Home / Наші інтервю / Iнтерв’ю з в.о. директора Центру соціальних служб для сім“ї в Сокалі Iгорем Дещаківським

Iнтерв’ю з в.о. директора Центру соціальних служб для сім“ї в Сокалі Iгорем Дещаківським

Мабуть, неодноразово жителям Сокальщини у газетних публікаціях чи у програмах телебачання зустрічалася абревіатура ЦСССМ. Так називається Центр соціальних служб для сім“ї, дітей та молоді, який уже декілька років функціонує у нашому райцентрі. Сюди приходять зі своїми болями і турботами десятки сімей. Його працівники охоче вислухають кожного і завжди раді, коли допомогли на краще змінити долю молодим людям та дітям, які потрапили у скрутні життєві обставини. Як це їм вдається, і хто може скористатися допомогою Центру? Про це – наша розмова із в. о. директора Центру соціальних служб для сім“ї, дітей та молоді РДА Ігорем ДЕЩАКІВСЬКИМ та начальником відділу соціальної роботи Анною ШВЕД.

– Розкажіть, будь ласка, чим займається очолюваний Вами Центр?

Ігор Дещаківський:

– Районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді – це державна організація, створена для надання практичної допомоги людям, які потрапили у складні ситуації. Наше завдання – допомагати сім’ям, дітям та молоді, які опинилися у складних життєвих обставинах. Якщо Вам до 35 років, якщо Ви або Ваші близькі знаходитеся в складній ситуації і не знаєте де отримати допомогу, приходьте до нас.

Анна Швед:

– До Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді може звернутися кожен, хто потребує допомоги, розуміння, інформації – і тут вони отримають різноманітні соціальні послуги, підтримку, допомогу та догляд. Для вирішення вашої проблеми за потребою ми залучимо необхідних фахових спеціалістів.

– На які категорії населення розрахована робота Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді РДА?

І. Д.:

– Це прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, сім’ї, які опинилися в складних життєвих обставинах, багатодітні сім’ї, дітисироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи із числа дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, безпритульні та бездоглядні діти, діти і молодь з функціональними обмеженнями, сім’ї, в яких відбулося насильство або існує реальна загроза його вчинення, неповнолітні, які відбувають чи відбули покарання у місцях позбавлення волі, умовно засуджені, молодь, яка вживає ін’єкційні наркотики, їх рідні й близькі, молоді матері, які мають намір відмовитися від новонароджених дітей, ВІЛінфіковані, особи, які постраждали від наслідків торгівлі людьми.

– Які життєві обставини можна віднести до складних?

А. Ш.:

– Це – алкогольна залежність одного чи двох батьків або ж якщо батьки неналежно виконують свої батьківські обов’язки, втрата житла, соціальне сирітство (коли двоє батьків перебувають за кордоном і діти залишилися без належного догляду). За статистикою 65 відсотків кризових сімей – це сім“ї, де батьки зловживають алкоголем. З кожним роком люди стають обізнаніші, і звертаються до нас, і відстоюють свої права. Діти теж не терплять наруги над собою батьків. Торік у нас був такий випадок.

– Знаю, що одним із пріоритетних напрямків діяльності Центру є створення прийомних сімей та опіка над ними. Скільки ж таких родин уже є на Сокальщині?

І. Д.:

– Нині на Сокальщині є сім прийомних сімей, в яких виховують 10 прийомних дітей та троє власних. Одна з таких сімей була створена у 2010ому та дитячий будинок сімейного типу. Відтак троє дітей довлаштовано у прийомну родину. Діти щасливі, бо живуть у родині, мають затишну оселю, опіку, любов та ласку названих батьків.

– Яка сім’я може потрапити під соціальний супровід працівників ЦСССМ?

А. Ш.:

– Насамперед, беремо ті сім“ї, де діти страждають від насильства в сім’ї та безповідального батьківства. Протягом 2010 року у нас на обліку перебувало 38 сімей. Цим родинам ми допомагали відстоювати законні права на житло, поновити документи. Надавали й соціальні, інформаційні, юридичні послуги… Торік наші працівники здійснили соціальний супровід 12 сімей. Та невдовзі братимемо під патронаж інші сім“ї, бо п“ятьом уже наша опіка не потрібна.

