Home / Політичні партії / Петро Федашко хоче попасти у Верховну Раду, щоб змінити систему

Петро Федашко хоче попасти у Верховну Раду, щоб змінити систему

Розграбована країна, війна на Сході, бюджетна криза і суспільство на межі соціального вибуху. Тому позачергові вибори до Верховної Ради викликають у суспільстві однозначну підтримку. Про доцільність та особливості виборів, про те, як змінити систему і досягти бажаних змін,  розповідає депутат обласної ради, кандидат у народні депутати по 124 виборчому округу Петро ФЕДАШКО.

«МИ  ПОВИННІ ПІДТРИМАТИ  ПРЕЗИДЕНТА»

Час для виборів надзвичайно складний – з огляду на окупований Крим і військові дії на Сході України, через які частина виборців буде позбавлена можливості проголосувати. Ця війна, під час якої загинули тисячі людей, спустошує бюджет країни, адже лише матеріальне забезпечення АТО коштувало Україні понад 9 млрд. Як наслідок – погіршення економічних прогнозів. Ключовий кредитор України – Міжнародний валютний фонд, керуючись припущенням, що військові дії на cході країни триватимуть до кінця 2014 року і продовжуватимуться в 2015 році, погіршив прогноз падіння економіки України до 7,25% за підсумками 2014 року з 6,5%, прогнозованих раніше.

Однак я переконаний, що, підписуючи закон про проведення позачергових виборів до Верховної Ради, Президент прийняв єдине правильне, стратегічне рішення. Адже тільки так ми можемо очистити владу від зрадників і побачити у Верховній Раді нових людей, командирів батальйонів, громадських лідерів, що вмі
ють відстоювати інтереси простих людей.

Наступний крок: вибори до місцевих рад, куди мають прийти фахівці, які  працюватимуть на користь громади.

«РОЗІРВЕМО ЛАНЦЮГ ШАХТАРСЬКИХ ПРОБЛЕМ»

Питання функціонування шахт ЛьвівськоВолинського вугільного басейну стало особливо актуальним у зв’язку з війною на Донбасі. Там зараз працює лише 24 шахти з 90, тому видобуток вугілля скоротився майже у 4 рази. А оскільки російські найманці зруйнували залізничну інфраструктуру, то зараз навіть видобуте вугілля неможливо вивезти, як наслідок, держава має великі проблеми із забезпеченням ним енергетичної галузі. Собівартість українського вугілля – близько 960 грн. за тонну, проте держава закуповує значно дорожче за кордоном, замість того, щоб спрямувати кошти на модернізацію власної вугільної галузі.

Думаю, за тим приховуються корупційні схеми, які потрібно зруйнувати.

Існує ще одна місцева проблема: збагачувальна фабрика має приватних власників, сліди яких губляться десь на Луганщині, електростанції також у приватних руках, власники цих приватних структур самостійно приймають рішення про закупівлю вугілля, часто не на користь шахтарських підприємств регіону, що перебувають у державній власності. Держава ж від вирішення проблем збуту видобутого у нас вугілля самоусунулася. Так не повинно бути!

Ланцюг шахтарських проблем потрібно розірвати, інакше нас чекають енергетичний колапс та шахтарський майдан. Один простий приклад: наприкінці серпня працівники ПАТ «Львівська вугільна компанія» перекрили залізничні колії в селі Сілець Сокальського району через велику заборгованість по зарплаті, зупинилася робота збагачувальної фабрики, це, в свою чергу, призвело до зупинки переробки вугілля і відвантаження його тепловим електростанціям та іншим споживачам. Депутати Львівської обласної ради звернулися до Президента України, Прем’єр-міністра та міністра енергетики та вугільної промисловості з вимогою терміново провести службове розслідування ситуації та відновити роботу ПАТ «Львівська вугільна компанія». Було створено робочу групу, яку я очолив, ми почали шукати шляхи вирішення проблеми. Зараз уже маємо перші результати – близько 70% заборгованостей по зарплаті погашено. Я завжди кажу: «Стукайте у всі двері, і вам відчинять». Якщо ж нічого не робити, лише нарікати – результат буде рівним нулю.

Рецепт вирішення проблем вугільної галузі існує, і він простий: державна частка у шахтах і пов’язаних із ними підприємствах повинна становити більше ніж 50%. Сьогодні, будучи депутатом обласної ради, я вже ініціював відповідні законопроекти.

«НАШ  РЕГІОН  НА  ВІСТРІ ЕНЕРГЕТИЧНОГО  АТО»

Те, що спостерігатиметься газова криза в Україні, було зрозуміло давно. Я ще кілька років тому порушував питання про необхідність переходу на альтернативні джерела енергії. Але в мене складалося враження, що така  тема нікому не цікава. Питання економії бюджетних коштів не турбувало тих, для кого перебування у владі – це тільки спосіб наповнення власної кишені через корупційні схеми. Наведу лише один простий приклад. Минулого року вартість однієї гігакалорії тепла для бюджетних установ на Радехівщині становила 1286 грн. Це була найбільша ціна у всій Україні, однак міська рада погодилася на такі розрахунки КП «Радехівтеплоенерго». Я надав пропозицію переходу на альтернативні джерела опалення, які б дозволили знизити вартість гігакалорії тепла до 800850 грн., проте мене не почули. У 2013 році бюджетні установи Радехова використали 66,5 тис. гігакалорій. Простий підрахунок показує, що перехід на альтернативні джерела опалення дозволив би тільки одному маленькому місту заощадити майже 3 млн. грн. Чому ж таке не було зроблено? У нинішньому році, коли ситуація з газом загострилася, міські можновладці нарешті почали працювати над переходом на альтернативні джерела енергії. І це той шлях, який може звільнити Україну від російської «газової голки».

