Духовне життя

На хресній дорозі в Сокалі

«В хресті – спасіння, в хресті – життя, в хресті – покров від ворогів. В хресті – джерело небесної благодаті, в хресті – сила розуму, в хресті – радість духа» – це слова святого Томи. І до кожного з нас, до кого раніше, до кого пізніше приходить та любов до хреста, ми розуміємо, що то наш обов`язок терпеливо нести свій хрест, а ще й допомагати іншому в двиганні цього тягаря. Ісус Христос почав Свою Хресну дорогу від Преторії римського намісника Пилата, де було засуджено його на Хресну смерть, а закінчив на горі Голготі, куди заніс Хрест, на якому помер. Тому й ця дорога називається Хресною. Дорога християнина – це стислий аналог із життя Ісуса.

Вже стало традицією на Хрестопоклонну неділю з кафедрального собору св. ап. Петра і Павла виносити Хрест і йти вулицями Сокаля, наче Хресною дорого Ісуса Христа, від стації до стації, а кожен з нас, роздумуючи над страстями Христовими, робив іспит своїх вчинків, гріхів, свого життя. Від храму велелюдною процесією, на своїх раменах хрест несли різні люди: діти, молодь, вчителі, медики, директори шкіл, керівники райдержадміністрації, районної та міської рад, священики, сестриці, братчики церкви св. ап. Петра і Павла, парафіяни церкви св. Архистратига Михаїла, працівники відділів культури, освіти, члени молитовних спільнот «Матері молитви» та «Апостольства молитви», учасники визвольних змагань, колишні політв`язні. А далі хлопчики несли образи, на яких зображена Хресна дорога Ісуса Христа, за ними йшло духовенство: о. Ярослав Кащук,•о. Василій Лепех, о. Михайло Ментух, о. Ярослав Валюх, о. Андрій Дутчак, Ярослав Збитковський, о. Петро Звір, о. Роман Синицький, о. Степан Ділай, о. Йосип Скоробогатий, о. Тарас Венгрин, котрі біля кожної стації Хресної дороги мали проповідь. Роздумуючи над Хресною дорогою Ісуса Христа, над його муками і стражданнями, священики говорили про Його жертовну любов до людей, про те, що Він рятує, потішає нас в наших терпіннях, не відвертається від нас. Як не відвернувся від Марії Магдалини, розбійника на хресті. Він для кожного з нас є усім. І Його серце відкрите для нас. Лишень, аби ми прийняли Його любов. Ісусові Христові нелегко було нести на своїх раменах тягар наших гріхів, за них Його розіп`яли. А він дав нам надію, не залишив сиротами. Він з нами на Службі Божій у наших церквах, з нами в Пресвятій Євхаристії. Дав нам Церкву і дав Українську державу. Лиш аби ми хотіли і були готові щиро прийняти у своє серце Ісуса. Повчальні були проповіді, звернені до дітей, молоді, дорослих, представників влади, працівників медицини, освіти, культури. З рук у руки люди передавали Хреста і несли його вулицями Сокаля, зупиняючись біля храмів, хрестів, фігур Матері Божої, пам`ятника Тарасу Шевченку, деяких шкіл, закладів освіти, культури, медицини, біля державних установ. І там звучало Слово Боже, молитва і духовний печальний спів:

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, сину Божий, помилуй нас…

Багатолюдна процесія йшла за хрестом, усі разом плічопліч, під час тої Хресної дороги сокальчани забули про свою політичну приналежність чи прихильність, про посади, про вік. Бо за хрестом йшли християни, котрі на Хресній дорозі пізнали Христову любов.

Оксана ПРОЦЬ.

Голос Сокальщини на GoogleNews