Цікаво знати

Нариси про Реклинець

Бібліотека української краєзнавчої літератури поповнилася ще однією книгою – «Нариси історії села Реклинець» (Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. – 308 с.). До речі, у цьому селі Сокальського району проживає багато шахтарів і навіть цілі шахтарські династії.

Її автори – уродженці Реклинця, представники трьох поколінь. Чи не знаменно це?! Роман Гоман – молодий вчитель історії Реклинецької ЗОШ, Світлана Жежерун – викладач географії і методист Львівського національного університету ім. Івана Франка, Ігор Коваль – доцент Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. Передмову до книги написала магістр філології Оксана Хвальбота (Костюк). Вона ж виступила меценатом видання. Тут також використано архіви вчителя-історика, мешканця Реклинця Володимира Гомана.

Розповідаючи про ті чи інші події, використовуючи багатий науковий апарат, хроніку, архівні документи, газетні публікації, монографії, спогади очевидців (їх список надруковано у книзі), автори подали цілісну історію села. Про глибокий вміст і всебічність наукової інформації свідчить і те, що книга прорецензована професорами-істориками Володимиром Грабовецьким, Василем Марчуком, доцентом Романом Шустом, краєзнавцем Михайлом Крисалом.

Як історики, науковці, автори виходили з позицій об’єктивізму, не приховуючи незручних фактів, не підсолоджуючи правди. Чимало в нашій історії ми можемо оцінювати по-різному (кожен на свій лад та смак, відповідно до своїх уподобань та переконань), але це – наша історія, якою б вона не була, з величними та трагічними сторінками.

…І справді, ця книга сіє зерна любові до рідного села, передусім, в серцях дітей, юні, молоді, змушує їх подивитися по-іншому на Реклинець, не стати безбатченками, а самим вже творити історію свого села. В анотації читаємо (даруйте за розлогу цитату): «У книзі висвітлено основні етапи історії села Реклинець Сокальського району Львівської області. Дана природно-географічна характеристика регіону, описано основні археологічні пам’ятки, охарактеризована історична топоніміка населеного пункту. Відображено духовний поступ села в контексті церковної історії та історії шкільництва, у біографіях педагогів. Окремо розглядаються життєві і творчі шляхи визначних реклинчан: Андрія та Юрія П’ясецьких, Дмитра Маївського, Євгена-Ігоря та Романа Гладишевських. Видання адресоване всім, хто шанує українську старовину, свято береже пам'ять про свою батьківщину».

«Нариси…» (доцільно обрано жанр) добре й логічно-послідовно структуровані. На це вже вказують назви розділів – «Природно-географічна характеристика території села Реклинець», «Топоніміка населених пунктів…», «Літопис сіл Реклинець та Стремінь» (перша згадка датується 1337 роком), «Історія шкільної освіти…», «Церква Пресвятої Трійці в селі Реклинець» (побудована 1842-го року) та інші.

Творцями історії є люди, і часто це «рядові» громадяни. Тож саме вони стали головними героями краєзнавчого видання: і ті, що відійшли у Вічність, і ті, хто творить сьогочасну історію Реклинця, пише й писатиме її нові сторінки. Тут подано багато поіменних списків, фотографій (в тому числі – старих, архівних, пожовклих від часу), історичних і географіч-них карт тощо.

Багато місця відведено сусідньому селу Стремінь, адже обидва підпорядковуються одній Реклинецькій сільській раді. Тож, можливо, символічно відкриває книгу вірш мешканки Стременя, колишньої учениці Реклинецької школи, у якій і тепер навчаються юні стременчани, Наталії Мартинюк, де є такі рядки:

«Село – одне лиш слово,

Яке до мене в снах приходить знов.

І ріки ті, і хмари пурпурові,

І нескінченна батьківська любов.

У снах я бачу церкву на горбочку,

Пісні дівчат, де разом ми жили.

Ввижається і хрест в віночку,

В якому маки кров’ю зацвіли…».

Вважайте, що ці строфи присвячені обом селам-сусідам.

Книга органічно поєднала історію і сучасність.

При підготовці видання, його написанні авторами проведена ретельна й кропітка пошукова робота, вивчено багато джерел, документів (тільки бібліографія становить 76 позицій, в тому числі – й іншомовних видань), за що завдячуватимуть їм не тільки сущі, а й прийдешні покоління мешканців Реклинця.

Тарас ЛЕХМАН,
м. Червоноград.

Голос Сокальщини на GoogleNews