Стислий огляд подій

Герої листопадового чину – у наших серцях!

 

Вже стало доброю традицією у Сокалі розпочинати відзначення річниці утворення ЗахідноУкраїнської Народної Республіки з покладання вінків, квітів до пам`ятника першому Президенту ЗУНР Євгену Петрушевичу. Тому ще зранку керівники та працівники Сокальських райдержадміністрації, районної та міської рад, представники громадських організацій прийшли до пам`ятника, аби в такий спосіб вшанувати 94ті роковини утворення ЗУНР та її першого Президента Євгена Петрушевича, доля якого була тісно пов`язана з Сокалем.

З привітальним словом до присутніх звернулася голова РДА Наталія Карташова:

 Галичина завжди пам`ятатиме своїх героїв, завдяки яким у буремному 1918 році над Львівською ратушею замайорів синьожовтий стяг. Пам`ятатимемо наших героїв, наших громадськополітичних діячів, які творили історію національновизвольного руху. Тож, шановна громадо, бажаю вам не втрачати надій і вірити у світле майбутнє нашої держави, зичу добра і злагоди, бажаю нам усім терпіння заради творення світлого майбутнього держави.

Екскурс у минуле, яке тісно пов`язане з сьогоденням, зробив міський голова Сокаля Богдан Зарічний:

 94 роки тому, 1 листопада 1918 року, відбувся знаменний Листопадовий чин. Українські січові стрільці під командуванням Дмитра Вітовського зайняли стратегічні позиції в місті Львів. Національна рада проголосила створення ЗУНР. Славний син буської землі, Євген Петрушевич залишив глибокий, яскравий слід у нашому місті. У приміщенні теперішньої Сокальської міської ради він відкрив юридичну канцелярію. Тут, у Сокалі, проводив величезну, проукраїнську громадську роботу, очоливши товариство "Просвіта". Від нашої округи він двічі обирався послом до австрійського парламенту. Саме тому він постав у бронзі в центрі нашого міста. Євген Петрушевич  непересічна особистість в історії України, особливо Галичини. Це людина, на плечі якої випав найбільший тягар і найбільша відповідальність того періоду. Ми обов`язково повинні пам`ятати та вчитися у таких людей, як Євген Петрушевич. І однозначно робити висновки з уроків минулого. Проте українцям дуже важко даються ті уроки. Боротьба стрільців УГА була важкою і кровопролитною. На жаль, молоді патріоти не змогли встояти перед переважаючими силами ворогів  поляків, яким значну військову допомогу надала Франція. І з великим болем та жалем вони мусили перейти річку Збруч. ЗУНР проіснувала недовго, трохи більше року, але за цей період зуміла суттєво підняти національний дух українства, дала істотний поштовх для подальшої незалежності України і стала дуже хорошим прикладом для майбутніх поколінь.

А в післяобідню пору сокальчани процесією від храму св. ап. Петра і Павла з хоругвами, Державними прапорами йшли на Сокальський цвинтар до могили стрільців УГА. На чолі колони  пластуни з лампадками, вінками і букетами квітів, колишні політв`язні, духовенство, представники влади, державних установ, громадських організацій. З духовними та патріотичними піснями прямували до дорогої могили. 

Священики грекокатолицької та православної церков відправили панахиду над убієнними вояками УГА, які боролись з ворогами на нашій землі й тут полягли у нерівному бою. І скорботна "Вічная пам`ять" повисла над цвинтарем…

До присутніх звернувся митрофорний протоієрей, настоятель храму св. ап. Петра і Павла о. Ярослав Кащук:

Сьогодні йдемо на цвинтар до наших рідних, бо хочемо єднатися в молитві з померлими. Нині відзначаємо день народження ЗУНР. Згадуємо тих воїнів  Січових стрільців, котрі поклали свої голови за Батьківщину і за її волю. Направду, це була велика жертва, бо стільки добровольців було, що зброї не вистачало. Яка то була велика любов до нашої землі, який патріотизм! Нині нам цього бракує. Бракує віри і любові до церкви, до народу і України. Ось сьогодні ми йшли процесією, з хоругвами, з прапорами, хтось байдуже нас минає, а там п`яний стоїть хитається. То яка ж це любов до Батьківщини, тих синів, що за неї вмирали? А немає більшої любові, як любов до Батьківщини, немає більшої честі, як віддавати життя за неї.

