Листи до редакції

Берлінська стіна між сходом та заходом має упасти

Політична ситуація в Україні нагадує мені корабель, який захопили пірати. І стає моторошно: невже без сторонньої допомоги нам не вдасться звільнитися від піратського полону?

Якщо усі лідери опозиційних партій претендують на президентську булаву, то це ні до чого доброго не доведе. Вихідці зі Сходу України не сприймають кандидата в Президенти від «Бандерштату» (так називали нас, галичан, у Харкові у 60ті роки минулого століття). А «Берлінська стіна» між Сходом і Заходом України впаде тільки тоді, коли за новообраного Президента виборці віддадуть 99,9 відсотків голосів.

Україна вистраждала свою незалежність і як би не впиралися темні сили, вони згинуть «як роса на сонці».

І В МЕНЕ ЗАКРАДАЛАСЯ ДУМКА…

Прочитав у часописі «Голос з-над Бугу» публікацію «Межа любові» про Василя Макуха. Не знаю, чи зміг би бути таким «смолоскипом», як наш земляк. Але деколи і в мене закрадалася думка пустити собі кулю в скроню, як протест проти дій тодішньої влади, як протест проти нинішніх порядків. От повстанці не хотіли здаватися живим ворогові, і як мали можливість і силу волі, то вкорочували собі життя. То не просто зробити.

Мене донині болить те, що на пам’ятнику тим, хто боровся за Україну, у Сільці навпроти АЗС викарбувані імена «юдівзрадників». А один з тих, хто залишився живим, намагався судити мене. Ось тоді я ладен був здійснити над собою самосуд – як протест проти неправди.

З підпіллям я співпрацював ще в дуже юному віці. А потім добряче «попікся», у шістдесятих роках минулого століття. От тоді й пішов у підпілля, і працював. Публічно виступив проти колоніального режиму СРСР – у 1990 році.

Іван ТУРКО, с. Сілець.    

Голос Сокальщини на GoogleNews