Home / Про освіту / Ой хто, хто Миколая любить!

Ой хто, хто Миколая любить!

Дитинства мить  щаслива і казкова! Хіба може бути щось сокровенніше та рідніше, ніж ці спогади. Ласкавий голос рідної людини із чаруючою казкою на вустах та допитливі маленькі оченята, що в своїй уяві народжують сюжет… Чи не тому кожного року і дорослі, і малеча чекають з великим нетерпінням на це новорічне дійство, з його незмінними казковими героями  Дідом Морозом та Снігуронькою, святим Миколаєм… Історій об’явлень таких знайомих з дитинства персонажей у казкахлегендах є дуже багато, отже…
Казка про Діда Мороза

У древніх астрономів постать Діда Мороза – це образ планети Сатурн та уособлювала зиму в іпостасі сивочолого, з довгою бородою дідуся з палицею в руках. В період зимового сонцестояння його задобрювали жертвою  вродливою дівчиною, прив’язуючи її до дерева. Не замерзнути в лютий мороз було неможливо. Це було таке собі жертвоприношення Сатурнові. Нині такою казкою можна лякати тільки дітей, аби вони тепло вдягались взимку. А щодо Снігуроньки, то, можливо, завдячуючи цьому страшному ритуалу, вона і стала його вічною подругою чи онучкою.

Якби там не було, але на кожному святі вона з’являється практично одночасно зі стареньким. Байки байками, але ще змалечку, саме завдячуючи казкам, усі малюки знають, що Снігуроньку спочатку було зроблено зі снігу, а потім оживлено стараннями Діда Мороза. Примітно, що образ Снігурки як донечки Діда Мороза з’явився на світ лише 1873 року завдяки п’єсіказці О. М. Островського "Снігуронька". А сучасний образ "зимової дівчинки" навіяний художніми версіями відомих митців, майстрів пензля В. М. Васнецова, М. А. Врубеля, М. К. Реріха. Цікавим є той факт, що до 1935 року у дитячих виставах "совєтського" простору в ролі ведучої на дитячих святах Снігуроньки взагалі не було. Аж потім, 1937 року, Снігуронька стала незмінною супутницею Діда Мороза та отримала рівні з ним права. З того часу вона вже більше не зникала і разом із дідусем стала уособленням зустрічі Нового року. Побутують інші цікаві теорії у різних народів світу щодо предків Діда Мороза.

Подекуди такими вважали місцевих гномів, деінде  середньовічних мандруючих жонглерів, які співали різдвяні пісні, і навіть бродяжницьких продавців дитячих іграшок. А голландці уявляли Діда Мороза в образі коминяра, що чистив димарі та через них пролазив до дітлахів із подарунками. Але наш Дідусь Мороз, перш за все  персонаж слов’янського фольклору, з ним пов’язаний східнослов’янський дух холоду Тріскун, він же  Студенець або Зимник.
Казка про Миколая

Інша казка, дуже гуманна, навіяна легендою про реальну людину. У IV столітті в турецькому місті Міра проживав християнський святий Микола, архієпископ Мір Лікійських. Дуже доброї та лагідної вдачі, цей християнський святий врятував трьох дочок бідного сімейства від безчестя, підкинувши у вікно їхнього будинку вузлики із золотом. Вже потім святого Миколая з легкої руки менеджерів компанії КокаКола переодягли з білого вбрання у червоне та назвали Санта Клаусом. Окрім цього ймення, цей дивовижний святий має багато інших імен в різних країнах  Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас! Як тількино Його не кличуть, але усі, без винятку, цього щедрого й багатого душею святого люблять і шанують! А дітлахи особливо, бо, за давньою традицією, в ніч з 18 на 19 грудня святий Миколай приносить малюкам подарунки і кладе їх під подушку. Пригадую, як ми, малими, теж писали листи святому Миколаєві з проханнями, перепрошуючи святого за погані вчинки та обіцяючи бути послушними! Тепер їх пишуть наші діти, а ми, дорослі, допомагаємо їм вірити у цю казку. Це спілкування з малечею напередодні Миколаєвого свята особливо цікаве, бо повертає нас, таких прагматичних дорослих, у казкові миті дитинства. Пригадую, якою безсонною щороку і в мене була ця ніч 19 грудня! А раптом Миколай не прийде, забуде про мене?  хвилювалось дитяче серце, відчуваючи провину і недостойність бути ощедрованим подарунком Миколая. Бо дідусь Миколай усе про всіх знає.

