Home / Святкові події / УПА відзначає свій 70-річний ювілей

УПА відзначає свій 70-річний ювілей

Українська повстанська армія цьогоріч відзначає свій 70-річний ювілей від часу створення. А війна між двома історичними міфами щодо з’ясування зрадників та захисників Вітчизни не припиняється і досі. Але чи вдасться поєднати та примирити між собою незворушний образ повстанців та псевдогероїчне радянське минуле Великої Вітчизняної війни? Навряд чи… Бо треба не пояснювати факти, а намагатись в свідомості українців сформувати образ нації, тієї ідеальної спільноти, на засадах якої будується незалежна Україна. Якщо така держава не шанує людей зі зброєю в руках, котрі боролись за цю свободу, то чи може вона декларувати суверенітет та незалежність як непроминущі цінності? І коли в самій країні існують такі взаємовиключні міфи історичних постатей, то як можна українців вважати сформованою, згуртованою нацією?..

Безперечно, усяка війна, зокрема й визвольна, є виявом жорстокості. У ній є і герої, і військові злочинці. Але, пригадаймо, КПУ та Червона Армія за будьяких обставин були поза критикою і завжди здійснювали героїчні подвиги. Окрім того, в передвиборчій платформі нині діючої Комуністичної партії України зроблено акцент на моральному оздоровленні суспільства та «введенні кримінальної відповідальності за героїзацію осіб, які співпрацювали з нацистським режимом, та тих, хто сьогодні пропагує ці ідеї». Чи не абсурд? Інша партія ПР кинула клич: «Дві мови – один народ!» То як в історичній площині затуманеного політиками двомовного народу можна вписати імена повстанців? Споруджуючи пам’ятники Героям УПА, Україна практично не вирішує цієї дилеми, бо у більшості «постсовєтськи» налаштованого населення немає жодного бажання усвідомити історичне значення збройної боротьби вояків УПА в період СРСР 1989-1991 років, що стали дороговказом до здобуття суверенітету країни. Сьогодні цим людям, що загинули за незалежність України, ми віддаємо свою шану та низько схиляємо голови! Чимало з них у героїчних сутичках на Сокальщині відійшли у вічність зі словами на вустах: «Здобудеш українську державу або згинеш в боротьбі за неї!» Боронячи українське населення Холмщини та Підляшшя від насильного виселення, один з таких рейдів виконував відділ УПА «Вовки». А записи у щоденнику, спостереження у боях та буднях таборового життя повстанців, провадив писар Новина. Дякуючи йому, на сторінках цієї хроніки увіковічено імена загиблих друзіввояків, багато з яких були поховані в Угринові. 

Серед них ройовий «Дуб», Степан Криницький, вступивши до УПА 15 березня 44-го, загинув у бою з поляками в с. Діброва 2 червня 1944 року. Стрілець «Орел», до лав УПА потрапивши 6 квітня 1944го, теж поліг в Діброві в бою з поляками через 2 місяці, 2 червня. Стрілець «Павук», Микола Антонюк, вступив в УПА 17 січня 1944 року, а загинув від кулі поляків 20 березня 44-го в с. Осушеві. Стрілець «Кармелюк», Петро Данилюк, 27 квітня 1944 року загинув смертю хоробрих в бою з німцями в Стенятині, а до лав УПА вступив 10 лютого того ж року. Стрілець «Самійло», Антін Домбровський, загинув у бою з німцями в Стенятині 27 квітня 44-го, а до УПА потрапив за місяць до своєї загибелі, 1 квітня. Стрілець «Лопух», Іван Мазурок, пішов у повстанці 27 серпня 1944 року, а через чотири місяці, 22 грудня, загинув у бою з НКВД. Командир «Карпо», Павло Пилипчук, до УПА вступив 1943 року, героїчно загинув у бою з НКВД 21 грудня 1944-го в с. Модринець. Ще один згадуваний у хроніці командир «Ягода»«Черник», Мар’ян Лукашевич, відомий зі своїх боїв на Холмщині, Грубешівщині та Сокальщині, трагічно загинув від польського «ресорту» в с. Жнятин. Поховали командира УПА в с. Переводів колишнього Сокальського повіту… 

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА! (від авт.: скорочений текст вибраних записів повстанського щоденника писаря Новини відділу УПА «Вовки» подається мовою оригіналу. Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів – 1957)

1.10.44. Неділя. День спокійний, тихий. Сонце очистило небо від хмар і сіє тепле проміння по земних просторах. Десь далеко чути прощальні голоси журавлів, що відлітають у далекі теплі краї. Високо над нами видно дикі гуси… Смеркає. Прощаємо своїх господарів і відходимо довгим, стрілецьким рядом, неначе ці журавлі. Полями, лісом і крутими польовими доріжками доходимо до села Д. Воно оточене з усіх боків лісами. Тут то вславився кр Ягода (Черник) з двома чотами, що за німецької окупації звів бій з шістьма польськобольшевицькими сотнями. Не повелось ворогові ногою вступити в це село. Тоді населення було нам вдячне. І сьогодні багато ще з них не забули того часу. Та численні таки повірили в большевицьку пропаганду; синів послали до ЧА, а самі стали симпатиками, та й навіть співпрацівниками большевиків. Хлопці не переймаються нічим. До самого обіду сидять по стодолах та заїдають смачні яблука. Тут їх багато, бо ціле село – це майже один великий сад.

Коло 14-ої години під селом відзивається ППМ, а незабаром стукотить Діхтярев. Це чотири польські міліціянти хотіли в’їхати до села, та стійковий привітав їх огнем з ППМ. Міліціянти залягли в рові й відстрілюються з кулемета. Заалярмовані повстанці вибігають на край села й сиплють кулями по ворогові. Той покидає підводу, кріса, чотири диски до Діхтярева та ровом тікає у ліс. По дорозі кидають кулемета. Недалеко від підводи знаходимо фурмана, українця, що віз поляків. Вони в останній хвилині хотіли його застрілити, але куля попала в обличчя, замість в голову. Він житиме. Один кінь біля підводи важко ранений по хвилині здох.

Удосвіта відходимо в напрямі колонії Б. Всенький Божий день ллє, як з відра. Перемоклі до нитки розташовуємось у Б. Сюди приїжджає зі своїми хлопцями кр Черник. Вранці наскочила була на нього несподівано польська міліція числом шість осіб. Кр Черник з хлопцями нагнав їх, що аж погубили шапки. На полі два з них вирвали від дядька коня й на ньому тікали далі. Одного раненого зловили. У цій сутичці здобули одного ППМ. Зловлений розказує, що на станиці чотири українці та два поляки. Сам він українець. Ось бачимо, як наші брати продають свої душі найбільшим українським ворогам і йдуть боротись із своїми братами й батьками. Цей зрадник осмілюється просити пробачення, він обіцяє, одужавши, вступити в наші ряди…

Oпрацювала Ірина СЛАВЧАНИК

 

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Вербна неділя

Вербна неділя – початок Страсного Тижня

Вербна неділя – свято, яке цьогоріч ...