14 жовтня – Христова Церква збирає нас усіх на молитву, щоб ми побожно вшанували свято Покрови Божої Матері. Свято Покрови має свою давню історію. Різні джерела розповідають про це свято, а часом з деякими відмінностями. Воно має свою священну подію та історію. Події відбулися в місті Константинополі. Початок Х ст. в історії Візантії припадає нападами ворогів на країну. У 903 р. під час облоги Константинополя вірні молилися у Влахернській церкві, благаючи заступництва Богоматері перед лицем страшної неминучої небезпеки. У тій церкві зберігалася риза, покривало на голову (мафорій) і частина пояса Пречистої Діви Марії, перенесені сюди з Палестини у V столітті. Цариця Небесна милостиво відповіла на прохання вірних, навіть більше того, сама явилася у Церкві, щоб переконати у своєму заступництві. Не всі сподобилися бачити явлення Богородиці в Влахерні, та благодатні наслідки її захисту відчули усі без винятку. Сталося це під час богослужіння. Разом з усіма молився на службі й святий Андрій. Він разом із своїм учнем Єпіфанієм отримав честь бути очевидцем чуда, котре сталося ради щирої молитви віруючих у церкві. Угодник Божий Андрій, звівши очі вгору, побачив Пречисту Діву Марію, котра йшла у повітрі, сяяла небесним світлом і була оточена сонмом святих.
Святий Хреститель Господній Іоан Предтеча та апостол Іоан Богослов, якому сам Ісус Христос доручив опікуватися Матір’ю Божою, супроводжували її. Схиливши коліна, Пресвята Діва Марія стала ревно молитися за християн і перебувала в молитві довгий час. Після цього Пресвята Богородиця наблизилася до Престолу і там продовжила молитву. По закінченні молитви Пречиста Діва зняла зі своєї голови покривало-мофорій і розпростерла його над людьми, що були в храмі, захищаючи їх від ворогів видимих і невидимих. Угодний Божий Андрій з трепетом споглядав невимовне видіння і запитав у Єпіфанія, свого учня, чи бачить він це також. «Бачу, святий отче, і жахаюся, – відповів учень, бо і йому відкрилося видіння його вчителя. Опис події свята Покрови наводить слова молитовного звертання, яке чув святий Андрій з уст Пресвятої. Звертаючись до Свого Сина, Пресвята Діва просила: «Царю Небесний, – говорила Богоматір, стоячи у повітрі, оточена ангельськими силами, – прийми кожну людину, що молиться Тобі і призиває Моє ім’я на допомогу, щоб ніхто не відійшов не вислуханим і без нічого». Святі Андрій та Єпіфаній, що удостоїлися бачити молитву Богоматері, довгий час дивилися на чудесний омофор, простелений над народом в Церкві, і славу Господню, яка сяяла блискавкою. Поки було видно Богородицю, то покров її залишався видимим, коли ж вона відійшла, зникнувши з очей, покров її став невидимим та, забравши його з собою, Богородиця натомість залишила благодать заступництва. Ця надзвичайна подія стала причиною святкування, яке було місцевим святом Константинопольської церкви приблизно до середини XV століття, а після падіння Константинополя у 1453 році свято поступово забули. Встановлення свята в нашій Церкві сягає своїми коренями XII століття. Встановлення свята саме в день 14 жовтня за новим стилем церковні дослідники пов’язують ще з вшануванням пам’яті преподобного Романа Солодкопівця, котрий на честь Богородиці написав велику кількість похвальних гімнів, що стали частиною богослужінь з нагоди Богородичних свят. Цікаво, що його називають вихідцем із слов’янських країн.
Часи козаччини в Україні теж невіддільні від шанування Божої Матері-Покрови-тельки. До її заступництва особливо зверталися запорізькі козаки. На Запоріжжі була церква святої Покрови. Існує переказ, що після зруйнування москалями Запорізької Січі 1775 року, які пішли за Дунай, то взяли образ Пресвятої Богородиці. І сьогодні ми у це свято звернімося з вірою до нашої Небесної Цариці і промовимо слова: «Радуйся, Радосте Наша, покрий нас від всякого зла чесним Твоїм омофором».
Володимир ЖАРСЬКИЙ, настоятель церкви Вознесіння Господнього УАПЦ.