Шість років – відповідальний час у житті дитини. Шестирічна дитина – це не малюк, що є безпорадним і нічого не вміє, але ще й не самостійна особа, яка все знає й у всьому має певний досвід. Шість років – особливий, переломний вік. Якщо дитина виховувалася в дитячому садку, то, йдучи до школи, вона потрапляє у нове незвичне середовище, спілкується з новим колективом. Що говорити про дитину, яка знаходилася вдома? Школа для неї – незвіданий світ!
Завітати до школи – надзвичайно відповідальний момент як для самої дитини, так і для її батьків. Досвід свідчить, що не всі діти всесторонньо підготовлені до безболісного й успішного входження в навчальне життя. Що повинен вміти майбутній школяр?
Вміння дитини спілкуватися з однолітками, а також слухатись дорослих повинно сформуватися ще до школи. У дитини повинен бути відмінний розумовий розвиток, який є основою для успішного опанування знань, умінь і навичок.
Щоб відповісти на запитання, чи готова дитина до школи, батькам необхідно в першу чергу звернути увагу, як дається дитині зв’язне мовлення, чи правильно вона будує речення, чи чітко вимовляє всі звуки.
Вади вимови й мовлення бувають різного характеру і утворюються з різних причин: через неправильний мовний вплив, недостатність розвитку фонематичного слуху, відхилення у будові окремих органів мовленнєвого апарату внаслідок захворювання, послаблення здоров’я тощо.
Другим важливим чинником готовності дитини до школи є розвиток дрібної моторики пальців рук дитини. Під час вступу до школи м’язи руки повинні бути достатньо міцними, добре розвинена дрібна моторика, щоб дитина могла правильно тримати ручку і олівець, щоб не втомлювалась, швидко пишучи. Вже у віці 56 років у дітей сформовано уміння уважно розглядати предмет, малюнок, виділяти його окремі деталі. Тому важливо використовувати вправи, що сприяють загальному руховому розвитку дитини, звертати увагу не на окремі рухи рук або ока, а на їх координацію, яка також є однією зі складових шкільної готовності.
Батьки часто запитують, які вправи для пальців рук необхідно виконувати, щоб розвивати силу і витривалість м’язів кисті. Розвиток дрібної моторики напряму пов’язаний не тільки з фізичним розвитком, а й з мовленням дитини. Кінетичні відчуття від пальців рук надходять у кору головного мозку, стимулюють центральну нервову систему, внаслідок чого прискорюється розвиток мовлення дитини. Тому, крім фізичних вправ, доцільно проводити такі види діяльності, як ліплення з пластиліну, глини, малювання, розфарбовування. Позитивний результат дають такі вправи: застібання і розстібання ґудзиків, зав’язування та розв’язування стрічок, закручування і розкручування гайок конструктора, ігри з дрібною мозаїкою, виконання аплікацій, робота з ножицями, пришивання ґудзиків, нанизування намиста тощо.
Мовлення – це один з найголовніших засобів пізнання світу. Тому батькам варто пам’ятати, що регулярне мовленнєве спілкування з дитиною є необхідною та обов’язковою умовою для розвитку її мовлення та повноцінного розвитку загалом. Розмовляйте з дитиною тільки правильно та своєчасно виправляйте її. А виявивши вади, не соромтесь звернутись до логопеда. Адже вчасне усунення недоліків мовлення – це запорука успішного навчання в школі і гармонійного розвитку вашої дитини.
Олександра КОМАРНИЦЬКА, вчитель-логопед Белзького логопункту.