Home / Наші інтервю / Труднощі та проблеми Богдана Сороки – голови Перв’ятицької сільської ради

Труднощі та проблеми Богдана Сороки – голови Перв’ятицької сільської ради

До території Перв’ятицької сільської ради належать села Перв’ятичі та Спасів, де проживає 1240 осіб.

Головувати в територіальній громаді – без сумніву, справа нелегка, адже проблем досить багато, всюди потрібно встигнути, з усіма знайти спільну мову. Але для Перв’ятицького сільського голови Богдана Сороки, це нескладно, він – добрий господар і тактовна людина, має власну громадянську позицію, вміє всьому дати лад, вислухати і дати розумну пораду. І як ніхто знає про сільські труднощі та проблеми, бо народився і живе у Перв’ятичах. До того ж має чималий досвід: працював 13 років у колгоспі постачальником, згодом – інженеромбудівельником. Богдан Романович за фахом будівельник, закінчив Львівський політехнічний інститут.

Чим нині живуть села Спасів та Перв’ятичі, які напрями розвитку території сільської ради є пріоритетними, над вирішенням яких проблем працює сільська рада, розповів у інтерв’ю Перв’ятицький сільський голова Богдан СОРОКА.
 
– Богдане Романовичу, як давно Ви очолюєте Перв’ятицьку громаду?
 
– Вже третій рік. Я пройшов через три виборчі кампанії: перших два рази не обрали – забракло декілька голосів. Проте на останніх отримав перемогу. І хочу виправдати довіру односельчан. 
 
– Чи не жалкуєте, що стали сільським головою?
 
– Ні. Мені подобається працювати з людьми, від роботи отримую задоволення. Люблю свої села і роблю все можливе, щоб вони стали кращими. Хоча іноді буває дуже важко і навіть часом гірко на душі. Тоді на думку спадає біблійне: Ісус Христос зцілив десятеро осіб, а лише один сказав йому «дякую». Тож не чекаю ні від кого подяки. Нехай мою роботу оцінять люди.
 
– Коли Ви балотувалися на голову сільської ради, чи мали якусь програму, на чому акцентували?
 
– Покращити добробут жителів і зробити Перв’ятичі та Спасів чистішими і охайнішими селами. 
 
– Богдане Романовичу, можливості органу місцевого самоврядування, звісно, не безмежні, але що б Ви виокремили з того, що вдалося зробити для розвитку громади?
 
– Найголовніше – довели до ладу сміттєзвалище, яке було запущене. Його обгородили, обсадили навколо деревами, розставили межові знаки. Досі були лише первинні документи та рішення виконкому на його відведення. Нині ця територія окультурена, люди знають куди возити і скидати відходи. Правда, цьому передувала копітка робота: довелося закрити шість стихійних сміттєзвалищ, які були навколо двох сіл. Сільська рада також виготовила документацію на відновлення вуличного освітлення у двох селах та взяла його на свій баланс. Однак сільські вулиці, крім центральних, ще недостатньо освітлені. Ще не можемо вирішити у селах проблеми з підтопленням. Через наші села протікає річка Спасівка. З одного боку – це окраса наших сіл, а з іншого – клопоти, бо підтоплює пасовища, городи і подвір’я. Меліоративні рови позаростали і в них стоїть вода. Цього року у Спасові ми лише частково прочистили рови, там де було найгірше, та за бюджетні гроші провели меліорацію. Це дещо зняло напругу. Ще зробили ремонт у дитячому садку. Велику допомогу в цьому надали батьки вихованців. Про ліжечка, постіль, посуд для сільської малечі подбав начальник відділу освіти РДА Роман Монастирський. Спасибі йому за це. Так, завдяки спільним зусиллям, вдалося відкрили другу групу, і 38 дітей відвідують дитячу дошкільну установу. 
 
– З якими проблемами найчастіше звертаються до Вас люди?
 
 – У мене немає неприйомних днів, бо, вважаю, що органи місцевого самоврядування існують для людей. І сільський голова є для того, щоб людям допомагати. Адже у когось пропало світло чи немає де пасти корiв, або ж просто посварилися сусіди за межу. Навіщо їм чекати, коли можна все вирішити одразу.
 
– А яка у Ваших селах демографічна ситуація?
 
– Не досить оптимістична, бо смертність перевищує народжуваність: з початку року народилося 12 немовлят, а померло 26 осіб. Проте села живуть. На території сільської ради функціонують необхідні для забезпечення життєдіяльності заклади соціальнокультурної сфери – дитяча дошкільна установа, фельдшерськоакушерський пункт, загальноосвітня школа, два народних доми, відділення поштового зв’язку, є крамниці. 
 
– Що найбільш актуальне нині у Вашій роботі? 
 
– Найболючішою проблемою для мешканців Cпасова і Перв’ятич є дороги. Хоча у наших селах вони заасфальтовані. Було лише дві дороги, які мали ґрунтове покриття. Це вулиці Зелена у Перв’ятичах, і Сидора– «Шелеста» у селі Спасів. Їх ми також підремонтували. П’ять доріг: три з них у селі Спасів і дві – у Перв’ятичах, сільська рада взяла на свій баланс. Позаторік підсипали щебенем одну дорогу в Перв’ятичах, а цьогоріч другу в Спасові. 
 
