4 серпня у Великих Мостах зустрічали воїнівприкордонників Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, які два місяці перебували у зоні антитерористичної операції на сході України. Понад триста тридцять військовослужбовців з третьої та сьомої мотоманевренних груп стояли на плацу з гордо піднятими головами: вони не підвели, захистили, оборонили.
Плац Великомостівського навчального кінологічного центру розквіт у синьожовтих кульках, квітах, які принесли родичі, дружини для своїх оборонців.
Військовослужбовці з радістю обіймали коханих дружин, дітей, яких не бачили два місяці. Момент зустрічі дружин, батьків з прикордонниками важко описати словами, бо це були одні емоції, всі тішилися, що живі і здорові повернулися додому. І коли їх запитували, як проходила служба на сході, з сумом в очах відповідали: "Тяжко, але відпочинемо, наберемося сил і їдемо знову. Бо ж як не ми, то хто?".
В урочистостях взяли участь: голова Львівської облдержадміністрації Ірина Сех (на час виходу статті вже ексголова авт.), голова Львівської обласної ради Петро Колодій, начальник Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, генералмайор Ігор Андрусік, командир Великомостівського навчального кінологічного центру полковник Валерій Мошора, керівник Департаменту капеланської служби, єпископ Сокальсько-Жовківський УГКЦ, владика Михаїл Колтун, голова Сокальської райдержадміністрації Олег Кожушко, голова Жовківської райдержадміністрації Богдан Юрдига, Великомостівський міський голова Ярослав Ройко, отці Роман та Володимир, громади міста Великі Мости та села Желдець Кам'янкоБузького району, родичі військовослужбовців.
Після внесення Державного прапора України та виконання Державного Гімну до слова запросили командирів третьої та сьомої мотоманевренних груп, які були з своїми підлеглими усі п'ятдесят дев'ять днів на сході України Олександра Книра та Віктора Явтушенка. На війні прикордонники і командири стали однією сім'єю, розуміли бойові команди з півслова. Олександр Книр та Віктор Явтушенко були для своїх хлопців як батьки, вони повчали, віддавали команди і разом ішли в бій, саме тому їх на плацу зустрічали гучними оплесками, вигуками: "Герої серед нас", "Молодці".
Про виконання бойових завдань на сході України доповів генералмайор Олександр Книр: "Два місяці тому з цього самого плацу ми вирушали на східний кордон, нас було триста одинадцять прикордонників Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Особовий склад з честю виконував усі накази і завдання, які були на нас покладені. Ми несли службу на трьох відділах Державної прикордонної служби. Там не тільки охороняли кордон, а й боролися із сепаратистами, шукали групи агресора, зачищали місцевість. Нераз ми потрапляли під мінометний обстріл, але Божа опіка завжди була з нами і ми усі залишилися живі і нині щасливо повернулися на нашу рідну землю".
Командир сьомої мотоманевренної групи, яка дислокувалася на сході України, підполковник Віктор Явтушенко теж тішився, що всі живими повернулися на рідну землю: "Сьома мотоманевренна група в складі 154 військовослубовців виконувала завдання з охорони Державного кордону в районі міста Червонопартизанська Луганської області. Ворог нас обстрілював 39 разів з мінометної та артилерійської зброї, 40 разів наш особовий склад брав участь в безпосередньому вогневому контакті з ним. Більше місяця район оборони мотоманевренної групи перебував в оточенні ворога, що, в свою чергу, унеможливлювало забезпечення особового складу продовольчими товарами, необхідними засобами захисту. Незважаючи на неймовірно складні умови, які склалися на місці виконання завдань, прикордонники, демонструючи мужність, витримку, героїчно виконали усі покладені на них завдання і сьогодні повернулися додому. Дорогі батьки, вам низький уклін за те, що виховали своїх синів справжніми мужчинами. Я пишаюся тим, що два місяці виконував бойові завдання плічопліч з вашими синами. На їх долю випало тяжке випробування. Хлопці бачили ворога в обличчя, щохвилини відчували його подих, щодня бачили смерть побратимів і поранення, але вони витримали, вистояли, не підвели своїх командирів, свої родини, тому вони герої".
Начальник Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, генералмайор Ігор Андрусік пишається, що служить з такими мужніми прикордонниками, які не схибили в найтяжчі хвилини. Він подякував усім, хто брав участь у виконанні бойового завдання, батькам, які переживали за синів. А також вибачився перед батьками, що не завжди міг сказати їм правду про дітей. Та найважче було дружинам, які з щемом у серці чекали дзвінків від найрідніших. Адже тривожно билось їх серце: а чи все добре, чи не поранили, чи живий…
Згідно з указом Президента України Петра Порошенка, за особисту мужність, героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України орденом "За мужність" ІІІ ступеня нагородили: підполковника Павла Шварцмана, старшого лейтенанта Івана Миляника; медаллю "За військову службу" нагородили: підполковника Віктора Явтушенка, майора Михайла Майкута, старшину Сергія Гуса, старшого прапорщика Василя Сятиню, старшину Олега Поляха, старшого сержанта Степана Фороса, молодшого сержанта Івана Петраковського; медаль "Захиснику Вітчизни" отримали: старший сержант Грачик Арутюнян, старший сержант Вадим Михайлюк.