Недалекоглядно залежати від російського газу в той час, коли ми маємо технологічні підприємства, які можуть наповнити енергетичний ринок країни. У США розвивають вітроенергетику та видобувають сланцевий газ, в ЄС розморожують будівництво електростанцій і будують термінали для прийому зрідженого метану. Сьогодні країна потребує можливостей нашого регіону, як ніколи. Саме ми сьогодні маємо забезпечити Західну Україну теплом і світлом.

«У  НАС  НЕМАЄ  ДОРІГ. Є  НАПРЯМКИ»

В Україні фактично немає пристойних доріг, у Львівській області – точно. Щодо славнозвісної P15 (дорога Львів  Червоноград), то це напрямок, а не дорога. Я їжджу нею через день, тому для мене вимальовується така сама проблема, як для всіх мешканців Сокальщини. З року в рік нас «годують» обіцянками ремонту, минулого року фірмапідрядник вже почала робити ремонт під обіцянку компенсації коштів, навіть зняла верхній шар дорожнього покриття, але з підрядником не розраховувались і роботи призупинилися. Лише влітку вдалося провести тендер на ремонт цієї дороги. Її частина відремонтована, але, оскільки коштів у повному обсязі не виділено, продовження ремонтних робіт – під загрозою чергового зриву. Обурені люди перекривають дорогу, паралізуючи рух. Однак громадська ініціатива – це лише півсправи. Я пропонував мітингувальникам разом їхати до голови облдержадміністрації і вже там відстоювати виділення коштів на ремонт P15. Однак люди прохолодно поставилися до пропозиції, не розуміючи, що однієї ініціативи на місці замало, адже ані львівські, ані київські чиновники не їздять цим шляхом.

Оскільки дорога P15 – на балансі «Укравтодору», місцева влада не володіє механізмами впливу на цю структуру, таке питання мав би відстоювати депутат Верховної Ради. Найкращим способом навести лад на наших дорогах є передача їх на баланс місцевих рад. Для цього треба провести законодавчі зміни, збільшивши повноваження місцевих громад, які мають отримати право розпоряджатися коштами. Після повернення доріг у власність громад місцеві ради задіють численні механізми отримання коштів через систему спільного фінансування і мікропроектів. А сама громада матиме змогу контролювати перебіг робіт та ефективність використання коштів, що, в свою чергу, зламає одну з корупційних схем в Україні.

«ЛЮСТРАЦІЯ ПОВИННА ОХОПИТИ ВСІХ»

Корупція настільки в’їлась у наше життя, що охопила всі верстви суспільства. Сьогодні про люстрацію не говорить хіба ледачий. Україні потрібне очищення влади за польським зразком – у сусідній країні закон зобов’язує всіх, хто виконує публічні функції, пройти через люстраційну процедуру: від президента країни, урядовців, парламентарів, депутатів місцевого самоврядування, суддів, прокурорів та адвокатів до ректорів і проректорів вищих навчальних закладів. Гаслом поляків, які хотіли очистити владу від посткомуністичного елементу, стали слова Тадеуша Мазовецького: “Нам потрібно провести жирну риску під минулим”. Злочином вважається не лише факт минулої співпраці з комуністичною владою, але й укривання цього факту. Важить лише незаплямоване минуле і компетентність представників влади та народних обранців.

Президент України підписав закон «Про очищення влади», але він недосконалий. Цей закон стосується урядовців, керівників центральних органів виконавчої влади, командування Збройних сил, голів та заступників облдержадміністрацій та голів райдержадміністрацій, але не передбачає відповідальності кандидатів у депутати всіх рівнів. Саме тому до влади прагнуть потрапити вчорашні пособники Януковича, місцеві корупціонери, колишні комсомольці тощо.

Виборцям важливо бути уважними, звертати увагу на минуле кандидата, на те, чи дійсно він є мешканцем виборчого округа, а не засланим партійним «парашутистом», чи може відзвітуватися за попередню роботу і що переважає в його програмі – порожні слова чи активні дії.

Настав час зробити вибір. Ми разом повинні приймати рішення, кому віддати свій голос, бо від цього залежить наше майбутнє. Ми більше не маємо права помилятися.

«МОЯ МЕТА – ПЕРЕМОГА УКРАЇНИ»

Я закінчив Луцький політехнічний інститут за спеціальністю «Автомобільне господарство», збудував бізнес. Пізніше здобув юридичну освіту в Львівському державному університеті ім. Франка та став депутатом обласної ради. За 4 роки депутатської діяльності у Львівській обласній раді здобув знання та досвід, як саме повинні працювати депутати всіх рівнів, щоби досягати системних змін на користь громади. Зараз у мене одна мета в житті – це перемога України. Хочу, щоб закінчилася війна та ми повернули втрачені українські землі.

Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Володимир Гірняк провів особистий прийом громадян у Сокальській районній раді

Особистий прийом громадян – одна із ...