Поезія

Поезія Галини Хорташко

Надія

Дівча тендітне, карооке,

А сила волі – мов граніт,

Злетіла духом так високо,

Що здивувала світ.

Зламать хотіли чорні круки

Ту силу волі, дух і тіло,

Але сміливо йшла на муки

І голови не похилила.

І зорить гордо катам в очі,

В своїй несхитна правоті.

Ще молода і жити хоче,

І справ багато ще в житті.

Бо топче змелю України

Той "брат" підступний і лихий,

І побратими та родина

Ждуть Надю на передовій.

Надю, Надечко, Надіє!

Скоро поле завесніє,

І з чужих країв далеких

Знов повернуться лелеки.

Повертайся й ти, пташино,

Жде тебе вся Україна.

І тебе, і всіх героїв.

Повертайсь скоріш живою.

 

Кому потрібна ця страшна війна?

Хіба подумать ми могли колись,

Що нам прийдеться з братом воювати,

А нині лоб у лоб із ним зійшлись,

І плаче гірко не одна вже мати.

Кому потрібна ця страшна війна?

Хто хоче сина в пекло посилати?

Руїни й смерть усім несе вона,

Оті прокляті "буки" і гармати.

А нам би землю засівать зерном

І долю вже по-новому кувати

Своїм умінням, розумом, трудом,

Своїм талантом світ подивувати.

О Боже милий! Розум просвіти

І совість пробуди нарешті тому,

Хто "гум допомогу" щедро шле сюди

І сіє розбрат в українськім домі.

Галина Хорташко, с. Войславичі.

Голос Сокальщини на GoogleNews