І. Д.:

– Самі шукаємо такі родини або про них повідомляють нас працівники сільських рад та вчителі шкіл району, з якими налагоджена тісна співпраця. Вони дають нам списки таких сімей. Тоді ми обстежуємо їх житловопобутові умови. Детально перевіряємо усі дані, сільська рада готує довідки. Далі кожну родину розглядають на Дорадчому органі, в який входять представники відділів РДА, зокрема у справах сім’ї та молоді, ССД та Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, де вирішують брати чи не брати сім“ю під соціальний супровід.

Є такі родини, яким достатньо маленького поштовху, іноді досить отримати соціальну допомогу, і ті далі самі дають собі раду. Якщо бачимо позитив, то виводимо їх зпід соціального супроводу за місяцьдва. Однак все ще спостерігаємо за ними і робимо проміжне оцінювання. Однак вони ще деякий час залишаються в банку даних кризових сімей.

– З якими проблемами найчастіше звертаються до Вас люди?

 І. Д.:

– Наприклад, багатодітні матері приходять, щоб ми допомогли виробити їм документи, порадили як знайти вихід з тієї чи іншої ситуації. До речі, ми не розголошуємо інформації і безкоштовно надаємо послуги. Кризові сім’ї просять вирішити соціальнопобутові проблеми чи допомогти батькам позбутися залежності від «зеленого змія». Звертаються до нас і кандидати у прийомні батьки і опікуни, яких скеровуємо на навчання до Львова. Спочатку проводимо з ними психологічні тести, розмови з батьками, анкетування. Намагаємося з’ясувати чи можна їм дати дітей на виховання. Ця робота забирає чимало часу.

– А молодь?

І. Д.:

– Звертається з проханням допомогти адаптуватися у дорослому житті. Ми залучаємо добровільних помічників (волонтерів) до діяльності у сфері надання соціальних послуг. Наприклад, торік чимало хлопців та дівчат хотіли стати волонтерами Центру. Разом з нами виїжджали в оздоровчі табори. У нас є досвідчені волонтери, які мають сертифікати про те, що пройшли навчання у Києві з профілактики ВІЛ/СНІДу. Вони охоче читають лекції у школах району, надають інформацію дітям, молоді – і про шкідливі звички, і з юридичних питань, і про вибір майбутньої професії, і про наркоманію, і про недопущення насильства в сім“ях та багато іншого. Щоб учням не було нудно на лекціях, вони проводять рольові ігри та бліцанкетування. Це дає можливість краще засвоїти тему, обмінятися думками про наболіле.

– Одним із пунктів Вашої діяльності є робота з умовно засудженими підлітками. Що зроблено у цьому напрямку і чи багато у нас молоді, яка відбуває покарання умовно?

 А. Ш:

– Кількість таких осіб уже декілька років є сталою і становить 85 чоловік. Торік до нас за допомогою звернулося 5 осіб, які відбули покарання у місцях позбавлення волі. Цим юнакам потрібно допомогти обрати нові пріоритети в житті.

І. Д.:

– Ми уклали угоду про співпрацю з виправною колонією №47 задля соціального становлення розвитку молоді, популяризації здорового способу життя, запобігання та профілактики негативних явищ та злочинності. Зазначу, що з основних пріоритетів спільної роботи є вирішення комплексу найгостріших питань, пов’язаних із попередженням асоціальної поведінки та рецидиву злочинності серед молоді та підлітків, щоб вони стали на шлях виправлення та почали життя з нового аркуша, тому що помилятися може кожен у житті. Наші працівники беруть участь у «круглих столах», які відбуваються у виправній колонії, транслюють цикл лекцій на різні теми по радіорубці.

– Як змінився Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за останні роки?

– Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в Україні створені зовсім недавно. Тож не дивно, що про них знають лише ті, хто звертався за допомогою. Адже спочатку ми здійснювали, в основному, просвітницьку діяльність: ходили з лекціями по школах, а з 20042005 рр. почали рекламнопропагандистську роботу. Стали виїжджати у школи, охоплювати віддалені населені пункти. Більше уваги звертали на імідж та рекламу. Розвішували соціальну рекламу по сільських радах. І це дало результат: до нас стали звертатися сім“ї. Згодом сфера діяльності розширилася. Наприклад, Центр соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді організував консультаційний пункт при пологовому будинку ЦРЛ.

