Home / Поезія / Згадка про Сокаль

Згадка про Сокаль

У книзі "На вибоях епохи", яка вийшла у 2009 році, Галина Петренко (на фото), дружина Івана Климіва- "Легенди", описує свій життєвий шлях, починаючи від дитинства на Східній Україні, молодості, яка минала у буремні сорокові роки на Західній Україні, а потім – на чужині. Писала вона цю книжку в Канаді вже у дуже поважному віці, як сама зазначила, коли "життєвий шлях добігає до кінця". Її життя і справді властиве цілому її поколінню, яке жило у подвійній моралі, а ті, найсвідоміші – у різний спосіб боролися з "Імперією зла". За це хтось з них голови зложив, хтось відбув довгі роки каторги у сибірах, а хтось опинився на чужині. Серед них і Галина, дівоче прізвище Чуйко, яка 22 вересня 1942 року стала дружиною Івана Климіва-"Легенди", крайового провідника, міністра політичної координації в Українському Державному Правлінні, генерал-політвиховника УПА.

У цьому ж 1942 році Галина побувала в родини Івана Климіва у Сільці, а пізніше відвідала м. Сокаль. Ось як про все це вона згадує:

"…В Сокалі я зупинилася в родині Івана Бойка, Мабуть не випадково Іван вибрав це молоде подружжя для мого знайомства з Сокалем. Івась Бойко і його дружина Маруся (йдеться про батьків Оксани Гайдук, яка на початку 1990-х років очолювала на Сокальщині Союз українок – авт.) зустріли мене ніби близьку родину. В той час у них вже була кількамісячна доня, яку я залюбки бавила, а вечором щасливий батько колисав її співом "Ставок заснув". Це була така, як мені здавалось, щаслива родина, що могла служити прикладом як в підпільних умовах можна створити родинне життя.

Вечором господарі були запрошені на чиєсь весілля. Я пропонувала, що залишуся за няньку вдома, але вони, на жаль, не погодилися і взяли мене з собою. Вже був вечір, як ми вибрались на те весілля. Було темно і на якомусь нерівному сокальському хідникові я звихнула ногу… 

Я не нарікала і вдавала, що мене не болить, бо знала, що заплановані відвідини в родинному селі Івана Бойка, Тартаків. В Тартакові Івасева мама аж руками сплеснула, як побачила мою ногу вже без черевика…

Розвідка працювала добре. Не встигла я відпочити від Тартакова, як з`явився Іван. Він, мабуть не привітавшись, відхилив накривало з моєї ноги і радісно вигукнув: "Є нога!" Пізніше пояснював: йому сказали, що я зламала ногу і він уявляв, що я взагалі без ноги. 

На другий день ми від`їхали до Стоянова".

Ось фрагмент цікавих спогадів дружини борця за волю України – Івана Климіва-"Легенди", нашого земляка.

Оксана Проць.

 

 

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Новорічний вірш

НОВОРІЧНЕ В Новорічну казкову ніч Закружляють ...