Home / Святкові події / Щоб збулося все нівроку, з Новим щастям, з Новим Роком!

Щоб збулося все нівроку, з Новим щастям, з Новим Роком!

Усі ми родом з дитинства… Свого часу цю відому фразу влучно виголосив Антуан де Сент Екзюпері. Хіба не пролітають наші дні, як ті санки з кручі? А чи не ті дитячі спогади гріють нам душу і запалюють серця невимовним чудом саме в останні дні грудня? Бо наближається свято, таке бажане, із чарівною зіркою новолітування! Напевно, тому кожен з нас з таким нетерпінням чекає на це урочисте дійство, бо гряде Новий рік, за пеленою якого чиста і незаплямована нова віха. Вона, як та снігова полонина, що виграє на сонці усіма барвами веселки. Це незабутнє видовище краси тієї дівочої чистоти зимонькизими у мене особисто асоціюється з Новим роком та Різдвом в Карпатах. Бо ж хто , як не ми з Вами, мусимо ступити на цю полонину і твердою ходою пройти її з надією, що все буде не понашому, а поБожому. Думаю, саме поБожому  із великою Любов’ю, зі щирим словом розкаяння, із вдячністю за все, що Господь дарував нам минулого року. І за те, що подарує наступного  осяйну радість і розчарування, злети і падіння, скорботу і піднесення.

В розбурханому життєвому морі інколи дуже важко сприймати такі неоднозначні "подарунки" долі, але на те воно і Різдво, що дарує кожному з нас оновлення, нагадує високі правди Закону Божого і таке світле надприродне життя благодаті у Бозі. Вже те саме вітання  ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ  вказує кожному християнинові у ці дні дорогу до Неба. І як тут не радіти! Здається, у ці дні сама природа промовляє до нас вічним спокоєм, і ми враз щедрішаєм на усмішки, бо ж відкривається від віку Божественне таїнство! Велика родина збирається за святковим столом, щоб разом з ангелами на Небі віддати шану Боголюдині, що явилася у плоті. Це чудо  більше за зцілення сліпонародженого та хворого; дивовижніше за вигнання бісів, ходження по воді, як по суші, нагодованих п’ятьма хлібами п’яти тисяч людей, втихомирення моря, величніше за воскрешення померлого Лазаря! Це чудо дає надію кожному з нас, що, покаявшись у гріхах, з великої милості Божої та неосяжної Його любові до нас, грішних, ми успадкуємо блаженне життя вічне. Чи не тому різдвяні традиції та обряди з такою великою любов’ю завжди передавались із роду в рід, бо вони давали кожній родині надію на оновлення, відродження душі й серця у покаянні, любові та всепрощенні.

На жаль, сьогодні різдвяні традиції дещо призабулись міськими жителями, але старі люди в селах і досі пам’ятають, як влітку, після жнив, готували дідуха  житній сніп. Заносили його у стодолу, і він стояв там аж до Святвечора. Цієї величної події чекали з особливим нетерпінням. До того часу годилось завершити усі господарські роботи, прибрати та помити в хаті, наготувати на кілька днів січку для худоби, нарубати дров, бо ж у святкові дні заборонялось працювати. А перед самою Святою вечерею господар обов’язково мусив пригостити худобу, і про собаку не забував. Все живе навколо мало відчути цей святковий дух народження Богодитяти. З настанням Святвечора дідух заносили у хату, перев’язували перевеслом, за яке встромляли дерев’яні ложки. Як повноправного члена сім’ї, його ставили під образами. Потім заносили до хати пахуче сіно та стелили на лаву. А коли на небі зійшла перша зірка, із запаленою свічкою сідали усією родиною за багатий стіл, а він дійсно був багатий  з традиційними 12 різдвяними стравами. Заздалегідь розкладені ложки були приготовлені для предків, які відійшли у Вічність, бо вважалось, що на Святвечір в оселю злітаються душі померлих. Деінде цим дійством починали вечерю, а в інших регіонах  робили це наприкінці. Господар незмінно називав імена небіжчиків, приказуючи: "Хто вмер, той у ямі, а хто живий, той з нами!", чи "Царство їм небесне, хай легенько лежиться, а нам легко живеться!" Наступну молитву виголошували усім членам родини  бажали здоров’я і щастя, в злагоді та мирі дочекатися наступного Різдва. Опісля господар брав свічку та миску з кутею та передавав страву дружині. А потім ґазда здійснював особливий ритуал. В гірських районах Сколівського району, звідки і походять мої предки, господар підкидав кутю до стелі. Якщо зернятка прилипали до неї, це віщувало добрий врожай і приплід худоби. На Покутті на стелю виплескували з келишка залишки домашнього вина чи горілки. І дарма, що прикмета не відповідала дійсності, але було весело. Примітно, що в кожному районі України це робилось в інший спосіб. До речі, колись не пили горілку "гранчаками", як сьогодні. У ті далекі часи ніхто і не здогадувався, що на різдвяному столі має бути оковита.

