Home / Новини культури / Без Олеського замку не було б золотої підкови

Без Олеського замку не було б золотої підкови

22 серпня визначили фіналістів акції «Сім чудес України: замки, фортеці, палаци», якими стали 6 найкращих замків, 7 фортець та 7 палаців, серед яких наша перлина – Олеський замок. До 1 грудня триватиме інтернет-голосування на сайті 7-chudes.in.ua, за результатами якого будуть визначені переможці: закликаємо усіх небайдужих краян не лише максимально долучитися до голосування, а й відвідати нині – у чудову осінню пору – це прекрасне місце. Голосуйте за Олеський замок – українську князівську твердиню і неоціненну скарбницю національного багатогранного мистецтва! Ще раз про вагомі аргументи на користь вашого голосування – у розмові з завідувачем відділу «Олеський замок» Львівської Національної картинної галереї Романом Соломкою.

– На нашу думку, в останні роки Олеський замок незаслужено перебуває «у тіні» своїх значно молодших «братів» – Золочівського і Підгорецького. До них більше уваги як держави, так і меценатів. З одного боку, це і зрозуміло, бо вони потребують значних коштів, насамперед, для збереження і реконструкції (зокрема для Підгорецького виготовлено проект кошторису аж на 120 млн. грн.). З іншого, – приваблюють туристів нові об’єкти. Проте кожен свою має родзинку, органічно виписуючи (формуючи) шедевральну для нашого району Золоту підкову.
З огляду на це, пане Романе, всетаки в чому особливе місце Олеського замку?

– Олеський замок, так би мовити, в основі цієї підкови. Без нього, власне, і самої підкови не було б, бо замки та й багато інших музеїв за останні роки створені на базі нашої колекції. Не коректно, правда, порівнювати їх між собою, бо кожен мав не лише різне первісне призначення, так і має сучасне відповідно до експозицій.

Щодо Олеського замку, то нагадаю, що це одна з найстаріших в Україні (кінець XIII століття) власне, руська фортеця, побудована в часи ГалицькоВолинського князівства. Сусідні замки – це вже період панування на етнічних українських землях Польщі чи АвстроУгорщини.

У 1975 році вперше в Україні цю стару фортецю використали як музей. І з цього часу слава про Олеський замок-музей лунає по всьому світу. Відтоді його відвідали мільйони (!) туристів. І це правда, бо лишень торік у нас їх побувало 91 тисяча. У радянські часи могли похвалитись і більшою цифрою – за 100 тисяч відвідувачів.

– А як щодо географії і віку ваших пошановувачів? І чи правда, що найбільшою популярністю Олеський замок користується у поляків?

– Це правда. Бувають дні, коли з Польщі ми приймаємо по 1215 груп. Особливо багато поляків на початку травня – у дні їх державних свят. Треба віддати належне нашим сусідам, які так ревносно ставляться до своєї історії, пам’ятають про свої корені (у замку народився їхній король Ян Собєцький). У цьому варто нашим співвітчизникам брати в них приклад. Хоча гріх нарікати, бо українських туристів у нас буває доволі багато – з усіх кінців держави, проте за останні 57 років менше стало школярів (організовані екскурсії). Причиною цього, скоріше всього, є дорожнеча перевезення, бо квиток дитячий у нас досить дешевий – лише 5 грн.

Непокоїть, на жаль, інше – місцевих відвідувачів, особливо з Буського району, школярів, – у нас обмаль. Це справді проблема, яку можна і треба вирішити з допомогою як районної влади, так і освітян. Бо пам’ятаймо відомий вислів про те, хто забуває свою історію, той не матиме майбутнього.

– Однією з причин такого є, мабуть, думка про те, що місцеві люди вже не раз знайомились з діючою експозицією, тому потребують щоразу чогось нового. Отож, що нового сьогодні пропонуєте своїм землякам? Коли сподіватись на постійно діючі виставки з безцінних експонатів, які зберігаються в монастирі капуцинів?

