Нині важко згадувати, що нам довелося пережити, коли у травні 2010 року лікарі поставили діагноз синові: хронічна хвороба нирок IV ступеня і повідомили, що єдиний шанс врятувати життя дитини трансплантація нирки від донора. Це ми швидко збагнули, бо він почав згасати, мов свічка. Володі довелося тричі на тиждень проходити гемодіаліз, бо жив практично за рахунок штучної нирки. Відтак замість навчання в школі син почав боротьбу за життя. Та його шаленого прагнення жити було замало. І почали шукати донора серед рідних. Після обстеження аналіз крові показав, що донором для хлопчика може бути дідусь. Це дало надію. Проте проблем у сім’ї не поменшало: лікування сина вимагало великих коштів. Де їх узяти? Та люди не покинули в біді нашу сім’ю, не залишилися байдужими до долі дитини. Хто скільки міг спонсорував на операцію та лікування Володі. Родичі, знайомі підтримували нас добрим словом, цікавились, як почувається дитина. Це додавало нам сили і віри. Номер рахунку, на який перераховували кошти для лікування Володі, надрукувала газета "Голос знад Бугу", оголосили по радіо та кабельному телебаченні. І це дало свій результат: люди, хто скільки міг, перераховували на операцію сина.
21 грудня Володі пересадили нирку від дідуся в Центрі здоров"я дитини клініки нефрології і трансплантації нирок у Варшаві. Я переживала під операційною, а вдома чоловік з двома дітьми та рідними молили Бога, щоб допоміг. Трансплантована нирка прижилася, зате Володі відмовила друга нирка і йому знову довелося йти на операцію. Наразі триває нелегкий реабілітаційний період.
…Нині стан здоров"я сина задовільний. Він виріс, поправився, часто посміхається. І щасливий, що все погане залишилося позаду. Тепер ми можемо пригорнути до себе свою кровинку. Дякуємо дідусеві, який віддав йому нирку, та лікар"ям за те, що врятували життя нашому синові. Не можу не згадати добрим словом польських медиків, які з чуйністю та увагою ставляться до кожного пацієнта. Зокрема, для дітей, аби ті не відставали у навчальній програмі, проводять заняття. Володя щодень мав уроки з англійської, математики, інформатики та польської мови… Він також займається індивідуально з вчителями вдома. Нині ми вдячні Богу, який звів нас із добрими людьми, зокрема із менеджером БФ "КарітасСокаль" Мар"яною Яремчук, яка знайшла цю клініку для нас. Тепер можу порівняти медичне обслуговування в Україні та Польщі. Розумію, що, можливо, у нас нема такої апаратури, але це не єдина відмінність. Бракує нашим медикам людяності, щирого ставлення. Це ж не коштує нічого.
А ми щиро дякуємо Богу, що світ не без добрих людей, які у важку хвилину подали нам руку допомоги. Важко передати почуття вдячності, які переповнювали нас тоді. Найперше спасибі отцямпарохам, адміністраторам і парафіянам СокальськоЖовківської єпархії УГКЦ за спільну молитву та збір коштів на операцію та лікування дитини. Дякуємо Сокальському та Белзькому деканам о. Петру Звіру та о. Володимиру Юськіву, настоятелю отцю Тарасу Звіру і прихожанам сіл Муроване, Глухів, Ванів, депутатам обласної ради Ганні Костюк, Андрію Кінаху, Роману Шведу. Щире спасибі Ользі Гаврилюк з Червонограда, Богдану Краську, Ірині Смаль та сім"ї Ратинчуків зі Стенятина…
На жаль, імена усіх людей, які підтримали нас, назвати неможливо. Їх багато тих, хто подав нам у важкі часи руку допомоги. Дякуємо усім! Нехай Ваш дім і ваші сім’ї обходить біда. Хай будуть здоровими ваші діти. Наш син живий завдяки Вам. Він радіє сонцю і життю. І ми щасливі бачити його поруч з нами. Спасибі Вам, добрі люди! Нехай Ваша доброта, милосердя, щирість і щедрість воздасться Вам сторицею. Нехай благословить Вас і ваші родини Господь усіма щедротами та благами. Бажаємо Вам щасливого Нового року і Різдвяних свят.
З повагою – Наталія та Сергій МЕЛЬНИКИ.
с. Стенятин.