Святкові події

Про свято Iвана Купала

У липні найгарячіша пора для селян. І не тільки через найспекотніші дні року. Щойно вони завершили сінокоси, а вже готуються до жнив. Мабуть тому липень обмежений народнотрадиційними святами. Але в церковному календарі є кілька свят, які міцно ввійшли в народну традицію. Серед них – Різдво Івана Хрестителя. У народі це свято називають Купалом, Івана Купала.

У язичницьких віруваннях східних слов’ян Купало постає божеством літнього сонця і земних плодів. Основними атрибутами свята є Купало, богиня кохання Лада та Марена, яка морить землю стужею, а людину  хворобами та голодом.

Святкування, як правило, починається пізно ввечері напередодні Івана Купала. Дівчата збираються в умовлене місце поблизу водоймища з вінками на голові, сплетеними з живих квітів та пахучих трав. Зі соломи, гілок виготовляють опудало Марени. Саме зі спалювання або топлення опудала починається Купальська ніч.

У етнорегіонах побутують різні обряди свята Івана Купала. Але серед них є чимало спільних. Це – співати купальські пісні та водити танки навколо купальського багаття, стрибати через нього, аби «очиститися», шукати цвіту папороті; а ще дівчата пускають за стрімкою течією ріки сплетені віночки, щоб милий спіймав.

Є й відмінні обрядодійства. На Гуцульщині парубки задобряють хлібом та сіллю Чугайстра і нявок, щоб не вводили в блуд. На Волині хлопці кидають квіти на ті стежки, де ходять дівчата. У такий спосіб вони хочуть їх приворожити. У Галичині деякі дівчата святили у церкві сплетені з чебрецю вінки і ретельно їх зберігали. Під час хвороби пили настої із свячених віночків.

Усі ці традиції говорять про широкий спектр народнодуховної культури українців. Та все ж не забуваймо, що Івана Купала – це, передусім, церковне свято Різдва Івана Хрестителя.

Підготував Тарас ЛЕХМАН.  

Голос Сокальщини на GoogleNews