До могили підійшли сивочолі ветерани визвольних змагань, колишні політв`язні і репресовані, члени хору "Повстанець". Віддали шану полеглим героям, заспівали кілька патріотичних пісень, поклали квіти до підніжжя пам`ятника. А сокальські пластуни запалили лампадки.

Далі слово мав голова Сокальської районної ради Ігор Дацюк:

У 1989 році перше масове зібрання відбулося біля могили вояків Української Галицької Армії. В кінці вісімдесятих  на початку дев’яностих років минулого століття саме тут розпочиналися наші треті змагання за те, аби була Українська держава. Вони були мирні, без жертв. Ми кланялися тим стрільцям УГА, які на початку минулого століття першими взяли в руки зброю, аби захистити свою землю від загарбників. Хлопці з Сокальщини утворили Сокальську бригаду, в рядах якої захищали Україну. В Сокалі був створений український повітовий комітет та інші інституції. Виходила українська газета. Стрільці УГА зробили перший крок, а опісля були тисячі жертв борців за нашу незалежність. І нині мені дуже гірко і соромно перед членами Спілки політв`язнів і репресованих, що деякі наші люди за гроші чи інші подачки продаються тим, хто нищить нашу мову, культуру, духовність, економіку. Але всетаки я тішуся з того, що українці  народ свідомий, мудрий, і не всі купилися на ті подачки, і на останніх виборах до Верховної 

Ради голосували за проукраїнські сили, які не допустять ревізії українських цінностей. 

Заступник голови Сокальської РДА Лариса Фарин, зокрема, сказала:

За дорученням голови Сокальської РДА Наталії Карташової, котра сьогодні вранці брала участь у покладанні квітів до пам’ятника першому Президенту ЗУНР Євгену Петрушевичу, а зараз на нараді в облдержадміністрації, вітаю вас з 94ю річницею створення ЗУНР. Щороку першого листопада ми згадуємо молодих людей, які своєю жертовністю показали на цілий світ державотворчі прагнення української нації. І кожен українець повинен берегти у своїй пам`яті їхній героїчний вчинок. І від покоління до покоління правдиво передавати історію Української Галицької Армії. Бажаю вам єдності, сили духу і незламної віри у краще майбутнє нашої держави.

 

У вшануванні героїв Листопадового чину взяв участь народний депутат України Степан Курпіль, якого і на цих парламентських виборах обрали сокальчани. Він, зокрема, сказав наступне:

– Сьогодні ми зібралися тут, аби вшанувати пам`ять сотень тисяч українців, які віддавали своє життя за можливість існування Української держави. Сьогодні ми таку державу маємо і це величезне завоювання народу протягом багатьох століть. Що ж нам потрібно робити зараз? Вже немає потреби віддавати життя за Україну. Нам необхідно наполегливо працювати, аби Україна стала українською, аби нашу українську державність наповнити українським змістом, аби у нас нарешті була українська влада, яка би цю державу шанувала, поважала і розуміла. А український народ в черговий раз продемонстрував свою мудрість, далекоглядність, високу політичну свідомість. Тому що на цих виборах українці сказали «Ні!» політиці Януковича, україножерам і «Так!» – українцям, які хочуть Української держави. На цих виборах народ показав, що він проти «тушкованого» парламенту, проти продажності, і продемонстрував, що ми хочемо єдиної соборної України. Бо є в Україні сили і за її межами, котрі б хотіли витіснити наш український світ до меж Галичини, до меж колишньої ЗУНР, але українці умирали за всю Україну, за соборну Україну. Ми, звичайно, не дамося, ми повинні усі продемонструвати, а особливо політики, що здатні оцінити волю народу, розуміємо відповідальність, що лежить перед нами. Зараз дуже важливо і далі демонструвати згуртованість, як і на цих виборах, і робити все для того, аби у Верховній Раді була проукраїнська більшість. Щоб ми почали змінювати державу. Українці вартують кращої влади, яка є зараз, вартують кращої держави, ніж вона є. Я вірю, що ми таку державу створимо.

…Сокальчани запалювали лампадки і клали квіти до підніжжя пам`ятника. І як завжди першого листопада, коло могили стрільців УГА всі разом заспівали:

Як ви умирали, вам дзвони не грали,

Ніхто не заплакав за вами,

Лиш в чистому полі ревіли гармати,

А зорі втирались сльозами…

Оксана ПРОЦЬ.

 

 

Голос Сокальщини на GoogleNews