Home / Листи до редакції / Заплакала свіча України…

Заплакала свіча України…

Свіча заплакала восковими сльозами,

І посивіло з горя небо, як вдова. –

Це Україна плаче за синами,

Що полягли, мов скошена трава.

Ти розступися, небо сивочоле!

Розкрийтесь, небеса, для їхніх душ!

Співай їм гімн Вкраїни, житнє поле, –

Відлуння хай торкнеться вод і суш!

Благаю я Тебе, Всевишній Боже,

Не повтори трагедії Хрещатих днів.

Хай пам'ять закарбує смертне ложе,

Всеукраїнську правду й людський гнів.

Брати мої, вкраїнці, пам'ятайте

За що горіла свічка у вікні.

І ту Небесну сотню прославляйте,

Що полягла за наше завтра в мирні дні.

Заплакала свіча України восковими сльозами… Держава втратила найкращих синів і дочок. За що вони поклали свої голови на київському Євромайдані?.. За закономірність. Це ж так закономірно – мати чесного і правдивого президента, який любить свій народ і дбає про нього. Це ж закономірно – прагнути жити в міцній європейській державі. Природньою є й можливість вільно висловлювати свою думку і відстоювати її.

Саме з того й починались історичні події нашого сьогодення. Українці, бажаючи жити в європейській державі, вийшли на Майдан, щоб донести владі свою життєву позицію. Навіть в найстрашнішому сні не могло приснитись, як відреагує президент на мирний протест власного народу. Ніхто не міг повірити, що на Хрещатику проти мирних людей можуть застосувати зброю в такий підступний та звірячий спосіб. Ніякий інтелект не може сприйняти такого дикого варварства, що застосували проти мирних мітингувальників на їх власній землі в двадцять першому столітті.

Відмовляється працювати розум, кричить душа, обливається болем серце. Такого не забувають!

Але в житті є Альфа і Омега – в усьому є початок і кінець. Не одну сторінку історії перегорнуло людство. І наш народ переживе й цю, ганебну для українців, історію. Простити чи не простити – нехай вирішує Бог. Бо з українського серця не вирвеш пам'яті. І саме пам'ять про цю заплакану свічу, яка стояла чи не в кожному вікні справжнього патріота, і саме цей біль, який ніколи не вщухне в материнському серці, має керувати кожним, хто береться за оновлення нашої сплюндрованої, розграбованої держави, яка, проте, не втратила гідності. Не критикувати один одного, бо це в житті найлегше, а думати: що я зробив для того, щоб Україна стала кращою? Почнімо кожен зі себе.

Бо якщо кожен на своєму місці буде робити свою маленьку справу стовідсотково добре, то й велике колесо держави закрутиться з належною швидкістю і в потрібному напрямку. Головне мати гаряче серце і холодний розум.

Саме так ми зможемо досягнути бажаного результату.

Молімо Бога, щоб ці незабутні події ніколи не повторились у завтрашньому дні наших дітей і внуків. Нехай наступні президенти завжди пам'ятають, що українці – дуже миролюбний, талановитий, працелюбний народ. Але він завжди вмітиме захистити свою національну гідність і відстояти свої громадянські права. І нехай воскові сльози української свічки застигнуть навіки у нашій пам'яті.

Руслана АНТОНЮК,
с. Забужжя.

Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Сьогодні Всесвітній день боротьби за скасування смертної кари

Оголошений у 2002 році з ініціативи ...