Home / Листи до редакції / Вишивка – символ здоров’я, щасливої долі та святості

Вишивка – символ здоров’я, щасливої долі та святості

На занятті гуртка української народної вишивки, в Сокальському будинку дитячої та юнацької творчості, який мав назву "Великодні дзвони", панувала творча атмосфера: дівчата, схилившись над вишиттям, зосереджено пропихали голки крізь полотно. За мить, завдяки вправним рукам, хрестик лягає до хрестика, створюючи на полотні красивий візерунок. Вишивання хрестиком  це один з найдавніших видів рукоділля.

Керівник гуртка Алла Смаль (на фого вгорі) уважно спостерігає за дітьми, за потреби, підказує дівчаткам, які прийшли сюди недавно, що робити далі. До неї час від часу підходять Софійка Сандак та Іринка Ющенко, які лише знайомляться секретами вишивки, й наполегливо опановують шов "голка вперед". Майже рік ходить на заняття Вікторія Яштук. Дівчинка розповіла, що відвідує гурток, бо хоче навчитися ще краще вишивати і власноруч вишити собі сорочку. Софійка й Іринка розповіли, що оскільки колись кожна дівчина вміла вишивати, вважалося: якщо вона не вишиє хоча б рушник, то її доля буде нещасливою. Через що й старанно підбирали кольори, орнамент, бо знали, що вкладають у вишивку свою долю.

Керівник гуртка Алла Смаль у БДЮТ працює вісімнадцять років. Нині вона веде три гуртки: "українську народну вишивку", "бісероплетіння", "крою та шиття", які відвідують 60 дітей з першого до 11 класу. Жінка закохана у вишивку, й намагається прищепити цю любов своїм вихованцям.

– Талант до рукоділля передався мені по роду,  розповідає пані Алла.  В родині батька й матері були кравці, ткалі, художники. Адже кожна господиня колись повинна була вміти багато чого й передавати це вміння дітям: навчати рукоділлю й працелюбності. Тож вишивати, шити, в'язати, ткати гердани мене навчила ще з раннього дитинства моя мама. Згодом допомогла вдосконалити майстерність вчитель трудового навчання Ольга Камінецька.

У Алли Смаль є багато вишитих рушників, серветок, доріжок, подушок, сорочок і килимів, якими захоплюються її вихованці. Зараз вона вишиває бісером образи, сюжетні картини. Багато своїх вишиванок майстриня подарувала друзям і знайомим. Її вишивки є у Польщі, Італії, Австралії та Канаді.

На заняття заглянула й керівникметодист БДЮТ Оксана Сумбаєва, яка допомагає вихованцям у пошукових роботах. Вона розповіла, що у цьому гуртку діти знайомляться з українською вишивкою, і що важливо, починають з елементарного  опановують різні види швів, які розвивають моторику руки: шов "голка вперед", "назад голкою", "тамборний" та "стебловий".

Адже з цього починається і на цьому базується вишивання хрестиком. Дуже важливо, щоб зісподу вишивка була акуратна, не було вузликів, а нитки на хрестиках лягали в один бік.

"Мені подобається відвідувати цей гурток. Дізналася багато цікавого про вишивку свого регіону",  каже Емілія Плигун, яка займається в гуртку української народної вишивки вже другий рік. Дівчина мріє вишити для себе сокальську сорочку. Для цього вона опанувала техніку вишивання хрестиком.

