захворювання), то у березні ми отримали їх достатньо. Крім того, виділили меблі, обладнання для ДОТС-кабінету. Він розташований у Сокальській поліклініці і вже готовий приймати пацієнтів.
В цю програму включені чотири області, в т. ч. і Львівська, і з кожної – по п’ять районів чи малих містечок, в т. ч. наш район і Червоноград.
– Як маєте обстежувати сільське населення?
– Згідно з проектом, в цю роботу задіяні два медпрацівники – лікар і медсестра і два соціальні працівники з Сокальського районного центру соціальних служб для сімї, дітей і молоді. Оскільки свідомість наших людей ще низька, то соціальні працівники агітують селян здавати мокротиння. Медсестра передає у села плювачки, потім їх збирають і відправляють на обстеження у нашу лабораторію. До цієї справи підключені і сільські фельдшери, голови сільрад.
– Вже почали збирати мокротиння?
– Так, процес пішов. Ми вже збирали мокротиння серед жителів Тудорковицької сільради, сіл Белзької зони.
– Аналіз мокротиння дає 100-відсотковий діагноз є туберкульоз чи ні?
– Так. Але ще раз підкреслю: такі дані зашифровані, під кодом, так що розголосу нема.
Паралельно з цим проектом у нас працює ще одна програма спільно з районною організацією Червоного Хреста. «Медико-соціальний супровід та формування прихильності до лікування туберкульозу», так би мовити, по контрольованому лікуванню хворих на туберкульоз. Ті, кого лікуємо в підтримуючій фазі, мають соціальний супровід. Тобто, хворий лікувався стаціонарно, палички не виділяє, ми відправляємо його додому під соціальний супровід. Прийом ліків контролює медпрацівник. Таких осіб ми агітуємо, щоб вони дали згоду на цей супровід. Зараз маємо під соціальним супроводом 6 осіб.
– Не можу не спитати: а як проходить ДОТС-програма?
– Завдання ДОТС-програми такі: перше – виявити хворого на туберкульоз, методом рентгенографії, з одночасним дослідженням мокротиння; друге – провести контрольоване лікування, видаючи високоякісні препарати, до яких були б чутливі палички Коха і найголовніше – щоб хворий хотів лікуватися і переносив ці препарати.
– Тож які результати обстежень за перший квартал цього року?
– Виявили двадцять первинних хворих і п’ять з рецидивами. Туберкульозні палички виділяють шість осіб, ще два – рецидиви, тобто всіх вісім осіб, а це приблизно кожен третій з виявлених. Найбільш точний аналіз – посів бактерій з мокротиння. Якщо паличка висіялась – то 100 відсотків є туберкульоз.
– Скільки хворих на туберкульоз на Сокальщині?
– У нас на обліку 218 осіб з активною формою туберкульозу, а всього – 1062 особи. В минулому році вперше виявили туберкульоз у 67 хворих, у 60 туберкульозом були поражені легені. Більш як 70 відсотків хворих вилікували.
– Які у Вас прогнози на майбутнє: оптимістичні чи песимістичні?
– З 2007-го року, відколи почала діяти ДОТС-програма, приблизно на третину поменшало хворих на туберкульоз. Зараз нам виділяють протитуберкульозні препарати для лікування хворих, які вперше захворіли. А для хронічних хворих потрібні інші ліки – т. з. другого ряду, нові препарати. Їх отримуємо лише для двох хворих. Але це – тільки початок. Головне, як вже казав, щоб хворий хотів лікуватися, дотримувався приписів лікаря, тоді хворобу можна перемогти. Маємо, на жаль, частину хворих, які зловживають алкоголем і лікуються епізодично, а це приводить до того, що туберкульозні палички стають нечутливі до препаратів, які вони приймали. І таке лікування стає неефективним. Для того, щоб боротьба з туберкульозом була ефективною, потрібен, в першу чергу, закон про примусове лікування і заклади закритого типу. Зараз до цього йдемо.
– Дякую за розмову.
Інтерв’ю взяла
Валентина БЛУДОВА.