Погодьтесь, шановні батьки, вельми дієвий виховний момент  отримати, або різочки для непослуха, або бажаний подарунок. Але ж як не хочеться розчаровуватись у цій такій любій з дитинства казці! Послухаймо, що кажуть наші діти! Завітаймо у "Вишиванку"!
"…Святий отче Миколай, мою хату не минай!"

Садочок "Вишиванка" (дитсадок №9) за стільки років існування таки виправдав свою барвисту назву  наче "рушничок", вишитий спільними зусиллями дбайливих вихователів і турботливих батьків! Наступного року ця дошкільна установа, яку з 1993 року очолює Леся Калька, відсвяткує чверть свого столітнього ювілею! Серед усіх садочків Сокальщини лише у "Вишиванці" цілодобово, з понеділка до п’ятниці, можуть отримувати всебічний розвиток та виховання дітки із затримкою мовного та психічного розвитку. На сьогодні таких потребуючих малят є 12. І що найважливіше, з радістю ділиться п. Леся, як і кожного року, цьогоріч до них теж завітає святий Миколай! За сприяння одного з депутатів районної ради, малята таки повірять у чудо! За її словами, ці діти поособливому сприймають св. Миколая. До багатьох з них він взагалі не приходить, а в садочку, де вони ночують, є змога подарувати діткам казку! Реагуючи на ці сюрпризи під подушками дуже емоційно, малята вірять в те, що до них і справді прийшов святий Миколай!

Безперечно, всі діти однаково захоплено сприймають такі чудеса, бо і в середній групі (вих. Н. Харчук) малята теж наввипередки почали мені розповідати про святого, що ходить тільки до чемних діток. "Бо якщо дітки нечемні, то чортик Антипко принесе різочку",  дуже серйозно зробила висновок дівчинка на ймення Олічка, з такими гарними ясними очима, які можуть бути тільки у дитини! Дізналась я і про те, що святий Миколай живе на небі! А скільки радості було в цих просвітлених дитячих обличчях в очікуванні улюбленого святого, покровителя! Яна, Ганнуся, Дмитрик, Олежик, Маркіян, Олюся, Ілонка, Дмитрик, Даринка, Арсенчик, Вадимчик… Наче маленький вулик загудів навколо мене! Кожен з малюків намагався поділитись радістю свята, що наближається, і розповісти про свій бажаний подарунок! Яні потрібна лялька, а Олі  дівчачий конструктор. Вадим замовив у Миколая робота, інша Януся давно мріє про дитячу помадку, а Дмитрик  про трактор. Даринка хоче ляльку Барбі, а Маркіян сподобав собі бандану на руку! Олежик попросив у Миколая піаніно, не іграшкове, а справжнє! Ганнуся ж мріє про якийсь набір дитячої прибиральниці, про який, напевно, знає тільки її мама та Святий Миколай. Олежик хоче дитячий конструктор, але його привезе бабуся з Італії, якій передасть Миколай! "А чого саме з Італії?",запитую, а Олежик пояснює здивовано: "Бо вона мене дуже любить!". Розговорившись зі мною, малеча почала пропонувати оцінити декламаційні здібності. "А давайте я Вам про Миколая пісню заспіваю, а давайте віршика розкажу!"  наввипередки щебетали малюки, такі чудові у своїй дитячій безпосередності, що мені враз хотілось їх, як янголів, перецілувати кожного! Ініціативу взяла Ганнуся: "Святий отче Миколай, мою хату не минай, подаруй мені потіху, і торбинку повну сміху, і здоров’я для родини, красну долю для країни!". Погладила дівчинку по голівці, а естафету перейняла Олюся: "Нині святий Миколай в український піде рай, всім, хто чемний був завжди, він дарунки принесе, і цукерки, й шоколадки, і тістечка і помадки, для дівчаток лялечки, а для хлопців шабельки!!!" Віршика відразу підхопила Яночка своїм співом: "Гей, малята уставайте, двері гостю відчиняйте, бо приходить Миколай, чемним діткам буде рай! Дзень, дзень, дзвіночки дзеленчать! Туру, туру, ангелики сурмлять!"…

Вони і справді виглядали ангелятками, такими маленькими щебетливими пташками, сприймаючи дитяче щастя таким, яким воно і має бути. На моє запитання, що таке щастя, діти призадумались. "Щастя  то щось дуже…,  не дібравши потрібних слів, зашарівшись, промовила та сама розумничка Олюся,  це щось таке… дуже щасливе, це може бути помадка, тістечка…". Як бачите, дівчата, вони і в п’ять рочків дівчатка! Але в хлопчат щастя виявилось іншим. "Щастя  це подарунок",  заперечив хлопчик поруч і зніяковів… А що для Вас щастя, дорогі дорослі?

