Наші інтервю

Iнтерв’ю з народним депутатом України Степаном Курпілем

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій закликає народних депутатів не вносити на розгляд парламенту законопроект «Про засади державної мовної політики». Про це йдеться у зверненні до голови Верховної Ради Володимира Литвина і народних депутатів Всеукраїнської Ради Церков, підписаному черговим головуючим у ВРЦ, главою УГКЦ владикою Святославом.

«Висловлюємо нашу стурбованість ситуацією, яка склалася внаслідок внесення до порядку денного та розгляду Верховною Радою України проектів законів, які шкодять нормальному конституційному функціонуванню української мови, а головне – законопроекту «Про засади державної мовної політики», – йдеться у зверненні.

Свою думку з приводу цього законопроекту висловив і народний депутат України Степан КУРПІЛЬ (фракція «БЮТБатьківщина»), перебуваючи минулої неділі на Сокальщині.

– 24 червня голова Верховної Ради Володимир Литвин, без попереднього погодження з фракціями опозиції, поставив у порядок денний законопроекти, які стосуються мовної політики. Там були законопроекти від опозиції. Зрозуміло, що у нас немає більшості, тому вони не мали шансу бути проголосованими. Був поданий також скандальний законопроект КолесніковаКівалова, який фактично запроваджував завуальовано другу державну мову – російську. Тому що там є така норма, коли в регіоні, де проживають близько десяти відсотків національних меншин, можна запроваджувати другу мову офіційну, регіональну, як вони її називають, але, де факто, в нас тільки одна національна меншина – російська – може по всій території України зібрати десять відсотків в кожному регіоні. Тому реально йшлося про запровадження російської мови, як другої державної.

Це означає, що українська мова на більшості території – сході, півдні, півночі – була б повністю витіснена зі сфери офіційної, державної, що, власне, і переслідують послідовникиполітики з «Русского мира». А такими провідниками цієї політики в Україні є міністр освіти та науки Табачник, народні депутати Колесніченко, Ківалов та їм подібні українофоби.

Зрозуміло, що ми не могли і не мали права допустити голосування за цей законопроект, як і не могли спокійно за цим спостерігати. І, оскільки, в нас не було іншої можливості протидіяти фактично силовому насильницькому способу голосування за державний статус російської мови, то ми змушені були просто фізично не дозволити їм займатись антиконституційними діяннями, тому що це суперечить Конституції. Опозиція була об”єднана і продемонструвала, що може згуртовуватися та перемагати. Це фактично була одна з небагатьох перемог опозиції за цієї влади. Звичайно, не обійшлося без сутичок, бійки. Але іншого варіанту не було, тому що проти сили ми змушені були також продемонструвати силу.

– А якби не було сутички, чи прийняли б цей закон?

– Цілком реально. Вони нас «заколисують», що начебто немає голосів, що все одно за нього б не проголосували. Однак відомо, що у кабінеті керівника Апарату Верховної Ради Зайчука перебував Андрій Клюєв – секретар РНБОУ, який намагався вплинути на фракцію Литвина, мав розмову з Шаровим, а також з керівником групи «тушок». Бо навіть «тушки», хоч і зрадники, не хотіли виглядати «подвійними» зрадниками, а тому небезпека, що їх куплять – одних чи других – була високою. І тому ми не можемо так ризикувати і довіряти їм, що там начебто голосів немає. Ми мусимо не допустити такого антиукраїнського шабашу.

– Як Ви отримали травму під час цього інциденту у Верховній Раді?

– Ми захоплювали трибуну. І з одного боку бігли депутати з нашої фракції, з другого – Партії регіонів та комуністів. Ми зіткнулися біля трибуни. Я виставив руку, щоб захистити свого товариша Юрія Одарченка, оскільки на нього дуже агресивно напирали регіонали, і в результаті мою руку дуже сильно вдарили до обшивки президії. Оскільки там є оздоблені такі гострі виступи, то я собі пошкодив руку. Зробив рентген на другий день, з”ясувалося, що там є порвані зв”язки та відшарування кісткової тканини. Це все медичні терміни. Якщо говорити попростому, то мені зламали палець на лівій руці.

– У п”ятницю не відбулося засідання Верховної Ради, голова Володимир Литвин провів пресконференцію, на якій заявив, що виступає за розпуск ВР. Чи це доцільно робити, коли вибори у жовтні цього року. Можливо, це якісь подвійні стандарти голови Верховної Ради?

– Нам в принципі, байдуже, провести вибори швидше чи пізніше. Якщо розпуск, то вибори відбудуться в серпні, якщо за графіком – то 28 жовтня. Навряд чи зараз щось мінятимуть, тому вибори будуть строкові. Уже завершуються буквально останні штрихи по узгодженнях в Комітеті опору диктатурі, будуть визначені єдині кандидати від об”єднаної опозиції по мажоритарних округах. Буде сформований консолідований список опозиції. Думаю, тільки в такому випадку маємо шанс здобути більшість у Верховній Раді. Одинаки в парламенті не можуть досягнути нічого, навіть якщо в них є найкращі наміри. Тільки командою можна чогось досягнути, змінити ситуацію в країні. А те, що її треба кардинально змінювати, думаю, в нікого не викликає жодних сумнівів.

– Можливо, заяви представників фракції Литвина, що фракція не голосуватиме, – це піар?

– Заяви до голосування не було фактично ні від фракції Литвина, ні від фракції «тушок». Але коли вони побачили ситуацію, що розвивається, то «тушки» заявили, що не будуть голосувати, а Литвин заявив уже після подій, що відбулися, що в нього було багато можливостей зупинити це побоїще, оскільки йому дуже чітко називали прізвища відсутніх депутатів, які невідомо де знаходилися, у залі Верховної Ради їх не було, але були їхні карточки. Тому відповідно до закону про Регламент він повинен був зупинити цей процес ще до побоїща, не доводити ситуацію до таких кривавих зіткнень. Але Литвин цього не зробив. Коли вже пролилася кров генерала Петрука, він аж тоді зупинив засідання.

– Повертаючись до наступних виборів, чимало окремих депутатів виступає за різні опитування щодо висування кандидатур, не дивлячись на те, яке рішення приймає КОД. Ваша думка?

– Хотів би, щоб усі пам”ятали про те, для чого створювався КОД. Насамперед, щоб протидіяти диктатурі, чинити їй опір, для того, щоб виробляти спільну програму дій і визначити одного узгодженого кандидата на кожен мажоритарний округ. Мені здається, на початку, коли це задумувалося, усі з цим погоджувались і всі були єдиної думки, що тільки це матиме сенс. Тому що громада делегує свої повноваження, свої симпатії, свої політичні погляди політичним партіям, які виражають їх. Якщо опозиційні партії об”єднуються і в результаті дуже важких переговорів, консультацій, узгоджень доходять до спільної думки щодо висунення одного кандидата, всі інші повинні сховати свої амбіції глибоко всередину, і підкоритися волі КОДу. Так, як це було задекларовано з самого початку. Тому що будьяке висунення з опозиційного боку кількох кандидатів збільшить шанси на перемогу кандидата від влади. Скільки це можна допускати і доки оця хвороба українського гетьманства буде прогресувати? Цього допускати не можна!

Записав Василь СОРОЧУК.

На світлині: головний редактор газети «Високий Замок» Наталія БАЛЮК, народний депутат України Степан КУРПІЛЬ, голова Сокальської районної ради Ігор ДАЦЮК під час святкування Дня міста Сокаль та 10-річчя радіокомпанії «Сокаль».
Фото автора.

Голос Сокальщини на GoogleNews