Home / Новини культури / З когорти “Колосу”

З когорти “Колосу”

Любов БЕНЕДИШИН народилась 20 березня 1964 року у Сокалі. Поетеса. Автор п’ятьох збірок. Деякі твори перекладено російською мовою. У 2006 році в СанктПетербурзі вийшла друком збірочка її поезій у перекладах В. Черткова "Как это было". Відповідальний секретар Сокальського районного літературно-мистецького об’єднання "Колос" з 1997 року. Заступник головного редактора, голова редакційної колегії альманаху "Соколиний край" з 2001 року. Член Національної спілки письменників України. Лауреат конкурсу "Золотий тризуб" (2011).    

Біліла хата…

Біліла хата: стінами і стелею.
Бувало хаті: людно і погідно.
Тоді вона ще звалася оселею.
Тоді вона ще знала слово "рідна".
Була їй спрага зустрічі  солодкою.
І світ зорів  одразу за порогом.
…Замкнули нащось. Брязнули колодкою.
Лишили хаті пустку і тривогу.
Це ж скільки літ її душа не світиться.
Це ж скільки зим  не мариться й не спиться.
Така стара?  пісок із ребер сиплеться.
Така сліпа?  ні просвітку в зіницях.
Єдиний привид щез кудись, без приводу.
Останній спомин вивітрився в комин.
І нікому присолодити кривду ту,
Ця хата  вже сама собі оскома.
Ні шурхоту  під крівлею й долівкою.
Забутий клопіт. Нічия провина.
…Біліла хата  світлою домівкою.
…Чорніє хата, ніби домовина.

***

Степану Бандері

 "…безсмертний!!!" 
 аж хитається юрба.
 З часів Христових
 не було так… юдно.
 Припнули
 до хвалебного стовпа,
 щоб знов каменувати
 привселюдно.

***

Розкажуть: я у відчаї  не вір!
Вже не болять ні спогади, ні крила.
Це ж скільки весен одцвіло з тих пір,
Як плакати собі заборонила
За тим, що не судилось, не збулось;
За тим, чого не повернути більше…

Сумну мене зустрінеш  знай: здалось!
Ще розсміюсь услід щасливим віршем.
Знайду ті переконливі слова,
Щоб і душа моя  тебе забула.
А то… на самоті… сплакне, бува,
Тихесенько, щоб навіть я не чула.
Обереги
Обереги, мої. О, мої, береги!
Оболонки душі. Оболоні.
Храм світлиці. Свіча.  Рушників корогви.
Полотно. І нитки на ослоні.

Чи за вікнами  тьма. Чи за хвірткою  чад.
Чи за обрієм  німо й тривожно.
Тут  народ. Бо  порода!  Не конгломерат.
Тут  Господь.  Не богема безбожна.

Повернутись туди… До бабусі… в село…
Понад Стік*, наче Стікс** повнолюдий.
Де усе  ще початок.  І все вже було.
Колисанка.  І звістка  у груди…

О, мої, береги. Обереги, мої!
І надійні, і рідні до щему:
Серцем вишитий сум, рукавів ручаї.
І тополь золотаві тотеми.
Край неба…

*Білий Стік  річка у с. Комарів.
** Стікс  у давньогрецькій міфології  ріка у царстві мертвих.
 

***

Пам’яті подруги і поетеси  Калини Барвінко

Руїни… рубікони… рубежі…
Мікс апокаліпсису з апогеєм…

Чи то мені  ще близько до межі?
Чи то вже ти  далеко за межею
втомилась озиратися на світ,
своє минуле і моє майбутнє?

Пішла з життя, немов зняла пристріт…
Зустрінь мене зі смерті, якщо тут  ні.
Постоїмо край неба, в унісон
помріємо про віще і грядуще.

Чи ти  лиш недодивлений мій сон?
Чи я  вже не живу тобі, а снюсь ще?

***

Анатолію Покотюку, митцеві,
директору музею "Людина. Земля. Всесвіт"

Зізнайтесь, Майстре,
звідки Ви?  І хто Ви?
Чи в підмайстрах у Вас,
бува, не янгол?
Що не конання плоті*, то ікона.
Що не безсоння Духу, то осанна.
Тут що не зала  арка із порталом.
І де не стань  стіна плачу для істини…
Десь тут сама історія вклякала,
теплішали холодні очі містики.
З якої піднебесної майстерні
ці дивом інкрустовані інтарсії**? 
Живе душа у неживому дереві,
аж дихає…
Напевно, так і справді є:
коли вогні погаснуть вечорові,
і світ засне,
на довгу ніч, як вимре 
по сходах тінь ковзне
на третій поверх…
і двері рипнуть
у четвертий вимір…

 * Тут  шматки дерева, підручний матеріал різьбяра.
 **Інтарcія (від італ. intarsio)  вид декоративно-прикладного мистецтва, інкрустація, виконана деревом по дереву.

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Сокальська дитяча школа мистецтв відзначила свій ювілей

30 квітня у Сокальському народному домі ...