Бібліотекаря села Низи по праву можна назвати майстром своєї справи. Марія Шило трудиться на культосвітній ниві, любить свою роботу, яка для неї уже стала улюбленою. Завжди поспішає у бібліотеку, де її чекають допитливі читачі.
Хоча сьогодні комп’ютерні технології прогресують, багато хто користується Інтернетом, електронними книжками, у приміщенні Низівської бібліотеки завжди є відвідувачі. Тут їх радо зустрічає бібліотекар Марія Шило. І старше покоління, і дорослі, і молодь, і навіть зовсім маленькі читачі люблять і поважають пані Марію. Кожного вона зустріне ласкавою усмішкою, привітністю.
У бібліотеці панує особлива атмосфера. Тут витає дух мудрості і знань, а ще тут чисто і затишно. Кожна книжечка на стелажах має своє місце. Однак у царстві книг ніколи не буває тихо. Звідти завжди долинають дзвінкі голоси малечі, яка після школи обов’язково біжить в сільську бібліотеку.
Марія Шило розповіла, що улюбленій бібліотечній справі віддається уже 17 рік. Прийшла сюди працювати після закінчення Львівського училища культури і мистецтв. З того часу багато чого змінилося, збільшилося коло читачів, зараз у бібліотеці їх налічується 508. п. Марія знає смаки читачів, кожному допомагає у виборі книг.
Найчастіше в сільську книгозбірню заходять школярі, які беруть книжки за шкільною програмою, а малюкам батьки – казки. І хоч вони ще не знають букв, матусі вголос читають, а діти потім розповідають улюблені казки. Чимало низівських дошкільняток засинають під читання улюбленого віршика чи оповідання. Частими гостями у бібліотеці с. Низи є старшокласники місцевої школи, які приходять брати різноманітні цікаві енциклопедії, книжки з вивченням комп’ютерних програм, довідники для підготовки до вступу у ВНЗ.
Уподобання читачів щодо пошуку книг різні. Молодь більше полюбляє фантастику, пригодницькі романи, а старше покоління цікавиться історичними романами, краєзнавчою літературою, історією рідного краю. Марія Шило розказує, що з чотирьох книг «Сокальщина. Книга пам’яті України. 19141990», у бібліотеці лише одна, бо три примірники читають читачі. Найменшим цікаві книжки про природу, рослинний і тваринний світ. Великою популярністю серед жінок користуються жіночі романи. Цікавість у людей викликає література про звичаї, обряди, традиції українського народу. Охоче читають жителі села Романа Іваничука, Андрія Чайковського, Марію Матіос, Ліну Костенко, Ірен Роздобудько, Марію та Сергія Дяченків…
– Найстаршим читачем нашої бібліотеки є Любомир Каровець, який уже розміняв сьомий десяток літ. Він вчительпенсіонер, читає дуже багато. Мабуть, немає в нас такої книги, якої б не читав пан Любомир. Навіть, вийшовши на заслужений відпочинок, часто заходить в бібліотеку. Я йому беру книги на замовлення з єдиного фонду в Сокалі. Цього разу просив мене взяти Василя Шкляра «Чорний ворон». Активним читачем є Любомир Лісовецький, який щорічно бере літературу про бджіл, черпає інформацію про бджільництво, – розповідає пані Марія.
У бібліотеці, на жаль, бракує книжок відділу «Техніка» (в’язання, вишивання, плетення з бісеру). Читачі питають за медичною літературою, книгами про ремонт будинків, догляд за квітами, рецептами з кулінарії.
Книжковий фонд щорічно поповнюється, можливо, не так, як би хотілося читачам. Селяни запитують за книгами Василя Шкляра «Чорний ворон», Ліни Костенко «Записки українського самашедшого», Галини Вдовиченко «Пів’яблука» та ін.
Бібліотекар села Низи для читачів організовує цікаві книжкові виставки. Серед постійно діючих є такі: «О мово моя, душа голосна України», «Квітне мій краю, сокальська земля», «У світі образів і книг», «Обереги людської душі». Крім того, пані Марія готує виставки до свят, днів народжень видатних людей. Зараз, наприклад, популярністю користується виставка «На замітку вступникам», де випускники можуть почерпнути інформацію, які документи потрібно подавати при вступу у ВНЗ.
Низівська бібліотека, виблискує різнокольоровими книжками. Все це заслуга бібліотекаря Марії Шило, яка вкладає душу в свою роботу. Односельчани віддячують їй хорошими словами та вдячними посмішками. А що може бути кращим за визнання читачів?
Ольга РОМАНЮК.
Фото автора