Духовне життя

Відкрийте двері для Христа!

Кажуть, віра – благодать Божа. Хто просить, той отримує її, а разом з нею дивовижне прозріння, чи, можливо, навіть і зцілення. Марними таки виявились пошуки алхіміків віднайти цей незбагненний еліксир вічного життя. Вдалося це лишень святим подвижникам. Вони і досі дивують нас своїми нетлінними мощами, благоухають трояндами та фіалками, даруючи радість зцілення та очищення багатьом вірним. Хіба це не привід віддати шану таким святим людям та осягнути Святі Таїнства, що наближають нас до Бога?

Цього тижня сокальчани мають чудову нагоду доторкнутись до мощей одного з таких величних подвижників Христової віри – Івана Павла ІІ, що вчив свою паству не боятися! Кожен віруючий через місійні науки має змогу присвятити час справі навернення та оновлення власного життя, прийняти Святі Тайни Покаяння та Євхаристії, відбути моління за оздоровлення душі й тіла та отримати повний відпуст під покровом Папи Римського Івана Павла ІІ.

1 травня 2011 року Папа Римський Бенедикт ХVI зарахував Його до лику Блаженних. «Не бійтеся! Відчиніть, відчиніть двері навстіж Христу! Відчиніть двері його спасенній владі, відкрийте їй кордони держав, економічні і політичні системи… дозвольте Христові промовляти до людини!» – закликав Іван Павло ІІ в одній зі своїх промов. «Відкрийте двері для Христа», – саме так і розпочав свою проповідь в храмі св. ап. Петра і Павла один із місіонерів , голова організаційного комітету візиту Папи Івана Павла ІІ у Києві у 2001 році, о. Теодозій Янків ЧСВВ. Всі напружено застигли в тиші з надією почути животворяще і таке потрібне сьогодні слово отців Василіян, що завітали до нашого міста з місійними науками. Про це наша розмова з директором місій ЧСВВ в Україні о. Корнилієм ЯРЕМАКОМ, редактором часопису «Місіонар».

– Слава Ісусу Христу! Отче Корнилію, раді Вас бачити в нашому храмі! Хто був ініціатором такої важливої місії на теренах Сокальщини? У чому полягає ця місійність Божої науки?

– Папа Іван Павло ІІ завжди дуже живо реагував на ситуацію в Україні і в українській церкві, тому українці любили та довіряли Йому. А коли з’явилась інформація про Його беатифікацію, то зродилась ідея об’єднати отців Василіян, щоби провести місію, покровителем якої був би Папа Іван Павло ІІ, що завжди любив Україну. Можна сказати так, чесно і відверто, головним ініціатором цих місійних заходів є саме Папа Іван Павло ІІ. А для чого ця місія? Каже Христос до своїх апостолів: «Ідіть і навчіть усі народи усього того, що я вам заповідав!». І це послання апостолів залишилось у церкві, щоб Церква, насамперед, проповідувала, а всі люди церковні, всі християни і ті, які ще не знають Бога, приступили до Христа та пізнали, який є добрий Господь. Завдання будьякої місії – щоб кожен, хто буде брати в ній участь, більше усвідомив і переживав християнську віру. Ми йдемо з місією по всіх церквах по порядку, так як Христос ходив – від села до села. Але по таких храмах, де люди збираються звідусіль та можуть легко прибути. Звичайно, місія всього не навчить, але завдання її – спонукати, щоб людина йшла назустріч Христові. Чому на Сокальщині? Дійшли до згоди місцеве духовенство, керівництво СокальськоЖовківської єпархії та керівники нашої місії. Спеціально для беатифікації Івана Павла ІІ також була створена ця ікона, яка тут виставлена, бо навернення відбувається Божою ласкою. А так як Папа дбав про нас, коли був на Землі, і не міг дбати про всіх, то тепер, коли Він на Небі, Він може дбати про всіх і про кожного, зокрема! Для молитви, для його заступництва, щоб люди Його більше знали та усвідомлювали, що Він вже Святий.

– Отче, чому так важливо у ці дні прийняти Божі Таїнства, отримати прощення гріхів від священика?