Ірина Сех звернулася до воїнів-прикордонників з такими вітальними словами: "Сьогодні Вашому поверненню додому радіють не тільки ваші найрідніші матері, батьки, дружини, сестри, діти. Радіємо усі ми, бо для кожного велике щастя зустріти наших воїнів, які повернулися із самого пекла, які терпіли труднощі. Все це заради того, щоб ми спокійно спали, не здригалися від вибухів, продовжували мирно працювати, знаючи, що за тисячу кілометрів на кордоні відчайдушно захищають нас від ворога наші прикордонники, наші гвардійці, наша українська армія. Україна змінюється, ці історичні зміни відбуваються просто на очах. Українське військо проходить період становлення, ми є свідками того, як за короткий час відродилася армія. Її століттями знищували, а вона за кілька місяців зуміла перетворитися на справжню боєздатну силу. Армія це не тільки танки, автомати, армія це чоловіки, мужні, відважні, які залишили свої сім'ї і боронили кордони, щоб не дати ворогові сплюндрувати українську землю. Це також зовсім юні хлопчики романтики, максималісти, які понад усе прагнуть свободи, волі Батьківщини і задля цього беруть в руки зброю. Це їх дружини, які відпускають воїнів з рідних домівок, а самі проводять дні і ночі з молитвою на устах. Усі українці прагнуть миру і вірю, що він скоро настане. Слава українським прикордонникам! Слава Україні".
І. Сех Почесними грамотами облдержадміністрації нагородила підполковника Олександра Бубякова, підполковника Сергія Мельника, підполковника медичної служби Олександра Кузнєцова, підполковника Віктора Іващенка, майора Сергія Микитюка.
– Весь народ України пишається військовослужбовцями, які несуть службу в зоні АТО. Гордимося вашою сміливістю та відвагою, тим, що ви дотримуєтесь Присяги служити народу України. Ви захищаєте не лише кордон, а сорок п'ять мільйонів українців. Сильний не той, у кого більше зброї, а хто сильний духом і на чиєму боці правда. Коли ми бачимо, що ви незламні, це додає нам впевненості, що все буде добре. Ми ставимо вас у приклад своїм дітям, родичам, знайомим, друзям. Ви продемонстрували всьому світу новий, ефективний спосіб боротьби з окупантом, коли показали, що із загарбником можна боротися при далеко нерівних умовах. Львівщина тішиться, що ви усі до одного повернулися додому, сказав голова Львівської обласної ради Петро Колодій.
Окрім того, за зразкову військову дисципліну, сумлінне виконання службових обов'язків та високий професіоналізм голова обласної ради відзначив співробітників прикордонної служби Грамотами обласної ради: підполковника Олександра Аврамчука, майора Віталія Паська, майора Олексія Бойченка, капітана Олександра Панчука, старшого прапорщика Ігоря Мудрика, старшого сержанта Андрія Панаса, старшого прапорщика Миколу Лященка, прапорщика Павла Дудка, старшину Анатолія Шведюка.
Крім того, прикордонники отримали грамоти і подяки від Західного регіонального управління Державної прикордонної служби, цінні подарунки, 40 комплектів військової форми, які від громади їм вручили голови Сокальської та Жовківської райдержадміністрацій Олег Кожушко і Богдан Юрдига.
Мудрі і глибокі слова вдячності прикордонникам висловив і владика Михаїл Колтун: "З Божим благословенням Ви йшли на захист Батьківщини, з благословенням вам довелося воювати і те благословення Боже взаємодіяло з кожним, допомагало вам вберегти не тільки своє життя, а й ближнього. Це є виповненням однієї з найважливіших Заповідей Божих любити ближнього як самого себе і, якщо треба, віддати своє життя за нього. І в цьому є Божа сила, Божий замисл, Божа поміч. Тому ці переконання і благословення допомогли воїнам повернутися без втрат до рідних домівок. Як ви воювали, то Церква Христова молилася, постила, переживала за вас. Ви перебували далеко від родин, але церква була з вами. Наші священики гуртували людей в парафіях, не тільки молилися, а й збирали фінансову допомогу, харчі для військовослужбовців. Ми радіємо, що Бог вас усіх вберіг, хай Він вас і надалі благословить у християнському житті".
Громада з с. Желдець Кам'янкоБузького району та діти виступили з невеличким концертом. Вони співали, танцювали, малеча вручила усім військовослужбовцям, які вернулися з східних рубежів, листівки та жовтоблакитні кульки.
Після закінчення урочистостей прикордонників вітали батьки, дружини, діти. Недалеко побачила теплі обійми синочка з татком. Це дружина Світлана і маленький Святослав, якому лише півтора року, зустрічали Михайла Майкута. Він обіймав своїх найдорожчих, синочок плескав у долоньки, а дружина на емоціях не могла і слова промовити. Після двох місяців розлуки вона щаслива, що чоловік нарешті вдома. Майор Михайло Майкут розповів, що за два місяці, які пробув у зоні АТО, прикордонники багато пережили, були на межі життя і смерті:
– Постійно було відчуття, що можемо не повернутися додому живими. Навіть, коли лягали відпочивати, то не спали… Стежили, щоб не пробрався ворог. В АТО на сході ми працювали, як сліпі військові, які не мали бойового досвіду. Досі вміли воювати лише на полігонах, а на війні швидко вчилися, добре координували свої дії і відбивали терористів. Якби цього не робили, то потрапили б у полон або були розстріляні.
Михайло у погонах з 1991 року, і якщо після відпочинку треба буде знову їхати на схід, неодмінно поїде. Чоловік запевнив, що так вчинять майже усі прикордонники, вони готові воювати до останнього подиху, тільки щоб їх діти не знали, що таке війна.
Ольга ДИЛИН.
Фото автора.