У нас велика проблема з Народним домом с. Спасова, який розташований в дерев’яному будинку і перебуває в аварійному стані. Ремонтувати його небезпечно, бо прогнила стеля, а стіни обвалюються та падають. Ще за мого попередника – Романа Барила, депутати прийняли рішення, щоб сільську раду перенести у приміщення адмінбудинку колишнього колгоспу, а на її місце переселити Народний дім. Через те, що теперішнє приміщення небезпечне для перебування людей, не проводимо тут ніяких масових заходів, концерти відбуваються у місцевій школі. Потребує ремонту і Народний дім у селі Перв’ятичі: протікає дах, потрібно перекрити його та замінити двері й вікна. У сільській казні нема на те коштів. Щоб вирішити ці проблеми, неодноразово звертався у райдержадміністрацію та в фінансове управління РДА, районну раду, щоб допомогли відремонтувати Народний дім. Якщо ми цього не зробимо, його чекає така ж доля, як і спасівського.
 
– Чому зволікаєте з переходом у приміщення колишньої агрофірми?
 
– На те є свої причини. Приміщення контори колишньої агрофірми підлягало розпаюванню. І ми досі виготовляли документи в БТІ на другий поверх будинку. На першому розташовані господарський та продовольчий магазини, а на другому – контора ТзОВ «Перв’ятичі-Агроком» і буде сільрада. Тепер потрібно зробити ремонт приміщення. Сподіваємось на підтримку з районного чи обласного бюджетів, а також місцевих підприємців. Адже там 15 років нічого не робилося, будівля занедбана і потребує капітального ремонту, зокрема, потрібно міняти всі вікна. А це чималі кошти. 
 
– Чи співпрацюєте з депутатським корпусом та сільським активом?
 
– Вони мої перші помічники. У депутатському корпусі сільської ради – люди різні за віком. І це добре. В одних за плечима великий життєвий досвід, а в інших – енергія, молодечий запал та цікаві ідеї. Намагаюся всіх їх об’єднати задля користі громади і скерувати у потрібне русло. Співпрацюю також з керівниками сільгосппідприємств, які функціонують на наших теренах. Це – ТзОВ «Перв’ятичі-Агроком» та фермерське господарство Юрія Микитюка. Вони орендують у селян паї, які є навколо наших сіл. Землі обробляють, та належно доглядають за ними. Тепер у нас не побачиш ні клаптика землі, зарослого бур’янами. Добре господарюють і фермери – Катерина Семенчук та Михайло Семенчук. 
 
– Богдане Романовичу, чим Перв’ятицька сільська рада відрізняється від інших сільських рад?
 
– Мабуть, для кожної людини найкраща й наймиліша та земля, де народився й виріс, де прожив більшу частину свого життя. Є в наших селах те, чим по праву можна пишатися – це працьовиті та творчі люди, які є справжніми патріотами рідного села. Ми горді, що у Спасові проживає художниця та писанкарка Віра Чипурко. У нас живуть добрі господарі та майстрині. Зокрема, виготовляють писанки з бісеру Марія Федчун, Лариса Ковальчук зі Спасова, Ірина Білецька з Перв’ятич… Прославила рідний Спасів своїм чарівним голосом Леся Грабова, яка нині співає в оперному театрі у США. А який талановитий наш народний ансамбль «Гармонія душі», яким керує Володимир Стащенко. Вони зачаровують своїм співом. Дбають про розвиток дитячої творчості та таланту Ірина Грабова і Галина Микитюк.
 
– Чим живе нині село?
 
– Своїми повсякденними турботами: це – господарка та поле. Хоча за останні роки у селах спостерігається зменшення поголів’я ВРХ, раніше у двох селах було п’ять черед по 70 і навіть 120 голів у кожній. Тепер залишилося лише дві. Селяни здають молоко в СП «Скомекс» та ТзОВ «Галичина». Добре, що цьогоріч держава дала дотації на телята. То селяни притримують худобу й не здають заготівельникам на м’ясо. 
 
– Нині люди менше будують нових осель. А як у селах Перв’ятицької сільської ради?
 
– Жителі села, зокрема, молоді сім’ї, приходять, цікавляться, але за два роки не надійшло жодної заяви. Проте сподіваюся, що нелегкі часи для всіх нас минуть, і люди будуватимуть нові будинки. Село має розбудовуватися та ставати сучасним. Тому й працюємо над новим Генеральним планом забудови с. Перв’ятичі, а наступного року с. Спасів. Це необхідно для майбутнього розвитку обох сіл. 
 
– Богдане Романовичу, поділіться, будь ласка, планами на майбутнє…
 
– У мене є багато цікавих задумів, вистачило б лише наснаги, коштів і можливості втілити їх у життя. Адже ні для кого не секрет, що сільський бюджет – дотаційний. Найближчим часом плануємо завершити освітлення вулиць у селах, переїхати в нове приміщення, а в колишнє переселити Народний дім, відремонтувати комунальні дороги. Працюємо також над тим, щоб наші села були сучасні та перспективні, щоб вони стали привабливими для інвесторів. Власне, будемо крок за кроком йти до мети – покращення життя громади. Хочеться, щоб люди були активніші, бо ж працюємо для них та села, в якому живуть вони і житимуть їхні діти та внуки. Хіба можна бути байдужими чи стояти осторонь громадських справ?! Прикро, коли розповідаю про створення сільськогосподарських кооперативів по заготівлі молока, а цього ніхто не чує. Розумію, що ми живемо у час кризи не тільки фінансової, а й духовної. Але не можемо чекати манни небесної і сторонньої допомоги, натомість, маємо працювати злагоджено і дружно, бо на те ми й громада.
 
 – Дякую за розмову!
 
 Інтерв’ю взяла Любов ПУЗИЧ.
 

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Прийде час, і своєю історією займатиметься українська держава

До редакції газети "Голос з-над Бугу" ...