Home / Наші інтервю / Шевченко – наш дороговказ

Шевченко – наш дороговказ

Оксана КУРИЛО, с. Воронів:

– У нас в родині шанували Шевченка, любили його поезію. Тож з віршами знайома змалку. Батьки навчили мене читати за «Кобзарем». Тому, коли йшла до школи у перший клас, хочете вірте – хочете ні, перечитала поеми «Катерина» та «Гайдамаки». І досі моїм улюбленим Шевченковим твором є «Катерина». І навіть зараз, коли для себе практично за роботою та домашніми справами не залишається часу, люблю взяти до рук «Кобзаря» і перечитати якийсь вірш. Поет міг передбачити на сторіччя вперед. Кожна його строфа, наче пророцтво. Він любив Україну і мріяв бачити її незалежною. Шевченкові вірші були актуальними і в радянські часи, його ми вивчали в школі, і у роки перебудови, коли всі чекали на вільну незалежну Україну, і нині також. Актуальний він і тепер, його вірші звучали на барикадах на Євромайдані. Герої Небесної Сотні не раз цитували його пророчі слова. До сліз пробирало, коли бачила, як один з активістів Майдану, вірменин за походженням, Сергій Нігоян, декламував: «І мене в сім'ї великій,// В сім'ї вольній, новій,// Не забудьте пом'янути// Не злим тихим словом//». У тому поетова велич, що кожен з нас може черпати з його творів мудрість та підживлювати себе духовно, бо Шевченко був справжнім патріотом України.

Любов ШУХОВСЬКА, с. Теляж:

– Скільки пам’ятаю, у нас у хаті був портрет Тараса Григоровича Шевченка. Висів біля образів. Мама з пошаною ставилася до нього і завжди мене навчала, що це український поет, який писав про простих людей – кріпаківселян, бо сам колись був кріпаком. Не раз цитувала рядки з його творів: «Як умру, то поховайте мене на могилі…», «Садок вишневий коло хати», «Катерина»… Знаю багато віршів Шевченка напам’ять. До речі, з шкільної програми не запам’яталося стільки творів жодного поета. Думаю, це через те, що його вірші прості та милозвучні. Чимало з них стали піснями. Вони близькі нам та рідні.

Мої друзі в соціальних мережах нині цитують твори Кобзаря, пропагують їх, в такий спосіб вони вшановують поета. Вдумуючись в його рядки, дивуєшся, як поет, міг знати, що відбуватиметься у нашій країні. Вони, рядки, кличуть до боротьби за волю, за вільну Україну. Через що актуальні і так пророче звучать для нас.

Він нині збудив Україну і народ, який ніколи не мирився з неволею, бо вірив, що визволення прийде і «Встане Україна, І розвіє тьму неволі,// Світ правди засвітить!»

Вважаю, що Т. Г. Шевченко – людина, яка зуміла перерости свою епоху, й поєднала минуле і теперішнє України. Символом його безсмертя є його твори, полум’яні рядки яких западають в душу і дітям, і дорослим. Він безмежно любив Україну, її народ та безкраї поля, синій Дніпро… Тому кожен його рядок – це його Слово, промовлене до своїх нащадків. Тому воно нас проймає і хвилює.

Ольга ЛЕСЬКІВ, с. Жужеляни:

– B Україні, є пам’ятники Т. Г. Шевченку, завжди біля підніжжя лежать квіти. Та найвеличніший і найпрекрасніший пам’ятник поету – це любов народна. Його «Кобзар», мов Біблія, є у хаті в кожного, хто вважає себе українцем. Ще у дитинстві «Кобзар» був для мене першою книжкою, яку взяла до рук після «Букваря». А як підросла, пішла до школи, дізналася багато нового про нелегке життя малого Тараса, його заслання в солдати, заборону писати та малювати лише через те, що любив Україну, ставав на захист правди та справедливості, заступався за кріпаків, яких гнобили і принижували. Про це нам розповідала вчитель української мови і літератури Софія Миколаївна Климчук, яка піднесено та майстерно читала вірші Шевченка. Відтоді його твори для мене набули іншого змісту. Думаю, що лише у людини, яка любить свій народ і є істинним патріотом, можуть народитися такі рядки. Тут можна назвати безліч цитат, які кожен з нас вживає, навіть не задумуючись. Ще зі школи беру активну участь у художній самодіяльності, найулюбленіше та найхвилююче свято для мене є Шевченківське. До речі, на ньому завжди панує особлива аура та збирається найбільше людей. Шевченко єднає всіх.

Поет живе доти, доки його шанують і читають. Шевченко для українського народу є значно більше, ніж просто поет, він наш пророк. Думаю, що ніколи не заросте стежка до пам’ятника великому Кобзареві.

Віра ШАВАЛЮК, с. Савчин:

– Для мене, як і для кожного патріота, Шевченко є добрим прикладом і тим дороговказом, який веде по життю. Його твори захоплюють змістом і водночас вчать жити, вони актуальні і нині, хоч їм уже стільки років. Мене виховували у патріотичному дусі, змалку вчили творів Шевченка. У нас вдома є два «Кобзарі», один мені подарували друзі на двадцятиріччя, коли була студенткою Львівського університету імені Івана Франка, а другий – передала у спадок бабуся. Це ще передвоєнне видання, у нього вже пожовклі сторінки, вони сипляться, але я їх так люблю читати і гортати. Ці книги стоять на видному місці, і коли мені тяжко, згадую поезію «І Архімед, і Галілей…» І останні рядки мене окрилюють: «… Умруть ще не зачатії царята,// І на оновленій землі врага не буде, супостата,// А буде син, і буде мати,// І будуть люде на землі».

