Поезія

Поэзия и жизненный путь Любовь Рыбак

Любовь Рыбак родился 18 марта 1960 года в селе Угрынив. После окончания Самборского просветительного училища вернулась в родное село. Работает заведующим Народного дома "Просвита". Печаталась в журналах "Голос-над Буга", "Храм сердца", в альманахе "Соколиный край". Член литературно-художественного объединения "Колос" с 2000 года. Ее поэзия искренняя и исповедальная, понятна и близка каждому неравнодушному души.

СПОВІДЬ

Не хочу грішити, та мушу,
Бо, певне, такі вже часи.
Покайся й очищену душу
Для Бога в дарунок неси.

То ангел, напевно, шепоче
Чи шелест почула я крил?
Я вам сповідаюся, отче,
Бо більше не маю вже сил.

Я каюсь, і каюсь, і каюсь…
Та б’юся у груди щораз.
А Бог нам гріхи відпускає,
Бо дбає про кожного з нас. 

***
Одна людина — то ще не журі.
Один суддя — то ще не Суд Господній.
Бо він над нами, десь там угорі,
І ми його не бачимо сьогодні.

Ми судимо. Не вмієм, та дарма!
Ким уявля себе суддя брехливий?
Чи совісті в душі його нема?
Чи просто часу. Й судить поквапливо.

ВИРІЙ

Ген, над нашими розлогими полями
Віддалявся ключ із журавлями…
Линув в вирій десь на південь, в даль.
Ліг на серце смуток і печаль.

Журавель — лиш перелітний птах.
Тужить — той, хто хворий чи в літах,
Бо думає, що помирати час.
Та й журиться: чи ще побачу вас?

Чи ще весну побачу, чи діжду?
А чи підкошений зігнуся і впаду?
Весну ж принесуть на легкім крилі,
Як з вирію повернуть, журавлі…

***
Великодній дзвонить дзвін,
Сповіща новину він:
Що Ісус воскрес, Син Божий.
Кожен з нас радіти може,
Що воскрес Господній Син.

Перемігши смерть і муки,
О, Ісусе, Твої руки
В ранах світ благословляють
І уста, що промовляють:
"Я Воістину Воскрес.

Ви зі мною теж радійте
Та у дзвони радо бийте.
Віру зміцнюйте в серцях."
Новина летить, мов птах,
Що крилом торка небес,
Бо Ісус Христос воскрес!

Голос Сокальщини на GoogleNews