Ми зараз переживаємо важкі часи нашої історії. Нас змусили взятись до зброї. Наші діти уже не тільки знають слово «війна», але і розуміють його значення.
Вся Україна 18-20 лютого у жалобі схилила голову, згадувала своїх Героїв, які полетіли Небесною Сотнею в небесну далечінь, а також Героїв страшної війни, яку називають АТО. Не залишились осторонь і учні Сокальського НВК «ЗШ І-ІІІ ст. №2 – ліцей». Старшокласники провели радіожурнал-реквієм «Небесній Сотні присвячу-ється», дев’ятикласники поклали лампадки та квіти до панно «Небесна Сотня» та меморіальної дошки пам’яті Романа Лагна, випускника нашої школи, учасника Революції Гідності та АТО, який загинув 9 січня 2015 року на Сході України. І саме світлій пам’яті Романа присвячений виховний захід «Вони у нашій пам’яті залишилися», який підготували та провели учні 9-10-их класів під керівництвом Ірини Походенко (вчитель історії), Ганни Базарко (вчитель музики), Галини Мигасюк (заступник директора).
І полилися тужлива «Пливе кача», зворушлива «А я живий», душевна «Ангели майдану», вражаючий реквієм «Пам’яті Hебесній Сотні», ліричні, щемливі поезії «Ти бачив, як ангели в небо летіли», «Жінко, чого ви плачете…», «Дві душі». Учні декламували «Брати мої, невинно убієнні….», ледве стримуючи сльози.
Дорогими і шанованими гостями пам’ятного дійства стали батьки Романа Лагна – Іван та Надія.
Щемить душа, завмирає серце, скапує віск, а очі, сповнені слізьми, виплакують свої жалі. Біль пекучий, прониз-ливий, але зціпивши зуби, слухаєм про головне: про життя Сина, про становлення Героя, і немов бачимо його поруч. Бо пам’ять про нього жива. Материнські слова – молитва про найдорожчу для неї людину – сина, якого забрала жорстока війна. Він був народжений для життя. Мріяв, щоб в Україні всі жили щасливо, боровся за це, віддав найдорожче. Слухаючи маму, в очах учнів читаю: «А чи зміг би так я? Чи не побоявся?». І у кожного своя відповідь. Пророчо-мудрі і сповідально-чесні слова Лагна, сказані побратимам: «Ми переможемо! Ми відвоюємо! Ми змінимо світ на краще!»
Він не помер у душах наших, бо, як живий, крокує поруч, йому звіряємо свої помисли, на нього рівняємось, до нього поспішаємо на розмову.
Батьківське горе не зрівняти ні з чим, його не омиє час, його не зцілиш та його можна розділити навпіл. І наші учні та вчителі завжди будуть раді вислухати, зрозуміти, розділити цей біль.
Медалі у руках батьків… Їх обережно роздивляються діти, немов торкаються пам’яті. Кожен хоче хоч трохи бути схожим на нього – Романа Лагна!
Страждав, кохав, ростив, плекав собі він сина,
Тепер гордиться батьком сирота-дитина.
І оживуть степи, озера і блакить,
Зігріє нас усіх в єдину мить,
І подарує всім Господь любов і силу!
Герої не вмирають – в нас плекають віру!
І вірить, що загинув не дарма,
Так, буде мир, закінчиться війна!
Орися Тріфонова, вчитель української мови та літератури.
Галина Мигасюк,заступник директора Сокальського НВК «ЗШ І-ІІІ ст. №2 – ліцей».
