1 листопада 1918 р. на карті Європи появилася нова держава Західно-Українська Народна Республіка. Її політика будувалась на основі людяності і поваги до всіх народів, була спрямована на захист національних та релігійних інтересів усіх націй, які проживали на землях Західної України, почала свій виступ вчителька історії Марія Худа у Волицькій школі під час відзначення свята "Народження ЗУНР" перед багатьма присутніми села, в тому числі учнями.
Свято підготовили Марія Худа, Марія Ворона та художній керівник Оксана Гнідець. Старшокласники, дівчата і хлопці, всі у вишиванках, декламували вірші, співали пісні під супровід вчителя музики Оксани Гнідець. Ведучі вели розповідь про важкі криваві дні українців Галичини в дні народження держави, яка кінцево залилась кров’ю.
Пам’ять про творців ЗУНР стрільців, старшин, генералів Української Галицької Армії, що віддали своє життя за волю України, чи на полі бою, чи в казематах загарбницьких режимів, житиме в серцях українського народу вічно, закінчила ведуча свято.
А в неділю, 7 листопада, у Народному домі с. Комарів громада вшанувала свято ЗУНР.
Тоді, 1918 року, українцігаличани взяли в свої руки владу на рідній, але неволеній віками, землі. На жаль, своє народження молода державна українська формація поливала не пінистим шампанським, а кров’ю своїх синів та дочок. Та миттєва воля замінилася у нове рабство, почала свій виступ автор цих рядків.
Перед слухачами про бої за Львів із польськими окупантами розповідали ведучі, вчителька Комарівської початкової школи Оксана Іванець і бібліотекар Ірина Калиш.
Учні 24 класів місцевої школи у віршах, піснях виявляли велику любов до України, пошану до борців, які лягли кістьми за волю України.
Пам’ять про них вшанували хвилиною мовчання…
Із захопленням присутні в залі слухали виступи чоловічого ансамблю: Михайла Охрима (баяніст), Михайла Антонюка (гітарист), Василя Шурмяка (скрипаль), Івана Галушку, Степана Синчину, Івана Скопика, Михайла Шурмяка та отця Тараса Гнатіва. Бо ж без духовного відродження нашого народу не може бути справжньої незалежної України.
Церква, школа, сім’я, громадськість, партії і організації повинні виховувати молоде покоління на прикладах відважних і хоробрих козаків, січових стрільців, войовничої і нескореної ОУНУПА, її лідерів, які діяли і боролись тільки в інтересах нації і держави. Це було відображено у піснях: "Козаченьки", "Там, на горі, на Маківці", "Ой, у лузі червона калина похилилася", "Вісімнадцятого року листопада", "Козацькому роду нема переводу", "Як з Бережан до кадри", "Ой, у лісі, на полянці", "Зродились ми великої години", а також у віршах учнів: "Молилась мама у селі за сина", "Пожовкле листя", "Лежимо в гробах при дорозі" та ін.
Та вогонь свободи, запалений у той далекий листопадовий день 1918 р. не змогли згасити у серцях людей ні десятиліття тоталітарного поневолення, ні геноцид, ні виселення, ні тюрми, ні табори смерті, бо ми нація безсмертна, а народ живучий!
Брати в чоловічому ансамблі Михайло і Василь Шурмяки це онуки Антона Шурмяка, уродженця Волиці-Комарева, який у 19181919 рр., командував "вільними козаками" та під селом Варяжем другого і восьмого січня 1919 р. розгромили польських вояків. Зайшовши у Східну Україну, слід по Антону Шурмяку пропав…, загинув як борець за Україну, за її волю, за честь і славу, за народ.
А учасник чоловічого ансамблю священик Тарас Гнатів у церквах Волиці, Комарева і Зубкова виголошує молитву за Україну: “Пом’яни, Господи, душі дітей твоїх, що загинули за Віру, Правду, Свободу і Незалежність Батьківщини, вбитих, замучених голодоморами, замордованих у катівнях, в концтаборах чи тюрмах, чиї кості поховані, спалені, чи й так біліють по світу під небом Твоїм. Їх імена Ти знаєш, Господи. Прости їм провини їх вільні й невільні, яко ми прощаємо винуватцям нашим. Упокой, Боже, їхні душі в раю, де праведні відпочивають від труднощів життя цього. Збережи, Господи, пам’ять про них на віки вічні, а ми збережемо її в серцях наших. Амінь”.
Марія КОРОЛЬ,
голова осередку партії
"За Україну”, виховник "Юн-Січі" куреня ім. П. Сагайдачного
сіл Волиці і Комарева.