– Є речі суб’єктивні, а є речі об’єктивні. Дуже часто люди, з незнання або навіть лихих намірів, релігію зводять до суб’єктивних відчуттів. Чому зі злих намірів? Зазвичай різні політики, можновладці кажуть, що у школі не треба запроваджувати уроки катехизації, християнства, виправдовуючись тим, що релігія – це приватна справа кожної людини. Не зі злих намірів, а від незнання, люди гадають, що релігійність пов’язана з особистими враженнями, почуттями. Тому дуже часто в релігії шукають відчуттів, наприклад, коли вони бачать, що їм приємно, чи в церкві, чи читаючи якусь книжку, чи молячись якимось незвичайним способом. Люди думають, що то є вияв дуже високого рівня релігії. Але якщо ми подивимось на наше життя, то почуття, попри свою важливість, відіграють другорядну роль. Чому? Наприклад, мати, в лоні якої зачинається життя, може радіти, а бувають такі жінки, які не хочуть материнства, вони терплять і переживають, як то воно буде. Але факт є один – дитина у лоні зачалась. Так само й на роботі – щось виходить, а щось ні. Ми можемо мати добрі чи погані відчуття, але те, що ми влаштовані на роботу та отримуємо за це зарплатню, є об’єктивний факт. І тому під час молитви ми теж можемо почуватись суб’єктивно. Але об’єктивний факт той, що МИ ПРОМОВЛЯЄМО ДО БОГА. Ми можемо під час Служби чи Причастя почуватися так чи інакше. Але коли людина приймає Святе Причастя, вона незалежно від своїх почуттів зустрічається з Богом. Бог входить до неї та відновлює її життя. І Святе Причастя, Святі Тайни повертають її до об’єктивності. Завдання місії – призвичаїти людину бодай протягом одного тижня, щоби люди відкрили для себе об’єктивну релігію та об’єктивне відношення до Бога. У ці дні важливо зробити певний підсумок, бо під час місії місіонери отримують спеціальне благословення від Церкви, наприклад, розрішати від так званих резервованих гріхів, таких, які може розрішати Святий Апостольський Престол.

– Не секрет, що саме Папа Іван Павло ІІ змінив цей християнський світ на краще. Саме Йому належать слова: «ПРОБАЧЕННЯ – ЦЕ Є СИЛА ВЕЛИКОЇ ЛЮБОВІ». Іван Павло ІІ – перший в історії католицтва понтифік, що спокутував гріхи церкви та вмів вибачатися. Підрахували, що усього з моменту обрання Його Папою Іван Павло II вибачався з різних причин приблизно 100 разів. Отче, у чому для сучасної людини полягає ПРОБАЧЕННЯ?

– Емоції, зазвичай, річ теж суб’єктивна, але бувають емоції об’єктивні. Христос закликає нас бути дуже об’єктивними. Ми насправді не знаємо глибинних мотивів цієї людини, що вчинила нам, на нашу думку, зло. Ми не знаємо наслідків того, що буде, бо ми не володіємо такою інформацією. Цією інформацією володіє Бог. Людина, нічого не осягаючи, перебуваючи у власних думках, тільки переживає відчай і шкодить власній душі. І тому бути об’єктивним – це означає зробити позитивний акт волі – все віддати на суд Божий. А ми повинні зробити в цій ситуації все те, що буде найкраще для нас чи нашої душі! ЦЕ Є ПРАВДИВЕ ПРОЩЕННЯ. На жаль, емоціями ми не завжди вміємо керувати. Але найголовніше – це позитивний акт волі. Приймаємо цей біль, нехай він нас болить, але ми з нього не будемо робити проблеми. І не будемо жодним чином узалежнювати свої стосунки з людиною через те, що вона нам вчинила. Бо так робить Бог!

– Святий Отець Іван Павло ІІ не розумів і не сприймав думки, що справжній віруючий повинен замкнути себе в чотирьох стінах. «Сонце і зірки, вода та повітря, рослини й тварини – то дари, якими Господь прикрасив помешкання для людини, приготоване на Землі», – писав він в своїх спогадах! Як Ви проводите своє дозвілля?

– Зазвичай, якщо випадає вільна хвилина, їду до Крехова, там є цілюще джерело. Звичайно, є завжди чимось іншим займатись. Я, можливо, у такому віці, що багато очікують від мене…

– Дякую Вам за розмову! Всіх Божих Благ у Вашій нелегкій місії.

* * *

Думаю, кожен віруючий у ці дні місійної науки зміг хоча б на мить, хоча б частково осягнути Одвічні Істини, про які говорив Христос. В одній зі своїх проповідей Він повчав: «Відкрийте очі та вуха!». Месія вказував на те, який глибокий зміст можна побачити та відчути, розвиваючи свою душу та мислення у сповідуванні Божих Заповідей. Таким Вірним Божим Слугою у проповідуванні Вчення Христа запам’ятали Блаженного Івана Павла ІІ. У Ватикані і досі переповідають історію відвідин новообраним Папою польського колегіуму у Римі. Один із єпископів, попри заборону, став перед Іваном Павлом ІІ на коліна та поцілував Йому руку. У відповідь Папа… теж став на коліна перед цим єпископом і поцілував його руку. Присутні князі церкви миттєво пошепки обурились! Папа обернувся до них і суворо запитав: «А що, не маю права?»…

Ірина СЛАВЧАНИК.

Голос Сокальщини на GoogleNews