Пані Алла хвалить своїх вихованців, каже, що вони дуже старанні й намагаються швидко всього навчитися. Все схоплює на льоту й Марічка Ямборко, яка хоч відвідує гурток перший рік, але технікою вишивання хрестиком володіє досконало. У неї на полотні лягали рівні хрестики. Мимоволі можна замилуватися юною майстринею за роботою. Уважно рахували хрестики та стовпчики на полотні Даринка Дмитрук й Оксана Радик…

Мою увагу привернула робота Юлії Струс, яка вишивала гарний старовинний візерунок. Дівчинка навчається у СШ №4 і займається у трьох гуртках. Чотири роки тому сюди її привела мама, І неабияк втішилася, коли побачила пані Аллу: колись вона навчила її майстерності вишивання, крою і шиття. Дівчинка, коли побачила творчі роботи Алли Володимирівни, сама захотіла "творити" голкою й ниткою на полотні. Керівник гуртка, щоб запалити у дітей іскорку творчості, приносить на заняття авторські роботи. Разом з вихованцями веде пошукову роботу на теренах Сокальщини з виявлення старовинних вишиванок, народного одягу та прикрас із бісеру. У кабінеті є стенди з пошуковими вишивками. Дівчатка розповіли, що сокальську сорочку вишивають чорними нитками. Юлія Стус показала зроблену власноруч лялькумотанку, яка одягнута у вишиванку Сокальського регіону. Адже сокальські вишиванки славилися здавна на всю Західну Україну. Зразки цих вишиванок можна знайти в музеї українського мистецтва у Львові, де для них відведений окремий відділ. Колись майже кожне село мало свій взір. Особливо виділялися оригінальністю Хоробрівський, Завишнянський, Поторицький. Фрагменти святкового одягу Юля відтворила на ляльчиному вбранні. Цю роботу повезуть на обласний конкурс "Таланти твої, Україно". До речі, вихованці пані Алли неодноразово брали і беруть участь у різних районних та обласних конкурсах. Серед них є чимало переможців. У БДЮТ ведуть літопис гуртків, де є розділ "Наші досягнення". Тут зберігаються грамоти, дипломи вихованців.

– Я почала вишивати хрестиком, навчаючись ще у п'ятому класі,  каже Наталія Яштух, яка нині навчається у восьмому класі СШ №5.  Спочатку з цікавістю спостерігала за тим, як вишиває моя бабуся Ніна. Мені дуже подобався процес, коли на чисте полотно лягають хрестики, які згодом утворюють орнамент. Просила бабусю навчити мене, і вона мені показала. Дізналася, що у БДЮТ є такий гурток, і прийшла сюди. Сьогодні вишиваю орнамент сокальської сорочки.

– Вишивка створює в домівках атмосферу затишку й тепла, – каже Алла Смаль.

Всі роботи вона створює з любов'ю та натхненням, що й намагається передати вихованцям.

– Я отримую велике задоволення від вишивання хрестиком,  із захопленням підсумовує керівник гуртка.  Це заняття дарує мені відчуття спокою й душевної гармонії. І тішуся, що маю змогу цього навчати дітей. Адже вишивка  це символ здоров'я, краси, щасливої долі, родової пам'яті, любові, святості. Вона  оберіг. Недарма український народ до вишивок ставився як до святині. У своїх гуртківців намагаюся розвивати естетичні смаки, виховую працелюбність, повагу до традицій українського народу, бережливе ставлення до матеріальних цінностей.

…Заняття добігло кінця. Марічка Ямборко закінчила великодню вишивку, на якій був кошичок та писанки. Алла Володимирівна похвалила її за гарну роботу. Очі дівчинки засяяли радістю. До того ж, вишивала з задоволенням, а вишитий виріб додав гордості. Адже це  вона створила власними руками. На наступному занятті Марічка розпочне іншу, дещо складнішу вишивку.

Творчі роботи гуртківців можна буде побачити на виставці біля церкви св. ап. Петра і Павла у Великодні свята. Тож помилуватися ними зможуть не тільки їхні батьки, бабусі, але й жителі та гості міста.

Любов ПУЗИЧ.

Фото автора.

Это код вашего информера. Просто скопируйте и вставьте его в место на странице, где должен отображаться рекламный блок.
Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

сокальчани у Києві

Народний депутат допоміг сокальчанам з поселенням у Києві в скрутній ситуації

Цих вихідних у нас була незабутня ...