– Ця думка хибна, музей – не є щось старе, заскорузле і незмінне. Наше основне завдання – популяризація мистецьких скарбів, які є в експозиції, через екскурсії. А їх, повірте, для наукових працівників музею є досить – при щоденній нормі 20 вони проводять, як правило, 4045 екскурсій. Проте кожен має ще й свою наукову спеціалізацію.

Наші працівники в постійному русі, пошуках, дослідженнях, іноді трапляються справжні знахідки, які подивовують навіть світове музеєзнавство.

Як приклад, відкриття шедеврів світової дерев’яної скульптури – робіт Іоана Пінзеля, які збереглися саме у наших фондах. Зараз функціонує у Львові музей скульптури Пінзеля.

Незабаром у всій красі вперше наші відвідувачі зможуть побачити ще один шедевр монументального живопису – картину Альтамонде «Битва під Віднем» – вона була в нашій експозиції, але в укороченому вигляді. Зараз спеціально для неї підносимо на 2,5 метра стелю і картина ця, відреставрована у Варшаві, знову займе своє місце.

– Мені декілька років тому пощастило разом з польською урядовою делегацією, яку супроводжував тодішній голова ЛОДА Мирон Янків, побувати у ваших запасниках у фондосховищі, яке розташоване у приміщеннях монастиря капуцинів. Вражає не кількість того, що там зберігається, а власне неоціненне багатство мистецької палітри.  4 тисячі картин, 3 тисячі ікон, 2,5 тисячі скульптур, фарфор і фаянс, старовинні меблі – дух захоплює від побаченого. Отож, коли всетаки відкриє свої скарби монастир капуцинів для широкого загалу?

– На жаль, для загалу фондосховище ніколи не стане діючим музеєм. Це т. зв. студійне фондосховище. Це означає, що над нашими експонатами можуть працювати як науковці, так і студенти  всі ті, хто досліджує мистецтво XVI  XVIII віків. Інша річ, що підвали монастиря можна використати як виставкові зали, де можна експонувати тематичні виставки, наприклад скульптура, портрет, ікона, меблі і т. д. Усі матеріали для цього наші науковці вже підготували. Але для реалізації такого проекту необхідна додаткова охорона  як відомча, так і штат музейних наглядачів. Такого ми собі не можемо дозволити, бо не є самостійною юридичною особою. Більше того, усі зароблені нами кошти надходять до спільної скарбниці у Львівську галерею мистецтв.

Через це, мабуть, і інші проблеми господарського характеру, які ніяк не може уже роками подолати Олеській замок. Згадаймо про опалення, дахи, туалети… Здається, що про Олесько забувають, надаючи пріоритет Підгірцям і Золочеву. Таке враження склалось і після останнього престуру замками Золотої підкови, бо на наші запитання щодо проблем саме Олеського замку Борис Возницький відповідав запереченням, мовляв, тут усе гаразд, хоча перед тим сам говорив, що гонту на даху треба повністю замінювати максимум через 25 років. Замокмузей функціонує з 1975 року.

Буду відвертим. Протягом двох останніх років держава повністю від нас відвернулась – фінансує лише зарплату і енергоносії. А збереження таких цінностей неможливе без участі держави. Так, нам допомагають меценати, за власні кошти закупили котли, тому з цього сезону монастир опалюватиметься газом, замок і надалі електрикою. Основна проблема, яку ми не в силах подужати, – дахи. Але це робота для спеціалізованого реставраційного підприємства. Якщо вдасться їх перекрити, можна помалу вирішувати все інше.

На порталі Новини європейської України ви зажди можете дізнатися інформацію про останні події, а також прогноз погоди.

Тому хочу закликати усіх надбужанців: підтримайте нас інтернетголосуванням. Замок того вартий, аби увійти до числа кращих в Україні.

Микола ІВАНЦІВ.

Это код вашего информера. Просто скопируйте и вставьте его в место на странице, где должен отображаться рекламный блок.
Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Митці Сокальщини виступили на Радехівщині

7 жовтня в рамках ІІ обласного ...