Порядний християнин, а так навчили його татко й мати, утримувався від корчми та пиятики, вважаючи, що горілка  теж вода. Допоки не освячена, вона є "зілля сатани", і пити її не можна, бо з розуму зведе. А по Водохрещах вже можна було й випити, звичайно, в міру. Це нині ми не уявляємо свій стіл без "біленької, міцненької", але у ті часи, 3040 роки, як розповідали мені літні люди в горах, на самогонку дивились як на чудо, пробували на язик, запалювали сірником, чи горить. А що вже казати було про "куповану"! Вона тоді була нечуваною розкішшю, смакували її символічно і для здоров’я. О часи, о звичаї!.. Колись і різдвяне меню Святвечора було набагато простіше, ніж нині  без тих смаколиків, що їх пропонують звідусіль. Насамперед, кутя, узвар (компот із сухофруктів) та пісні страви з не меншим розмаїттям: гриби, пироги з квасолею та капустою, картопля, якась риба чи оселедець, з якого видумували "вушка", щось на кшталт пельменів. Їх подавали до борщу, який теж робили поособливому. Свіжий буряк заливали холодною водою і квасили, додавши до нього шматок житнього хліба. Борщ був яскравочервоним. Його пили як квас, або варили зі спеціями та подавали як юшку з "вушками". Кожен з присутніх, з’ївши три ложки куті, мав посмакувати всі страви, а завершити вечерю ще раз кутею та узваром.

А скільки цікавих обрядодійств пов’язано з Різдвом та Новим роком  колядування й щедрування, вертепні вистави з Меланкою та Козою, новорічні гадання і щедрівки на врожайний рік, поетичні примовки на кшталт "Щоб в коморі та в оборі зерна були гори!", або ж "Щоб вівці та корови були в ґазди здорові!" А якою шанобою пройнятий цей засівальницький обряд на щастя в оселі та мирне небо!

Жодне свято не має у собі стільки поезії, теплих побажань і великого сімейного гостинного столу зі смачними наїдками та щедрими усмішками рідних та близьких. Ще б пак, навіть не зважаючи на світову кризу, фінансові труднощі року, що так швидко промайнув! Що Ти скажеш на те, пересічний українцю, яким бачиш своє майбутнє, і що для Тебе є Різдво? І які вони, різні ці  сокальчани, сокальчаночки, маленькі сокальчанчики, об’єднані єдиною нацією українців, що вже визначились щодо своїх новорічних подарунків та різдвяних настроїв.

Світлана БАРАН, вчитель:

– Новий рік для мене кожного року особливий, бо це мій день народження! Різдво ж, звичайно, найвеличніше свято, піднесення Духу, таке собі відродження, пов’язане з тілом і душею. Святкую його вдома, а наступного дня йдемо до родини. На жаль, оптимізму щодо покращення економічної ситуації в країні не бачу. Свою купівельну спроможність оцінюю теж посередньо. Практично нічого не змінилось. Щодо святкування, то цьогоріч вишуканого меню не планую, а такі страви, як кутя, холодець, чи щось інше, не потребують особливих витрат. На святкування не витрачаю багато грошей, бо в нас невелике сімейство. Думаю, до 500 гривень святковий стіл обійдеться. Гроші на свята ніколи не заощаджую. Подарунків роблю дуже багато, бо у нас вся родина в основному народилась у грудні та січні, через те і витрати шалені. З

вичайно, і собі роблю такі подарунки, переважно щось з техніки. Найбажаніший подарунок  гарні книги. А гроші для мене  то не подарунок. Це просто матеріальна допомога.