Дітлахи старшої групи (вихователька І. Ковальчук) виявились не такими говіркими. Вони жваво через вікно спостерігали за тим, як робітники зрізали ялинку для святкування Нового року на центральній площі Сокаля. На моє запитання, чи шкода ялиночку, діти дружно відповіли: "Вона ж така гарна, шкода… але ж їй боляче!". До речі, минулого року сокальська зелена красуня теж була родом із "Вишиванки". Коли ялинку почали вантажити на машину, діти захоплено обговорювали побачене! На запитання, що вони знають про Миколая, малюки, перебиваючи один одного, дружно закричали: "Він приносить подарунки! Апельсини, робота або ляльку!". "А чому приходить тільки до чемних і що робить з нечемними?",  запитую. Всезнаюча дівчинка Мирося дуже серйозно пояснила, що він не любить нечемних, їх забирає чортик з рогами! "А ще він має білу бороду",  додала дівчинка. У той час хлопчики поруч чомусь затіяли між собою бійку. Слабший малюк, отримавши стусана від сусіда, зі сльозами на очах жалісно пообіцяв кривдникові, що Миколай усе бачить і той не отримає від святого подарунка! А їх, у побажаннях малюків  до вибору, до кольору! Яні святий Миколай принесе ляльку Барбі, розумниці Миросі теж ляльку аж з двома платтями, модниця Каріна замовила в Миколая духи і помаду. Віці покровитель Миколай теж пообіцяв ляльку з одягом, іграшковий посуд і великий м’яч, а Дмитрик замовив ігрову приставку. Хлоп’я на ім’я Толик дуже захоплено похвалився мені своїм незвичайним майбутнім подарунком  шкільним автобусом і якоюсь дивацькою ігрою "блей блед"… Спинити їх було годі. Гомоніли, наввипередки розказували вірші, співали пісень про святого Миколая. Такі маленькі, ніжні, теплі і ласкаві, наче сонечка! Як маленькі світлячки на тлі непривітної, не позимовому дощової днини. Мені так хотілось заспівати разом з ними і повернути давно минулу, казкову мить дитинства: "Ходить по землі святий Миколай, тільки ти засни і його чекай, ти лише повір в те, що він прийде, якщо будеш ти добрий до людей!"…

…І кожного разу, коли на календарі з’являється таке бажане усіма свято Миколая, в моїй пам’яті, як німе кіно, знову і знову прокручуються ці неймовірно прекрасні дитячі спогади. Тоді мені здавалось, що дитинство ніколи не закінчиться. А святий Миколай  то добрий дідусь, який приходить тільки до маленьких і чемних дітей. Щомиті просовуючи руку під подушку, боячись проспати Його прихід, я дуже переживала, що не заслужила подарунок. Не давала спокою думка і про засувку на вхідних дверях. А що, як раптом святий Миколай не зможе увійти до квартири, як Він мені принесе бажаний подарунок? Нині з таким трепетом згадуючи подарунки Миколая та зимові катання просто неба, душа наповнюється щемом і сумом. Скільки вражень, а скільки спогадів ми отримували тоді, досхочу катаючись на санчатах і ковзанах, вихваляючись одне одному про подарунки на Миколая! Невеликі перерви робились тільки на те, щоб прибігти попоїсти та одягнути сухий одяг, а на додачу отримати від мами "прочухана". Але тоді було байдуже, бо катались усі дружно й до темряви, і не думалигадали про день завтрашній, тішились скромними подарунками, білим снігом та зимовими розвагами. Заливаючись дзвінким вереском та здоровим рум’янцем на щічках, ми скочувались на санках стрімголов без жодного страху. Тепер, напевно, буде трохи лячно. Але нічого не проходить безслідно… З кожним днем, з кожним роком ми стаємо сильнішими. І наші думки, наші спогади та мрії проростають в наших дітях. І хто, як не МИ, дорослі, мусимо подарувати їм КАЗКУ, щоб запам’яталась вона назавжди! Щоб проросла вона в них зернами Добра, Краси, Духовності і Божественної Любові.

Ірина СЛАВЧАНИК.

Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Третя школа у Сокалі святкує 50 років

 Саме 50 років тому свої двері ...