СЛАВНЕ СВЯТО
О, як про це колись мій мріяв тато,
І дід його, і того діда дід.
А в мене й внуків нині славне свято,
Моїй країні вільній – 20 літ.
Замайоріли синьо-жовті стяги,
В яскравих барвах села і міста.
Величне свято волі і звитяги,
Хоча дорога все ще не проста.
У вишиванках хлопці і дівчата,
Галичина святкує і Донбас.
Хоч темні сили хочуть роз’єднати,
Причин шукають розсварити нас.
Ми ж добре знаєм: ми – сім’я, родина,
В нас спільні цілі, помисли і дім.
У нас єдина мати – Україна,
Лиш перед нею голови схилім.
Дай руку, друже, обнімімся, брате,
І схід, і захід – ми одна сім’я.
Таке величне нині наше свято,
Безмежна гордість серце окриля.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Стривожилась нині планета,
Хрест чорний над нею став.
Чорнобиль страшну естафету
Японії вже передав.
У нас недбальство, там – природа,
Сили могутні її.
Випала людству знову нагода
Осмислити дії свої.
Бо як ми живемо на світі,
Якою дорогою йдем?
І що ми залишимо дітям:
Пекло земне чи едем?
Одні тонуть в розкоші, блуді,
Собак своїх в злото вдягають.
А інші, голодні люди,
Крихти для діток збирають.
Потоп уже був на початку,
А що нам тепер чекати,
Коли на сміття немовлятко
Викидує рідная мати.
Розперезались до краю,
Плюєм на закони Божі.
Той себе Богом вважає,
Спишеться все… А може?
Гинуть й без атому люди,
Скрізь щось планетою трусить.
Крапка колись таки буде,
Щось зупинить все те мусить.
Завтра щось десь відгукнеться,
Добре замислімось, люди,
Скільки шнурок той не в’ється,
Але кінець все ж та буде.
БУЗИНА
На городі росте бузина,
Рясно квітне й красується плодом.
Має й силу цілющу вона,
Не скупилася мати-природа.
Вдячні люди за силу оту,
Хоч, буває, й рубають жорстоко.
Так відміряно їй на віку:
Бути зайвою й милувать око.
Та є інша ще в нас бузина,
Що плюють їй услід чесні люди.
Хоч, по правді, це він – не вона,
Повний заздрості, злоби й огуди.
Чи є щось в його серці святе?
Та чи совість не мучить ночами,
Коли бризкає жовчю на те,
Що шануєм і ціним ми з вами?
Україна для нього не та,
Що ми матір’ю всі називаєм.
Поселилась в душі пустота
І навиворіт все вивертає.
Є в країні у нас Бузина,
Що псує нестійкі іще душі.
Та вкорінилась міцно вона,
І терпіть її запах ми мусим.
Галина ХОРТАШКО,
с. Войславичі.