Леся БАБУХ, підприємець:

– Різдво  свято сімейне, асоціюється в мене з умиротворенням, домашнім затишком та ялинкою. Звичайно, святкуємо його вдома, в колі родини, бо так навчена я, навчені й мої діти. Для мене Різдво дуже особливе свято. Таке враження, що у ці дні в природі оселяється якийсь незбагненний дух  дух Різдва, і це, безумовно, додає святкового настрою та надії на краще майбуття. Думаю, що мусить бути краще, принаймні, усе переживемо! Не хочеться думати про економічну кризу в країні. Бо надія живить наше майбутнє і я, загалом, не люблю думати про погане. В порівнянні з минулим роком купівельна спроможність, звичайно, дещо погіршилась, тож, купуємо найнеобхідніше. А от витрати не маю такої звички рахувати, але здалось би… Гроші не заощаджую, але якщо є нагальна потреба, то витрачаю, особливо, на подарунки. Люблю їх дарувати, бо отримую від цього задоволення. Гадаю, ніколи не треба зациклюватись на тому, що нема грошей для подарунка, бо навіть дрібничка, звичайнісіньке вітання коштує дуже багато. Але, звичайно, матеріальний аспект у цьому заважає. Але, погодьтесь, так хочеться свята.

Ірина СЕМЕНЮК, продавець:

– Новий рік, як і Різдво, для мене  сімейне свято, яке відзначаю вдома в колі рідних та близьких. Безперечно, і Різдво, і Пасха  свята для мене важливіші, ніж відзначення Нового Року. У ці дні відбувається багато святкових заходів, куди можна піти з сім’єю. Минулого року в Народному домі подивилися чудовий концерт. Думаю, залюбки з дитиною та чоловіком пішли б і на ці свята. Відчувається урочистість та піднесення святкування. Думаю, рік прийдешній буде, якщо не гірший, то, однозначно, не кращий. Економічна ситуація цьогоріч була гіршою, ніж минулого року. Рік був, як на мене, дуже нестабільний. Купівельна спроможність гірша, ніж рік тому. На святкування Нового року витрачу гривень 150-200, не більше. Через брак коштів доводиться заощаджувати… Але завжди залюбки роблю подарунки на св. Миколая та отримую їх від рідних і близьких. Люблю, коли мені дарують косметику, парфумерію, а от гроші для мене  не подарунок.

Ольга МАРТИНЮК, студентка ЛНУ:

– Різдво  одне з найулюбленіших моїх свят. Ми всією родиною їдемо до бабусі, несемо калач з солодощами і просто радіємо змозі бути разом. Це таке собі свято душі, коли за сімейним столом збираються рідні мені люди. Тому для мене Різдво є набагато важливішим за Новий рік, оскільки це свято наповнене колядками, кутею і звичайними веселощами з рідними та друзями.

Економічний стан країни зараз дуже важко спрогнозувати, оскільки ЄВРО2012 може вплинути на економіку як негативно, так і позитивно. Будемо сподіватись на краще! А от на святкування збираємось витратити майже дві тисячі гривень, бо маємо велику родину і плануємо почастувати багатьох знайомих. А подарунки, зазвичай, ми робимо на Новий Рік.

Тарас ПЕТРИГА, бухгалтер:

– Різдво для мене більш значуще сімейне свято, ніж Новий рік. Його я буду відзначати вдома, в колі рідних. А Новий рік  то для мене ялинка, Дід Мороз, подарунки, веселощі. На різдвяні свята відвідуємо батьків. Там своя сім’я, в нас своя, в селі своя, ось так і збираємось за великим сімейним столом. Щодо року прийдешнього, то сумнівно, що кращою буде економічна ситуація, бо чогось, що не рік, то гірше… Купівельна спроможність залишилась на тому самому рівні, трохи підняли зарплатню, але піднялись і ціни. А на свята орієнтовно витратимо тисячу гривень. Подарунки, зазвичай, роблю тільки на св.Миколая  солодощі, іграшки. Гроші не вважаю подарунком, тому люблю подарунки, потрібні в побуті.

