Реформа місцевого самоврядування одна із найважливіших, які повинна здійснити Україна для покращення життя свого населення та стійкого економічного зростання. Потреба у здійсненні цієї реформи назріла давно, однак братися за неї жодна попередня влада не поспішала.
Замість того, щоби передавати повноваження і фінанси на місця, туди, де проживають виробники національного продукту і його основні споживачі, влада лише збільшувала концентрацію коштів і свої повноваження в центрі. Тож і левова частка припадала на тих, хто цей продукт розподіляв, а його виробникам залишалася лише невелика частка. Теперішня влада нарешті хоче покласти край цій практиці, маючи намір реформувати місцеві органи влади.
Реформування потребують передусім сільські та селищні ради, яких сьогодні на Львівщині є 710, причому більшість із них дотуються з державного бюджету. Не маючи джерел надходжень, сільради витрачають державні кошти на утримання приміщення та заробітну плату голові, бухгалтеру та землевпоряднику. Звісно ж, ні про який розвиток своєї території вони дбати не можуть. А часто і не хочуть.
Тож основна мета реформи місцевого самоврядування зробити громади спроможними. Тобто в результаті добровільного об'єднання створити такі територіальні громади сіл та селищ, які здатні забезпечити належний рівень надання послуг у сфері освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту, житлово-комунального господарства.
Перші кроки до самостійності громад влада уже зробила, наділивши їх більшими фінансовими ресурсами. Зокрема, до їхніх бюджетів буде зараховано 60% податку на доходи громадян, вони матимуть власний земельний податок, яким обкладатимуть землі у тому числі і за межами населених пунктів, самостійно встановлюючи його ставки на своїй території. Також запроваджується обов’язковий у країнах зі спроможним місцевим самоврядуванням місцевий податок на нерухоме майно. Рішення про його запровадження та про його ставки кожна місцева рада теж приймає самостійно. А ще громада отримує 5% від продажу пального на АЗС, алкогольних та тютюнових виробів та місцеві податки і збори.
Ці кошти, а також об’єднання громад, яке дозволить зекономити на утриманні управлінського апарату та багатьох приміщень, дозволить закумулювати фінанси для покращення інфраструктури населених пунктів, створення нових робочих місць та підняття якості життя громадян на новий, значно вищий рівень.
Які побоювання може викликати реформа спроможності громад у населення і чи справедливі вони? Спробуємо дати відповідь.
1. Центр громади буде надто далеко від населених пунктів і до нього важко буде добратися.
Укрупнення території громад має свої межі. Відстань від центру громади до її найдальшого населеного пункту має бути такою, щоб у екстрених випадках її не довше ніж за 30 хвилин могли подолати пожежна команда, швидка допомога, міліцейський патруль. Окрім того, до центрів спроможних громад (тобто ближче до громадян, що живуть поза райцентрами) будуть перенесені з районних центрів місця надання низки важливих послуг – адміністративних, соціальної допомоги через територіальні центри, пожежні, правоохоронні, санітарноепідеміологічної служби тощо. Відтак за цими послугами не треба буде, як сьогодні, їхати в райцентр.
2. Менші населені пункти, які втратять сільську раду, не будуть мати гідного представництва у новоствореній громаді.
Після консолідації громад, села, які не матимуть власних сільрад, будуть представлені в місцевій раді своїми депутатами, а у виконкомі – сільськими старостами. Старости та депутати здійснюватимуть зв’язок між односельцями і владою громади та вирішуватимуть різні проблеми його жителів у раді та виконкомі.
Повноваження старости будуть такими:
1) представляє інтереси жителів села, селища у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради;
2) сприяє жителям села, селища у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування;
3) бере участь у підготовці проекту бюджету територіальної громади в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного села, селища;
4) вносить пропозиції до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради з питань діяльності на території відповідного села, селища виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної форми власності та їх посадових осіб;
5) здійснює інші обов’язки, визначені Положенням про старосту, яке затверджується радою об’єднаної громади. У Положенні визначаються права і обов’язки старости, порядок його звітності, інші питання, пов’язані з діяльністю старости;
6) є членом виконавчого комітету ради об’єднаної громади за посадою.
3. Новоствореним громадам не вистачатиме коштів на забезпечення гідного життя своїх мешканців. Тож реформа буде вигідна лише державі, яка зекономить кошти на утриманні сільських рад.
Державний бюджет і надалі надаватиме фінансову допомогу громадам.
Поперше, з державного бюджету буде фінансуватися медицина та освіта.
Подруге, у разі нестачі у громади приміщень, інших елементів інфраструктури для надання всіх необхідних послуг їм надаватиметься допомога з державного бюджету на їх придбання чи побудову.
Мінімальні вимоги до необхідної інфраструктури спроможної громади є такими:
– приміщення для органу місцевого самоврядування об’єднаної громади з урахуванням додаткових функцій управління фінансами та комунальною власністю, містобудівною діяльністю, освітою, охороною здоров’я, культурою, соціальним захистом тощо;
– приміщення для поліклініки (амбулаторії), лікарні широкого профілю;
– приміщення для територіального центру соціального захисту;
– приміщення для Центру надання адміністративних послуг;
– окрема будівля для органів правопорядку;
– приміщення для органів державної влади (пенсійного фонду, центру зайнятості, казначейства, реєстрації актів цивільного стану та майнових прав);
– приміщення для пожежної частини.
Вимоги до приміщень освітніх закладів не закладаються, оскільки в процесі формування спроможних громад їхня мережа не потребуватиме розширення.
Потретє, об’єднані громади отримають ті ж повноваження, що й міста обласного значення.
Як уже зазначалося, реформа місцевого самоврядування проводитиметься виключно на добровільній основі. І своє слово у ній мають право сказати не лише держслужбовці усіх рівнів, політичні партії та організації, а й кожен громадянин, якого вона торкнеться. Але говорячи його, він повинен пам’ятати, що саме територіальна реформа дозволила зробити села та містечка Польщі багатими і самостійними і дала старт розвитку малого та середнього бізнесу, який за короткий період перетворив наших сусідів в одну з розвинутих економік Європи.
Тож чим швидше ми реалізуємо цю реформу, тим швидше відчуємо на собі позитивні зміни у нашій країні.
Василь ГНАТКО, прессекретар Офісу реформ у сфері місцевого самоврядування.
А ТИМ ЧАСОМ…
Згідно з проектами перспективних планів, поданих районами в Офіс реформ, у Львівській області пропонується сформувати 136 територіальних громад. Зараз на Львівщині є 710 міських, сільських та селищних рад.
По районах: Перемишлянський район – 4 громади, Буський – 3, Городоцький – 5, Дрогобицький – 14, Жидачівський – 3, Жовківський – 7, Золочівський – 4, Кам'янка-Бузький – 4, Миколаївський – 4, Пустомитівський – 12, Радехівський – 6, Мостиський – 5, Самбірський – 7, Сколівський – 8, Старосамбірський – 6, Стрийський – 10, Турківський – 8, Яворівський – 13, Бродівський – 5, Сокальський – 9 (Белзька, Великомостівська, Забузька, Острівська, Сілецька, Скоморохівська, Сокальська, Тартаківська, Червоноградська), а також місто Львів.
У ці дні на Сокальщині тривають громадські слухання щодо формування спроможних громад.