Серед інших ягідників, які вирощую в саду, доволі цінною рослиною є окультурена ожина. Ця ягода здавна привертала увагу. Одним з перших гібридизацією ожини займався Іван Мічурін. Виведені селекціонерами сучасні сорти відрізняються рясним плодоношенням і великоплідністю.
Ожина сміло може бути конкурентом з малиною, а в деяких відношеннях її перевершує.
Вже в перший рік висадки формується потужний кущ, коріння якого проникає глибоко в землю. Кущі ожини морозостійкі, пагони в дорослої ожини потужні, довжиною до 3 метрів, вони не потребують на зиму мульгування (укриття). В процесі росту їх треба підв'язувати до опори (це можуть бути дерев'яні шпалери, драбинки), також пагони можна пустити вздовж огорожі, яка не тільки захистить своїми гострими колючками, а ще й прикрасить великими ягодами.
У травні ожина рясно зацвітає, приваблюючи багатьох бджіл. Тож гул стоїть такий, неначе у вулику. Невдовзі з'являються зав'язі. Спочатку вони червоні, а в липні стають темносиніми (майже чорними), мають матовий блиск. Плоди великі, до 6 см (на фото).
На присадибній ділянці вирощую як колючкові, так і без колючкові сорти, зокрема: "Блекбатблекберрі" (шипувата, ягоди чорні, 1014 г); "Лохнесс" (безшипна, ягоди чорні 810 г); "Логанберрі торнлесс" (безшипна, ягоди червоні, 812 г); "Бухенген тейберрі" (безшипна, ягоди червоні, 812 г).
Не поступається ожина малині і в лікарських властивостях, її плоди і листя мають протизапальну, ранозагоювальну, бактерицидну, потогінну і заспокійливу дії.
Володимир МАРУЩАК,
с. Скоморохи.