Нестор СОЛТИС, працюючий пенсіонер:

– Новий рік святкували вдома  в колі родини, друзів. І на Різдво також так буде. Внучка приїде на свята, вона вчиться у Львові. Думаю, економічна ситуація у 2012 році кращою не буде. Ціни зросли в порівнянні з 2010 роком, а пенсії нині замало, тому виручає зарплата. На святкування, думаю, пенсії вистачить! Чи роблю подарунки? Мушу, мушу… Найбажаніший подарунок? Звичайно, здоров’я! Різдво люблю тому, що всі зберуться за святковим столом, поколядуємо. Переважно святкуємо вдома, бо приїжджають гості.

Іван СИВИЙ, підприємець:

– Новий рік для мене  не свято. От Різдво  то дуже величне свято, бо його святкує весь світ. Думаю, економічна ситуація буде в 10 раз гірша. Купівельна спроможність в порівнянні з минулим роком в 100 раз гірша (сміється  авт.). Гроші не заощаджую на святкуваннях, бо вони знецінюються кожен день. На Різдво роблю подарунки дружині, але найкращий це  Любов.

Валя КРИЦЬКА, школярка:

– На Різдво в нас сімейна традиція збиратися в колі родини. Зазвичай, в дідусевій оселі і зустрічаємо народження Христа із молитвою, різдвяною свічкою, кутею. А Новий рік  це такий собі звіт про пройдене і старт майбутнього. Безперечно, Різдво набагато глибше по своїй суті, бо воно поєднує нас з Господом.

Щодо року прийдешнього, то, думаю, варто прислухатись до прогнозів економістів та астрологів. Потрібно бути готовими до всякого роду катаклізмів та економічних негараздів. Купівельна спроможність і у нашій сім’ї дещо погіршилась. Це пов’язано з багатьма факторами. А щодо заощадження грошей, то такими навичками я ще не володію. А подарунки дарувати люблю! Звичайно, хочеться потішити найрідніших, адже так приємно принести людям радість! А гроші для мене  не подарунок, а засіб існування.

Марта ВОЙТЮК, продавець:

– Різдво відзначаємо в суто сімейному колі, адже це всетаки найвеличніше свято  із затишком, приємною атмосферою. Є чудова нагода зібратись за родинним столом та поділитись планами на майбутнє, а також заспівати колядок і засіяти! Сподіваюсь, що 2012 рік буде кращим, ніж 2011й. Моя купівельна спроможність істотно не змінилась в порівнянні з 2010м. Святкування, думаю, обійдеться в межах 500 грн. Бо хочеться себе порадувати чимось надзвичайним, таке свято буває лише раз у рік. Щодо подарунків, то, звичайно, стараємося щось таке дарувати, щоб було приємно кожному. Хоча б якусь елементарну дрібничку. Мій бажаний подарунок  то любов, гроші теж вважаю подарунком. Свою любов я вже знайшла! (посміхається  авт.), тому зі всіх решта подарунків, напевно, хотілось би грошей.

о. Андрій ДУТЧАК, священик:

– Різдво для мене  це народження мого Спасителя, який увійшов у цей світ не просто, щоб дати мені щось нове, а щоб досягнути спасіння цього вічного життя, що його Бог приготував. Різдво це, перш за все, веселі свята, які можна провести в колі родини, друзів, можливість привітати і вшанувати Бога СПАСИТЕЛЯ. Я  священик, тому не маю такого великого святкування, як інші люди, бо в мене є численні обов’язки.

Але, як кожен українець, намагаюсь це свято провести в родині, попри те стараюсь бути і на Богослужіннях.