Наші працівники проводили роботу з матерями, які мали намір відмовитися від новонароджених дітей. Завдяки їм матері змінили свій намір і діти залишились у родинах. Співпрацюємо із Сокальською ЦРЛ. У нас також є тісна співпраця з БФ «Карітас»Сокаль та районною організацією товариства «Червоний Хрест», разом з ними організовуємо різноманітні свята для дітей. Залучаємо й інші недержавні (благодійні, громадські) організації до розв’язання актуальних соціальних проблем.

А. Ш.:

– Ще співпрацюємо із районною Асоціацією інвалідів та реабілітаційним центром для неповносправних людей «Промінь надії». Спільно організовуємо «круглі столи», щоб обговорити важливі теми. Ми знайшли спонсорів, які організували для неповносправних дітей солодкий стіл на свято Миколая. Для дітей та молоді з обмеженими можливостями провели районний конкурс «Повір у себе і у тебе повірять інші», а його лауреати представляли Сокальщину на обласному конкурсі. Щорічно організовуємо до Міжнародного дня захисту дітей конкурс малюнка на асфальті. Систематично на ТРК «Сокаль» виходить телереклама та аудіоролики про здоровий спосіб життя, профілактику ВІЛ/СНІДу, насильство у сім“ї та «Візьміть дитину у родину» – про створення прийомної родини. Влітку організовували виїзну літню школу у горах, де проводили навчання і тренінги для кризових родин та працівників Центру соціальних служб. Всім цей захід припав до вподоби. Стало традиційним й свято «Тато, мамо і я – щаслива сім“я». Організовуємо тренінги для тих, хто хоче взяти дитину в родину. У грудні створили серед цих батьків групу взаємопідтримки. В такий спосіб вони спілкуються між собою, діляться досвідом у вихованні дітей.

– З якими труднощами зустрічаєтесь у роботі?

 І. Д.:

– На жаль, люди у віддалених селах не знають, що можуть отримувати соціальну допомогу. Тому наша робота має просвітницький характер, ми допомагаємо людям отримати ту соціальну допомогу, яка їм належить по праву, сприяємо вирішенню різноманітних проблем, що виникають в сім’ях, які опинились у складних життєвих обставинах, в прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу.

– Яка проблема для Центру є найгострішою ?

І. Д.:

– Це – брак кадрів. У нас працює лише шестеро працівників, а за штатом має бути десять. Бракує психолога та юриста. Район – один з найбільших на Львівщині. Ще й розкинутий, до найвіддаленішого населеного пункту — майже сімдесят кілометрів. Але у нас працюють ентузіасти своєї справи, які переймаються долею дітей та молоді й роблять все що в їх силі.

А. Ш.:

– Декілька років тому діяла програма «Евері чайлд», за допомогою якої кризові сім“ї, зокрема, щомісяця отримували продукти харчування і побутову хімію, частково їм проплачували комунальні послуги. Людина бачила, що їй хочуть допомогти і старалася знайти роботу, вивести родину із скрути. Хотілося, щоб і надалі нам виділяли кошти на кризові сім“ї, бо, в першу чергу, допомагаємо дітям і паралельно працюємо з батьками. Переконуємо їх, що їхній дитині буде найкраще лише у власній родині.

– Всетаки основний акцент у роботі робите на що?

І. Д.:

– Працюємо по всіх напрямках однаково, бо вони переплітаються і доповнюють один одного. І якщо як належиться попрацювати над одним з цих напрямків, то в майбутньому не виникне проблем в іншому. Ми доступні і мобільні, ми готові працювати в закладах освіти, йти у сім’ю та виїжджати у віддалені села, і що найголовніше – ми гарантуємо професіоналізм, конфіденційність і анонімність послуг, які надаємо.

А. Ш.:

– Звертайтеся – і ми вам допоможемо подолати складні життєві обставини, налагодити стосунки між батьками та дітьми, а молоді – адаптуватися у нелегкому дорослому житті.

Інтерв“ю взяла Любов ПУЗИЧ.

Это код вашего информера. Просто скопируйте и вставьте его в место на странице, где должен отображаться рекламный блок.
Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Чим живуть працівники охорони здоров’я?

Лікар – це набагато більше, ніж ...