Найперший твір Кобзаря, який співала, був «Зоре моя вечірняя…» Пригадую, коли у студентські роки був вечір творчості Тараса Шевченка, читала поему «Тополя». Я є активним учасником художньої самодіяльності у селі, тому щороку співаємо його твори «Реве та стогне Дніпр широкий», «Заповіт», «Садок вишневий коло хати…».

Дуже тішуся і горджуся, що цьогоріч, на святкуванні 200ліття від дня народження Тараса Шевченка, моя молодша донечка Олександра, як і я колись, співатиме на сцені «Зоре моя вечірняя…»

Віктор ПРИТУЛКО, с. Волсвин:

– Для мене Шевченко – особистість, яку з гордістю можу назвати будівником поезії, культури нашої держави. На нього повинні рівнятися усі прийдешні покоління, а у творах черпати мудрість. Адже вони актуальні й нині, читаючи їх, здається, що він напророкував майбутнє нашій державі. У моїй сім'ї «Кобзар» стоїть на почесному місці, вважаю, що ця книга повинна бути в кожній родині. Знаю чимало віршів Тараса Шевченка напам'ять, зокрема «Заповіт», уривки з поем «Катерина», «Наймичка», а найбільше – його віршів, які оспівані – «Думи мої», «Реве та стогне Дніпр широкий».

Твори пророка нашої нації дуже легкі до читання, сприйняття, в них є рима, але одночасно, якщо вдуматись, – велика філософія життя. Люблю читати твори Шевченка, з них черпаю життєву мудрість. Його портрет є у моєму робочому кабінеті і завжди питаю його мовчазної поради тоді, коли цього потребую.

Марія ПРУС, с. Тартаків:

– Тішуся, що українська земля має такого Пророка. Скільки себе пам'ятаю, завжди у нас вдома на стіні під вишитим рушником висів портрет Кобзаря. Мама змалку нас з братом і сестрою вчила віршів Шевченка, а коли у мене народилися діти, то цей скарб передаю їм. Я вишила червоночорними нитками портрет Кобзаря і «Заповіт», він висить у нас вдома. Я завжди говорю своїм дітям словами Шевченка: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

Знаю кілька його творів напам'ять, зокрема «Тополя», «Думи мої, думи мої», «Садок вишневий коло хати». Вони легко читаються і запам’ятовуються. Вважаю, що наші діти і внуки повинні знати твори Шевченка і вчитися з них патріотизму.

Ольга АНДРУЩАК, с. Тартаків:

– Для мене Тарас Шевченко – поет, пророк, надзвичайно близька і рідна душа. Його вірші легко запам’ятовуються, бо писав про знедолений простий народ, переживав за ненькуУкраїну, закликав боротися за неї, за вільне життя. Його поезії актуальні і сьогодні, через двісті літ, з ними люди виходили на Майдани, до Шевченка йшли по пораду. Портрет Тараса Шевченка висить на почесному місці у кімнаті мого внука Святослава. Він навчається у 5 класі, до 200річчя з дня народження Кобзаря вивчив поему «Розрита могила». Її декламувала на районному конкурсі читців моя невістка. Я також її пам’ятаю ще зі шкільної лави. Знаю багато віршів, а в сільському хорі співаю пісні на Шевченкові слова: «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Садок вишневий коло хати», «Думи мої, думи» та інші.

Світлана ПРАКТИКА, м. Сокаль:

– Таких багатогранних особистостей з простого народу, як Тарас Шевченко, небагато: він і пророк, і вчитель, і наставник, і мудрець… Пізнаю його все життя і не перестаю дивуватися його генію. Найбільше до душі мені його поезії «Лілея», «Катерина», «Заповіт», «Наймичка».
Шевченкове слово невмируще, на ньому виховуємо все нові покоління українців. Як вчитель, бачу, що діти тягнуться до його віршів, легко запам’ятовують їх. Коли з третьокласниками читала оповідання А. Лотоцького «Малий Тарас чумакує», бачила, як дівчатка і хлопчики уважно слухали, жаліли маленького Тараса, а потім задавали запитання. Старшокласники з вчителем української мови і літератури Любов’ю Уманською до 200річчя з дня народження Кобзаря випустили інтернетгазету, яку на сайті п’ятої школи можуть переглянути не тільки учні, а й їхні батьки.

Ярослав ВОРОНА, с. Комарів:

– Народився і виріс я в селі і з малих літ пам’ятаю, що поруч з образами на стіні висів портрет Тараса Шевченка. Його розумні очі вдумливо дивились в душу кожного з нас. У березні ми бігали до клубу на Шевченківські вечори, із завмиранням серця слухали Кобзареві поезії, пісні на його слова. Короткі вірші запам’ятовувались за один раз, настільки просто і зрозуміло він писав. Мали ми вдома і «Кобзар», читали його всією сім’єю. «Заповіт» всі знали як «Отче наш». Сильно написана і поема «Розрита могила», вся правда в ній про наше життя. Завжди хотів більше дізнатись про нашого генія. Двічі був у Каневі, вклонився пам’яті нашого пророка.

Мої доньки також знають і люблять поезію Т. Шевченка. Думаю, що і наступні покоління вчитимуться у нього любові до рідної землі.

Опитування провели Валентина БЛУДОВА, Ольга ДИЛИН, Любов ПУЗИЧ.

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Прийде час, і своєю історією займатиметься українська держава

До редакції газети "Голос з-над Бугу" ...