Новому року не приділяю особливої уваги, бо вважаю, що Різдво  то більш величне свято і потребує більшої уваги, ніж Новий рік. Згідно з церковною традицією, Новий рік вшановується 1 вересня. Оцінюючи економічну ситуацію, можу говорити лише як християнин. Якщо ми стараємося щось покращити, то намагаємось почати із себе. Стараймось змінити свої недоліки, і наша держава також буде змінюватись в кращу сторону. Але годі чекати, що це має за нас хтось зробити.

Надіюсь, що новий рік буде кращим. Думаю, якась конкретна сума не є важливою. Важливою є душевна сімейна атмосфера, а певна сума грошей  то можливості кожної родини святкувати Різдво. На цьому не треба себе зациклювати, ми повинні створити дійсно теплу, родинну, святкову атмосферу! Мій бажаний подарунок як людини  щоб я і мої близькі, всі кого я знаю, були здорові. Це  найкращий подарунок!

Ірина МАЗУРИК, студентка ЛНУ, хористка церковного хору:

– Новий 2012 рік зустрічала в колі найближчих друзів. Як кажуть, з ким Новий рік зустрінеш, з тим і проведеш. А вірні друзі завжди потрібні. Але Різдво, безумовно, більш достойніше уваги свято. Вже багато років поспіль ми з друзями після Святвечора ходимо до церкви. Також кожного року з парафіяльною молоддю церкви св. ап. Петра і Павла з вертепом і проголошуємо радісну звістку від хати до хати.

В ніч на Різдво дуже люблю дивувати батьків! Кладу їм смачні подаруночки під ялиночку.

Олексій ГОРОВИЙ, інженер (колишній сокальчанин, нині живе в Харкові):

– Безперечно, Новий рік  то свято більше для дітей  ялинка, подарунки. У дитинстві дуже хотілося, щоб Новий рік швидше прийшов. А зараз це таке трохи сумне свято, бо роки минають…

Різдво для мене  це, передусім, сімейна традиція, Свята Вечеря, з незмінними колядниками та колядками. Святкуємо переважно вдома, серед найближчих людей. Вже в дорослому віці, коли відзначав католицьке Різдво в Європі, то дещо поіншому сприйняв його, як певний компроміс між язичницькими віруваннями і християнством. Дуже здивувало, наприклад, зображення кролика на головному вівтарі церкви єзуїтів у Відні. (Кролик  відомий язичницький символ родючості і в той же час один з "талісманів" католицького Різдва авт.). Але в душі все одно залишився той незмінний світлий дитячий образ свята, що несе у собі диво серед нескінченної зміни циклів пори року: зима-весна-літо-осінь-зима.

Подарунки, безперечно, роблю! Найбажаніший подарунок?.. Напевно, подорож, можна і в Карпати, наприклад! А чом би й ні?..

***

…І мені теж хочеться Вам, шановні краяни, побажати цього ДУШЕВНОГО ЗДОРОВ’Я та Любові, яку наш народ протягом століть вклав у посівальницьке дійство та різдвяні обряди. В них, як у дзеркалі, відбивається поетичне світобачення українців, високі зразки моралі, хліборобська мудрість, віками виплекана, і таке непросте життя селянина:

Житом, житом із долоні, по долівці, по ослоні

Засіваю в Вашій хаті  будьте дужі і багаті!

Щоб збулося все нівроку  з новим щастям, з Новим роком!

Бо Різдво Христове  це, в першу чергу, свято ЛЮБОВІ. Саме Вона зобов’язує нас до внутрішнього відродження, до оновлення усього сущого: людини, сім’ї, народу, держави загалом. Бо як мало на цьому світі вартують ці матеріальні речі, марнота марнот, коли ми занапастимо свої душі, а відтак  рід і націю. Дай Боже, щоб і це величне свято допомогло нам усім очиститись від скверни, зцілити та духовно об’єднати усіх нас в єдину християнську родину! І нехай оцей всемогутній, преоновлюючий Дух світлого Народження Христового оселиться в наших серцях нині, і повсякчас, і на віки вічні! Славимо Його!

Ірина СЛАВЧАНИК.

Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Православні та греко-католики сьогодні вшановують пам’ять святого євангелиста та апостола Івана Богослова

Одне з великих свят, яке відзначаємо ...